Справа №2-1534/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2010 року Близнюківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Мороза О.І,
при секретарі Коняєвій Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області про визнання протиправною їх бездіяльність та зообовязання здійснити перерахунок пенсії ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом яким просить визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області щодо відмови в перерахунку та виплаті доплати до пенсії і зобовязати зазначене Управління провести перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року до внесення відповідних змін до діючого законодавства.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона належить до соціальної категорії "дитина війни" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за вищевказані періоди має право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач, всупереч Рішенню Конституційного суду України №10-рп/2007 від 22 травня 2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії за ці періоди.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявилися. Позивач надав письмову заяву про розгляд справи за її відсутності в якій на задоволені позову наполягає.
Відповідач також надав письмову заву про розгляд справи без участі їх повноважного представника, проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивачки є безпідставними. Вказують, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвишення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відносяться. УПФУ вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат.
При цьому зазначає про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом.
Суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню повністю.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та проживає на території Близнюківського району Харківської області на підтвердження чого свідчать дані її паспорта (а.с.5).
Вона має статус «Дитини війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Близнюківському районі Харківської області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим 22.10.1997 р. (а.с.6).
Враховуючи зазначений статус, позивачка, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Із листа УПФУ в Близнюківському районі Харківської області від 21.07.10 р. №937 К-14 встановлено, що відповідач здійснював зазначені виплати частково з 2008 року по теперішній час в розмірі від 47грн до 49,80грн (а.с.7).
Згідно ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році (починаючи з 22 травня) щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги також обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змвн до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1 п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціалльне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Близнюківському районі Харківської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституіцйним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.1,8 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України… Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Близнюківському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважної причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ст.. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення
позивачу виплат, гарантованих йому Конституцієї України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
З наведених више підстав підлягають задоволенню вимоги і про перерерахунок пенсії за 2009 рік, оскільки в 2009 році ніяких змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось, а тому позивач в 2009 році також мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимог позивача поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 01.01.2008 року, суд не вбачає його порушення так, як згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Питання про стягнення з відповідача судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач не просив про їх відшкодування.
Керуючись ст.ст. 10,11,57,60,209,212,214-215,218 ЦПК України, на підставі ст.ст.3 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області щодо відмови позивачеві в перерахунку та виплаті доплати до пенсії.
Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Близнюківському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року до внесення відповідних змін до діючого законодавства.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів здня отримання копії цього рішення.
Суддя
