Справа № 2-1534/10
Номер провадження 2-1534/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2010 року Лебединський районний суд
Сумської області
В складі: головуючого судді - Гури А. О.,
секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2009 рік та по 30 червня 2010 року та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2010 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй, як дитині війни, з 1 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте у 2009 році така допомога їй виплачувалась у меншому розмірі, ніж встановлено законом, тобто 10%. Тому позивачка просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік та 01.01.2010 року по 30.06.2010 рік в розмірі 2152 грн. 80 коп. та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Позивачка до початку судового засідання надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги свої підтримує в повному обсязі.
Відповідач також до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та своє письмове заперечення, у якому зазначає, що дійсно дітям війни пенсії мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст. 7 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, Законом України « Про Державний бюджет за 2009 рік» такі виплати також не передбачені, та відповідно до листа Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року питання щодо такого підвищення у зазначеному порядку не урегульоване, в управління Пенсійного фонду не має будь-яких підстав проводити такі виплати. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530, якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни» у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
У письмовому запереченні також зазначено, що управління Пенсійного фонду в Лебединському районі діяло в межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: між сторонами мають місце публічні правовідносини, які регулюються ст. 1, 15, 16 ЦК України, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що стверджується також ксерокопією її посвідчення № 101619, виданого 01.05.1991 року .
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законами України « Про Державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет на 2009 рік» та ч.2 ст. 52 ЗУ «Про державний бюджетна 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік, територіальні органи Пенсійного фонду України повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05. 2008 року.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно пунктів 1 та 9 ст. 8 Цивільно - процесуального кодексу України звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України суд вважає, що відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009 році в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію на 30% за цей період є обґрунтованими.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено на відповідача - територіальне управління за місцем його проживання, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не здійснював підвищення пенсії позивачці за 2009 рік.
Суд не може погодитись з запереченнями відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Посилання відповідача на те, що він не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.
Відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи відповідача про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, суд також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи на інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ст.1 ч 2 ЦК України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи вищенаведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно - правових характер, суд може визнати дії відповідача незаконними та у разі незаконності їхніх дій - зобов’язати провести нарахування \ перерахування \ та виплату належних сум відповідно до закону.
Виходячи з цього, суд вважає, що вимоги про стягнення з УПФУ в Лебединському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
В частині вимог щодо зобов’язання УПФУ в Лебединському районі нараховувати державну соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в майбутньому в належному розмірі, суд вважає необхідним відмовити, оскільки до суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси. При цьому суд вважає, що позивачкою на час звернення до суду з даним позовом не має підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси, а отже задоволенню дані вимоги не підлягають.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст. ст. 4, 10, 15, 60, 109, ч. 2 ст. 197, 209, 213-215, 218, 295 ЦПК України, ст. 1, 15,16 ЦК України суд, –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30.06.2010 рік, за виключенням суми, фактично проведених виплат.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати: зі сплати судового збору в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гура А. О.
