АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/8694/12 Справа № 2-1534/10
Головуючий у 1 й інстанції - Прижигалінська Т.В. Доповідач - Калиновський А.Б.
Категорія
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2012 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого -Калиновського А.Б.
суддів - Каратаєвої Л.О., Лисичної Н.М.
при секретарі -Бабенко А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Синельниківському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання державної соціальної допомоги як «дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року було визнано неподаною вище зазначену позовну заяву та повернено її заявнику на підставі ч.2 ст.121 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді скасуванню з наступних підстав.
Ухвалою судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2010 року вище вказана позовна заява відповідно до ч.1 ст. 121 ЦПК України залишена без руху і позивачу надано 5-денний строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі. Підставами залишення без руху стало те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме: з поданих позивачем документів не вбачається наявності між сторонами спірних правовідносин, а також не в повному обсязі сплачено державне мито, відповідно до заявлених позивачем вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем вимоги є нематеріального характеру, а тому були оплачені позивачем саме з такого розрахунку, у розмірі 8, 50 грн., що відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року, який діяв на час звернення позивача до суду.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України надання доказів суду або повідомлення про них може бути зроблено сторонами у справі під час судового засідання, тобто суд першої інстанції не повинен був повертати позовну заяву ОСОБА_2 тільки з цих формальних підстав.
Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає, що ухвала судді першої інстанції про повернення як неподаної позовної заяви ОСОБА_2 підлягає скасуванню з передачею питання щодо прийняття цієї заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст. 209, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2010 року - скасувати, передавши питання про прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
