Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
"17" серпня 2022 р. Справа № 924/641/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Василишин А.Р.
суддя Розізнана І.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2022
(постановлену о 11:47 год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 19.07.2022)
у справі № 924/641/20 (суддя Гладій С.В.)
за позовом ОСОБА_2 , як акціонера акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
- Міністерства енергетики України
- ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" від 28.04.2020, оформленого протоколом засідання Наглядової ради №42 від 28.04.2020
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2022 у справі №924/641/20, серед іншого, було замінено у справі третю особу Фонд державного майна України м. Київ на правонаступника - Міністерство енергетики України м. Київ.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2022 у справі № 924/641/20, скасувати вказану ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про заміну третьої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:
1) про відмову у видачі судового наказу;
2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;
3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;
4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;
5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;
6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);
7) про відмову у відкритті провадження у справі;
8) про передачу справи на розгляд іншого суду;
9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
10) про затвердження мирової угоди;
11) про призначення експертизи;
12) про зупинення провадження у справі;
13) про закриття провадження у справі;
14) про залишення позову (заяви) без розгляду;
15) окрема ухвала;
16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;
19) про відмову ухвалити додаткове рішення;
20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення;
21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання;
23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;
25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;
26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;
28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;
29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;
32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;
33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;
34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;
35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
У вказаному переліку наявна ухвала про заміну сторони у справі (п. 26 ч. 1 ст. 255 ГПК України), однак, у ньому відсутня ухвала про заміну третьої особи у справі.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Отже, зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Згідно з ч.5 ст.260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо зокрема скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2022 у справі № 924/641/20 слід повернути скаржнику.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 254, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Повернути апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.07.2022 у справі № 924/641/20 - ОСОБА_1 .
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Розізнана І.В.
