АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-о/793/11/13
Головуючий по 1 інстанції
Категорія : глава 34 КПК України (провадження за нововиявленими обставинами)
Колодницький Е.Й.
Доповідач в апеляційній інстанції
Мунько Б. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Мунька Б.П.
суддів Охріменка І.К., Соломки І.А.
при секретарі Єгоровій С.А.
з участю прокурора Свищ Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за заявою засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий,
засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.69, 190-1, 223 ч.2 КК
України (1960 року), ст.187 ч.4 КК України 2001 року та ст.42 КК України (1960
року), до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року ОСОБА_3 засуджений за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст.69, 190-1, 223 ч.2 КК України (1960 року), ст.187 ч.4 КК України 2001 року та ст.42 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком засуджені за різні злочини ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
ОСОБА_3 визнаний винним в організації банди та активної участі в ній під час вчинення злочинів із серпня 1996 року по 12.04.1998 року та умисному посяганні на життя 2-х працівників правоохоронного органу.
Ухвалою Судової палати ВСУ з кримінальних справ від 09.07.2002 року вирок апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року щодо засудженого ОСОБА_3 залишено без змін.
17.06.2013 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Черкаської області з заявою, в якій порушив питання про перегляд згаданого вище вироку апеляційного суду Черкаської області щодо нього за нововиявленими обставинами по результатам якого просить скасувати цей вирок та ухвалити новий виправдувальний вирок відносно нього, застосувавши норми п.2 ч.1 ст.6 КПК України, за відсутністю у його діях складу злочину, відшкодувати заявнику матеріальні та моральні збитки у сумі 2 000 000 грн.
Крім того, подана заява ОСОБА_3 містить ряд клопотань (усього 5) про проведення експертиз та допит свідків.
В обґрунтування вказує на те, що під час досудового розслідування у справі слідчими було створено, на думку заявника, «штучні докази», які полягали у отриманні від засуджених та свідків у цій справі показань внаслідок застосування до них тортур.
При цьому посилається на рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.07.2012 року №760/03 щодо нього, яким визнано порушення ст.ст.3, 34 Європейської Конвенції з прав людини та стягнуто на його користь з держави-відповідача Україна 12 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Також посилається на те, що органи слідства та суд зловживали під час кримінального провадження, відповідно, здійснюючи незаконні слідчі дії, відмовляючи у перевірці скарг на такі дії, неправильно, на думку заявника, вирішували клопотання про проведення тих чи інших слідчих дій та неправильно оцінювали докази у справі.
Наголошує на тому, що вказані обставини не були предметом перегляду у ЄСПЛ, оскільки по вині національних судів заявнику не було надано необхідних ксерокопій процесуальних документів у справі, що, на його думку, є також нововиявленою обставиною.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про безпідставність доводів заявника, дослідивши його заяву та матеріали кримінального провадження щодо нього, обговоривши доводи згаданої заяви, колегія суддів вважає, що заява засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК України.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
Колегія суддів вважає, що доводи заявника про наявність у його справі нововиявлених обставин не узгоджуються з положеннями цієї статті КПК.
Так, доводи заявника про зловживання посадових осіб органів досудового розслідування та суду під час кримінального провадження щодо нього у даному випадку не можуть бути підставою для перегляду вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами, оскільки згідно ч.3 ст.459 КПК України таку обставину має бути встановлено вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджено матеріалами розслідування, чого у даному випадку немає.
Отже, законність вироку апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року за скаргою ОСОБА_3 та його захисника перевірялася ВСУ, який вирок щодо ОСОБА_3 залишив в силі.
Крім того, в своїй заяві засуджений ОСОБА_3, яким було вчинено ряд злочинів, найтяжчим з яких було посягання на життя працівників правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, що кваліфікується за ст.190-1 КК України (1960 року), фактично оспорює законність вироку як по суті обвинувачення, так і в частині призначення міри покарання, що вже було предметом перевірки касаційної інстанції, тобто Верховним Судом України.
При розв'язанні доводів заяви засудженого слід врахувати обґрунтовану позицію прокурора про те, що в 2013 році ОСОБА_3 неодноразово звертався з заявами аналогічного змісту до прокуратури Черкаської області, яка за результатами їх перевірки не знайшла підстав для перегляду його справи за нововиявленими обставинами.
За таких обставин доводи заявника про штучне створення доказів у справі та їх неправильну оцінку судом перевірялися у ході розгляду справи судом касаційної інстанції, а тому заява засудженого ОСОБА_3 про наявність у його справі нововиявлених обставин свого підтвердження під час цього судового засідання не знайшла.
На підставі викладеного та керуючись ст.467 КПК України, колегія суддів cудової палати, -
У Х В А Л И Л А:
Заяву засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду Черкаської області від 28.01.2002 року - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_3 - у той самий строк з дня вручення йому її копії.
Головуючий
Судді
