Справа № 589/3741/19
Провадження № 1-кп/589/335/20
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2020 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шостка кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни, Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, невійськовозобов`язаного, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 22.10.2014 Роменським міськрайсудом за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;
2) 10.11.2017 Роменським міськрайсудом за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 395 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 24.01.2019 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України по відбуттю покарання,
обвинуваченого вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 02.08.2019 близько 18:00 години, перебуваючи поблизу залізничного вокзалу по вул. Привокзальна у м. Шостка, побачив раніше не знайому йому ОСОБА_6 та вирішив під будь-яким приводом заволодіти її мобільним телефоном.
Після цього, з метою виконання свого злочинного наміру, ОСОБА_5 підійшов до неї та маючи умисел на заволодіння мобільним телефоном, переслідуючи мету незаконного збагачення, з метою полегшення вчинення злочину під надуманою умовою попросив зателефонувати з її мобільного телефону. Потерпіла ОСОБА_6 , будучи не обізнана про злочинний намір ОСОБА_5 , набрала на своєму мобільному телефоні вказаний ним номер та передала останньому телефон для здійснення дзвінка. Отримавши телефон в руки ОСОБА_5 відразу втік у невідомому напрямку і розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 умисно, діючи повторно відкрито викрав мобільний телефон марки «Honor», моделі «8Х 4/64 Gb», вартістю згідно висновку товарознавчої експертизи №19/119/11-1/1809е 4697 грн., завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав, покази надавати відмовився.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України повністю підтверджена показаннями потерпілої та свідків, даних у судовому засіданні.
Так в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 02.08.2019 у вечірній час, перебуваючи в районі залізничного вокзалу м. Шостки, до неї підійшов раніше невідомий чоловік, та попросив зателефонувати батьку. Він виглядав хворим і тому їй стало його шкода і вона дозволила йому зателефонувати батьку з її телефону телефон марки «Honor». Але обвинувачений взявши її телефон в руки, став втікати з її телефоном. Вона кричала йому в слід, але він не реагував і телефон не повернув. Тому вона відразу повідомила про це працівників поліції.
Поясненнями свідка ОСОБА_7 , який повідомив, що 02.08.2019 йому зателефонувала знайома ОСОБА_6 пояснила що на залізничному вокзалі в м. Шостка нещодавно у неї невідомий викрав телефон марки «Honor». Він поїхав на місце, де у дворі одного з будинків неподалік, знайшов невідомого чоловіка, за описом потерпілої, він його впізнав і запитав: «де телефон?». Чоловік вмить зрозумів про який телефон йде мова і пояснив, що продав його таксистам на вокзалі. Вони разом поїхали до таксистів шукати телефон, але таксиста якому обвинувачений продав телефон вони не знайшли. У нього з таксистами виник конфлікт, а обвинувачений в цей час втік. В судовому засіданні підтвердив, що це саме той чоловік, якого він впізнавав на досудовому слідстві.
Поясненнями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що 02.08.2019 близько 18.00 годин перебував на залізничному, працює водієм таксі. В цей час до нього підійшов раніше невідомий чоловік, який хотів продати сенсорний мобільний телефон телефон марки «Honor» за 400 грн., однак, розуміючи що він здобутий злочинним шляхом не придбав його. В судовому засіданні підтвердив, що це саме той чоловік, якого він на досудовому слідстві.
Поясненнями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що 02.08.2019 близько 18.00 годин перебував на залізничному, працює водієм таксі. В цей час до нього підійшов раніше невідомий чоловік, який хотів продати сенсорний мобільний телефон марки «Honor» за 400 грн., однак, розуміючи що він здобутий злочинним шляхом не придбав його. В судовому засіданні підтвердив, що це саме той чоловік, якого він впізнавав на досудовому слідстві.
Крім пояснень свідків вина обвинуваченого доводиться письмовими доказами по справі, а саме:
Витягом з ЄРДР від 03.08.2019 про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_6 ;
Рапортом чергового Шосткинського ВП ГУНП від 03.08.2019 №9149 про реєстрацію заяви-повідомлення про злочин від потерпілої ОСОБА_6 ;
Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно потерпілої ОСОБА_6 від 03.08.2019;
Копії документів, наданих потерпілою ОСОБА_6 з приводу придбання та оплати мобільного телефону на умовах споживчого кредиту;
Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 03.08.2019, проведеного з потерпілою ОСОБА_6 , де остання прямо вказала на ОСОБА_5 , як на особу, яка вчинила даний злочин;
Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 03.08.2019 зі свідком ОСОБА_10 , який під час впізнання прямо вказав на особу, який є ОСОБА_5 .
Протоколом пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 05.08.2019, під час впізнання свідок прямо вказав на особу, яка запропонували йому купити мобільний телефон за 400 грн., який є ОСОБА_5 .
Протоколом пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_9 , який під час проведення впізнання прямо вказав на особу, яка намагалась продати йому мобільний телефон, який є ОСОБА_5 ;
Відеозаписами слідчої дії впізнання , на яких кожен зі свідків пояснив за яких обставин він бачив обвинуваченого та за якими ознаками впізнає його.
Висновком судової товарознавчої експертизи від 22.08.2019 №19/119/11-1/1809е, відповідно до якого, вартість викраденого мобільного телефону складає 4697 грн.
Всі зазначені докази є належними та допустимими, логічно узгоджуються між собою та доповнюють один одного.
Захисник обвинуваченого, під час своєї промови наголошував на неправильній кваліфікації злочину обвинуваченого. Так як на його думку в діях обвинуваченого є склад злочину передбаченого ч.2 ст190 КК України бо потерпіла сама передала йому мобільний телефон, а тому просив виправдати обвинуваченого в скоєнні злочину передбаченого ст. 186ч.2 КК України.
Проте, з такими доводами суд погодитись не може.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Окрім того, об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
Суд, аналізуючи обставини вчинення злочину обвинуваченим, бере до уваги , що потерпіла дійсно надала мобільний телефон обвинуваченому для здійснення дзвінка на його прохання в її присутності, але останній з телефоном зник на що потерпіла своєї згоди не давала, а тому і кричала йому в слід, вимагала повернути телефон, та відразу повідомила працівників поліції про вчинений злочин, про що свідчить час повідомлення про злочин зазначений в витягу з ЄРДР від 03.08.2019 про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України за заявою потерпілої ОСОБА_6 ; рапортом чергового Шосткинського ВП ГУНП від 03.08.2019 №9149 про реєстрацію заяви-повідомлення про злочин від потерпілої ОСОБА_6 ; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення стосовно потерпілої ОСОБА_6 від 03.08.2019р. які відбувалися відразу після вчинення злочину і де потерпіла повідомила обставини вчинення злочину обвинуваченим в той же день і в ті ж години.
Крім цього потерпіла відразу зателефонувала своїм друзям і також повідомляла, що в неї викрали телефон і описала саме ОСОБА_11 , в результаті чого свідок ОСОБА_7 знайшов його неподалік від місця злочину через незначний проміжок часу після відкритого викрадення телефону.
Таким чином, судом встановлено, що така поведінка обвинуваченого свідчила про те, що він не повідомляв потерпілій ОСОБА_6 , що піде з телефоном, а потім поверне його. Тому його дії, за таких обставин, не можуть свідчити про зловживання довірою потерпілої, а відповідно і кваліфікуватися за ч.2 ст.190КК України.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові ВС України від 12 грудня 2019 року справа № 127/2678/17.
Частиною 2 статті 186 КК України встановлено, що грабежем є відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно, тобто в даному випадку мало місце відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілої, яка усвідомлювала протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу також усвідомлювала, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Згідно рекомендацій постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. А тому такі дії слід кваліфікувати як крадіжку, грабіж чи розбій.
Крім цього суд не бере до уваги посилання захисту щодо неналежності доказів протоколів впізнання, так як на його думку особи пред`явленні для впізнання не схожі між собою, бо мають різний зріст. Як вбачається з протоколів пред`явлення особи для впізнання від 03.08.2019р. потерпіла та свідки впізнали обвинуваченого за рисами обличчя, одягом, зростом. За зростом особи пред`явлені для впізнання не суттєво відрізняються, а тому нема підстав вважати, що обвинувачений виділявся серед них. Крім цього ані для потерпілої, а ні для свідка ОСОБА_7 зріст обвинуваченого, при його впізнанні, не відігравав значної ролі. Інші свідки впізнавали особу по фотознімку, де взагалі зріст осіб пред`явлених для впізнання не можна було встановити.
Також слід зазначити, що на відеозапису слідчої дії впізнання особи обвинувачений не заперечував, обставин при яких відбувалась його зустріч зі свідком та потерпілою.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні повністю доведена і його дії суд кваліфікує і за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та стан здоров`я, ставлення особи до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, є особою кримінальної спрямованості. Судимість у встановленому законом порядку, на час скоєння злочину, не знята і не погашена, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став і знову вчинив тяжкий злочин проти власності.
Жодних обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено. Також не встановлені обставини які б обтяжували покарання останнього.
За місцем фактичного проживання в цілому характеризується посередньо; сімейний стан неодружений; не працює; дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічні захворювання.
Неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї стосовно своєї матері.
Під час судового засідання вів себе вкрай зухвало, не виконував вимоги суду, постійно порушував порядок в судовому засіданні, намагався зірвати та не допустити судового розгляду справи, різав собі вени, симулював захворювання та вчиняв інші дії направлені на недопущення розгляду справи в суді. Крім цього обвинувачений відкрито демонстрував свою неповагу до оточуючих, в тому числі і до своїх захисників, та демонстрував відкриту агресію до складу суду, свідків, потерпілої. Постійно намагався ображати потерпілу, паплюжити її честь та гідність. У вчиненому злочині не розкаявся, завдані збитки не відшкодував.
Така поведінка обвинуваченого свідчить про його соціальну загрозу суспільству. та необхідність обрання для нього покарання пов`язаного саме з позбавленням волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України.
На думку суду таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
Судові витрати по проведенню експертиз слід покласти на обвинуваченого, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчинення ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 63, 65-67 КК України, 370, 371, 374 КПК України суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 5(п`яти) років позбавлення волі.
Зарахувати у строк відбування покарання період перебування під вартою з моменту затримання з 03.08.2019 відповідно до ЗУ «Про попереднє ув`язнення» і обраховувати його з того часу.
Запобіжний захід до вступу вироку в силу залишити тримання під вартою.
Стягнути з обвинуваченого судові витрати за проведення товарознавчої експертизи на суму 471,03 грн.
Вирок може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Шосткинський міськрайонний суд на протязі 30 діб з моменту його проголошення.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області ОСОБА_1
