ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №589/3741/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2106/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.186 КК України
УХВАЛА
Іменем України
05 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.02.2020 щодо ОСОБА_8 ,-
ВСТАНОВИЛА:
Вищевказаною ухвалоюпродовжено ОСОБА_8 , який обвинувачується, у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.04.2020 включно.
Суд першої інстанції враховував, що ОСОБА_8 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за яке, у разі визнання його винуватими, може бути призначене покарання до 6 років позбавлення волі. ОСОБА_8 раніше судимий, має не зняті та не погашені судимості. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що обвинувачений не визнає себе винним в інкримінованому йому злочині, зухвало себе поводить під час судових засідань: кричить на учасників судового засідання, допускає образи в адрес прокурора, захисника, суду, що свідчить про можливий вплив на свідків та потерпілу, з метою змусити їх змінити свої пояснення, щоб уникнути відповідальності, тому, застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки і ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились.
В апеляційнійскарзі обвинуваченийпроситьскасуватиухвалу судупершої інстанції. В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з грубим порушенням КПК України, а саме надуманими, нічим не обґрунтованими підставами, передбаченими ст.ст.176, 177, 178 КПК України. Крім того, обвинувачений вказує на те, що при вирішенні питання щодо продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор не вручив клопотання, яке повинен був вручити при обранні чи продовженні міри запобіжного заходу.
Вислухавши доповідь судді, думку сторони захисту, які вважали рішення суду не правомірним і просили задовольнити апеляційні скарги, а також думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т.1 а.с.9-12), прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про продовження строку тримання під вартою, в той час, як обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання. Захисник вважав за можливе обрати більш м`який запобіжний захід до обвинуваченого (т.1 а.с.33-34).
Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цього Кодексу.
Як випливає з положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, п.1 ч.4 ст.183 КПК України наділяє суд правом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, з наведених норм колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції розглядав клопотання прокурора у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років і продовжив цей строк до 28.04.2020 включно.
Крім того, матеріали кримінального провадження свідчать, що до цього провадження ОСОБА_8 будучі раніше засуджений за вчинення, в тому числі, корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став і знову скоїв умисний корисливий злочин проти власності, тобто, інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , оскільки він може переховуватись від суду, перешкоджати встановленню істини у справі шляхом залякування потерпілої, вчинити нові злочини та не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. Тож аргументи сторони обвинувачення щодо мети зазначеної у ст.177 КПК України повністю підтверджуються.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що 21.04.2020 Шосткинським міськрайонним судом Сумської області постановлено вирок щодо ОСОБА_8 і його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, приймаючи до уваги, що висновки суду підтверджуються дослідженими у суду доказами, колегія суддів, приходить до переконання про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409,419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28.02.2020 щодо ОСОБА_8 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
