ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 589/3741/19 Номер провадження 11-кп/814/822/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у режимі відеоконференції з Шосткинським міськрайонним судом Сумської області матеріали кримінального провадження 12019200110001132, від 03.08.2019 за апеляційними скаргами прокурора Шостикинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2020 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов`язаного, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 22.10.2014 Роменським міськрайсудом за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
2) 10.11.2017 Роменським міськрайсудом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 395 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений 24.01.2019 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України по відбуттю покарання,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.
ОСОБА_8 02.08.2019 близько 18:00 години, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу по вул. Привокзальна у м. Шостка, побачив раніше не знайому йому ОСОБА_9 та вирішив під будь-яким приводом заволодіти її мобільним телефоном.
Після цього, з метою виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_8 підійшов до неї та маючи умисел на заволодіння мобільним телефоном, переслідуючи мету незаконного збагачення, з метою полегшення вчинення злочину під надуманою умовою попросив зателефонувати з її мобільного телефону. Потерпіла ОСОБА_9 , будучи не обізнана про злочинний намір ОСОБА_8 , набрала на своєму мобільному телефоні вказаний ним номер та передала останньому телефон для здійснення дзвінка. Отримавши телефон в руки ОСОБА_8 відразу втік у невідомому напрямку і розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_8 умисно, діючи повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «Honor», моделі «8Х 4/64 Gb», 4697 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
У поданих апеляційних скаргах:
Прокурор просить вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого правопорушення внаслідок його м`якості та неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність. За наслідками апеляційного розгляду просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі та визнати обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину.
Необхідність призначення більш тяжкого покарання за вчинене прокурор мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував, що обвинувачений вину у вчиненому не визнав, з потерпілою не примирився, не розкаявся у вчиненому, е відшкодував завданої шкоди.
Також, судом, на думку прокурора, неврахована обтяжуюча обставина рецидив злочину, оскільки ОСОБА_8 раніше засуджувався за ст.395 КК України та вчинив новий злочин проти власності до погашення судимості за цією статтею.
Обвинувачений ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду відносно нього скасувати та закрити провадження по справі.
Зазначає, що у день вчинення злочину відпочивав разом із потерпілою ОСОБА_9 , та неодноразово телефонував своєму батькові з її телефону з приводу отримання від нього коштів для продовження відпочинку.
Зазначає, що потерпіла ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11 є близькими знайомими, в день вчинення злочину, на ґрунті ревнощів свідок ОСОБА_11 забрав у потерпілої телефон.
Указує, що хоча викрадений телефон не було знайдено, потерпіла не має до нього матеріальних претензій та з цивільним позовом не зверталась.
Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; прокурора ОСОБА_6 на підтримку своєї апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримували апеляційну скаргу обвинуваченого; перевіривши вирок суду та матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого.
Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.
наступних висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Вина ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджуються зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції за участю сторін кримінального провадження.
Так, в основу вини ОСОБА_8 покладені послідовні показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Зокрема, потерпіла ОСОБА_9 прямо вказала на ОСОБА_8 , як на особу, яка під приводом зателефонувати, попросила у потерпілої телефон, а потім на неодноразові вимоги повернути телефон зникла.
Аналогічні показання суду дав свідок ОСОБА_12 , який повідомив, що до нього звернулась потерпіла ОСОБА_9 та повідомила, що у неї викрадено мобільний телефон та назвала прикмети обвинуваченого. Перебуваючи поблизу місця події свідок Кожух за описом потерпілої знайшов ОСОБА_15 . Разом вони шукали таксиста, якому, за словами обвинуваченого, був проданий викрадений телефон, після чого обвинувачений втік.
Таксисти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали суду, що особа, у якій вони в подальшому впізнали ОСОБА_8 , пропонувала придбати викрадений телефон, проте останні відмовились.
При цьому судом першої інстанції та апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що потерпіла та свідки обмовили обвинуваченого ОСОБА_8 або мали з ним неприязні стосунки.
Втрата предмета злочину викраденого мобільного телефону «Honor», поряд з іншими беззаперечними доказами вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, на думку колегії суддів, не спростовує наявність у його діях складу указаного кримінального правопорушення.
Доводи обвинуваченого про те, що потерпіла ОСОБА_10 не заявляла до нього матеріальних претензій щодо відшкодування шкоди завданої злочином, не заслуговують на увагу, оскільки звернення до суду з позовом про відшкодування такої шкоди є правом, а не обов`язком потерпілого.
Таким чином, судом першої інстанції на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів, поза розумним сумнівом правильно встановлено що саме обвинувачений ОСОБА_8 02.08.2019 близько 18:00 години, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу по вул. Привокзальна у м. Шостка, повторно, відкрито викрав мобільний телефон марки «Honor», що належав потерпілій ОСОБА_9 , а тому підстави для скасування вироку та закриття провадження у цій частині відсутні.
Щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворого покарання за вчинене, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_8 за вчинений злочин, колегія суддів вважає його таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Всупереч доводів прокурора, покарання винному призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання. Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_8 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не став, не працював, вчинив злочин незадовго після звільнення з місць позбавлення волі після відбування покарання за попереднім вироком, що свідчить про його стійку антисоціальну спрямованість.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винного, правильно указавши на відсутність обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України, пом`якшують та обтяжують покарання.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи прокурора про те, що у даному кримінальному провадженні слід визнати обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину, оскільки дана обставина ставилася у вину обвинуваченому під час судового розгляду у суді першої інстанції.
Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_8 покарання хоча й за своїм видом та розміром наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.186 КК України, проте є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно м`яким, а тому підстав для ухвалення нового вироку та призначення більш тяжкого покарання за вчинене, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність порушень при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які були підставою для безумовного скасування всього вироку не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора Шостикинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2020 стосовно ОСОБА_8 без - змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
