Ухвала
27 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 589/3741/19
провадження № № 51-6405 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушив питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання приписів п. 4 ч. 2 зазначеної статті.
У касаційній скарзі, зокрема, зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Вказаних приписів кримінального процесуального закону засуджений ОСОБА_4 належним чином не виконав.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року засуджений ОСОБА_4 просить скасувати у зв`язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Однак, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючисьнаістотні порушення вимог кримінального процесуального закону належного обґрунтування зазначеним доводам не наводить, а також не конкретизує, яким чином ці порушення, з огляду на положенняст. 412 КПК, вплинули на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та були б підставою, відповідно до ст. 438 КПК, для скасування вказаних судових рішень судом касаційної інстанції.
Разом з цим, в обґрунтування незаконності судового рішення, засуджений ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому ОСОБА_4 строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
