ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2021 рокуСправа № 912/209/21(912/4085/20) Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В., розглянувши у межах справи № 912/209/21 від 05.02.2021,
про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут", код ЄДР: 31276115; 25005, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4,
у відкритому судовому засіданні справу № 912/209/21(912/4085/20)
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д,
до відповідачів: Приватного підприємства "Вісмут", 25005, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4,
та до: ОСОБА_1 , 27654, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Федорівка,
про стягнення 833 234,78 грн,
представники:
від позивача - Кирдан А.В., довіреність від 13.11.20 № 5485-К-Н-О;
від відповідача 1 - участі не брали;
від відповідача 2 - Глазков А.С., ордер від 27.01.2021 ВА № 1007526.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Ухвалою від 05.02.2021 відкрито провадження у справі № 912/209/20 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут", введено процедуру розпорядження майном боржника на строк до 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича, попереднє засідання суду призначено на 01.04.2021 на 11:00 год.
07.02.2021 (номер публікації: 65876, дата публікації на сайті ВГСУ: 07.02.2021 12:20) на вебсайті Вищого господарського суду України офіційно оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут".
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", яка містить вимоги до Приватного підприємства "Вісмут" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.10.2016 № б/н в розмірі 833 234,78 грн (500 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 134 333,33 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 198 901,45 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), з покладанням на відповідачів судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання Приватним підприємством "Вісмут" зобов`язань за кредитним договором від 27.10.2016 № б/н в частині повернення кредитних коштів.
Крім того, позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір поруки № Р1513845314618265716 від 21.12.2017, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з Кредитного договору. Тож, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 суми заборгованості за Кредитним договором від 27.10.2016 № б/н.
Ухвалою від 22.12.2020 позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Вісмут" та до ОСОБА_1 про стягнення 833 234,78 грн залишено без руху.
Зазначеною ухвалою господарським судом на виконання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України здійснено запит до Управління ДМС у Кіровоградській області щодо доступу до персональних даних про реєстрацію місця проживання відповідача ІІ - ОСОБА_1 .
04.01.2020 на виконання запиту Господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2020 № 912/4085/20 щодо доступу до персональних даних, Управління ДМС у Кіровоградській області надало відомості про реєстрацію місця проживання відповідача ІІ ( ОСОБА_1 ), а саме: 27654, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Федорівка. Зазначене місце проживання зареєстровано з 15.01.1996.
18.01.2021 на адресу господарського суду від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява від 28.12.2020 № 20201224/132 про усунення недоліків.
Ухвалою від 19.01.2021 відкрито провадження у справі № 912/4085/20; постановлено справу № 912/4085/20 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.02.2021 на 11:00; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
27.01.2021 до господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву від 27.01.2021 № б/н, в якому відповідач ІІ просить відмовити в задоволенні позову до нього про солідарне стягнення боргу. У відзиві на позов також зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, який становить 25 000,00 грн.
В обґрунтування своєї позиції, відповідач ІІ здійснює посилання на преюдиційність фактів встановлених в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2020 у справі № 912/3111/19, під час розгляду даної справи.
Так, відповідач ІІ зазначає, що судом у вище зазначеній справі було досліджено умови договору поруки від 21.12.2017 № P1513845314618265716 та встановлено, що його предмет визначено, як надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ПП "Вісмут" зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті процентної ставки, комісійної винагороди, винагороди за використання Ліміту, кредиту, та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2) по сплаті процентної ставки за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, збитків та кредиту.
Крім того, судом було встановлено, що в пункті 4.3. договору поруки №P1513845314618265716 від 21.12.2017 сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. Між тим, матеріали справи не містять доказів укладення між Банком та Поручителем договору про внесення змін до договору поруки та збільшення відповідного обсягу відповідальності Поручителя. Натомість, під час розгляду справи представником ОСОБА_1 (Поручитель) повідомлено, що зміна зобов`язання вчинена Банком в односторонньому порядку.
З підстав викладеного та враховуючи, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями ПП "Вісмут" збільшено без погодження з Поручителем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для солідарного стягнення, так як порука за договором поруки №P1513845314618265716 від 21.12.2017 є припиненою в силу положень частини 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції).
Крім того, відповідач ІІ зазначає, що відповідно до п. 4.2. Договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін. Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, порука за договором поруки укладеним між позивачем та відповідачем є припиненою в силу положень ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.
16.02.2021 господарський суд відкрив підготовче засідання.
Ухвалою від 16.02.2021 матеріали справи № 912/4085/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Вісмут" та до ОСОБА_1 про стягнення 833 234,78 грн передано для розгляду спору по суті в межах справи № 912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут", яка розглядається Господарським судом Кіровоградської області.
Ухвалою від 19.02.2021 матеріали справи № 912/4085/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Вісмут" та до ОСОБА_1 про стягнення 833 234,78 грн прийнято до свого провадження суддею Бестаченко О.Л. та постановлено розглядати її в межах справи № 912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут". Постановлено повторно розпочати підготовче провадження з розгляду справи № 912/4085/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Приватного підприємства "Вісмут" та до ОСОБА_1 про стягнення 833 234,78 грн. Підготовче засідання призначено на 11.03.2021 на 11:00 год.
11.03.2021 до господарського суду від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 10.03.2021 № 1, в яких позивач вважає заявлені представником відповідача І витрати на професійну правничу допомогу необґрунтованими відповідними доказами та безпідставними, що в свою чергу дає підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або взагалі у відмові у їх стягненні. Крім того, позивач вважає необґрунтованими посилання представника відповідача ІІ щодо припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, з врахуванням умов договору поруки від 21.12.2017 (п. 1.1.2. Договору).
11.03.2021 господарський суд відкрив підготовче засідання.
Ухвалою від 11.03.2021 закрито підготовче провадження у справі № 912/209/21(912/4085/20). Справу № 912/209/21(912/4085/20) призначено до судового розгляду по суті на 01.04.2021 на 10:00 год.
01.04.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні були присутні представники позивача та відповідача ІІ.
Представником позивача позовні вимоги підтримано повністю, а представником відповідача ІІ заперечено проти задоволення позову.
Відповідач І не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність у нього заперечень з приводу заявлених позовних вимог.
Органом поштового зв`язку повернуто конверт з вкладенням (ухвали від 19.01.2021, 19.02.2021 та від 11.03.2021) з відмітками "не з`явився" та "за закінченням терміну зберігання", які направлялися на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 49-52).
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Господарський суд вважає відповідача І належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвали у даній справі направлялись на юридичну адресу місцезнаходження Приватного підприємства "Вісмут".
Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ІІ, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
27.10.2016 Приватним підприємством "Вісмут" підписано анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 20).
Згідно вказаної вище заяви, відповідач І приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.
Таким чином, 27.10.2016 між відповідачем І та позивачем було укладено кредитний договір б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Анкети-заяви та Умов.
Відповідно до п. 3.1.1.74. розділу 3.1.1. Умов та правил надання послуги "Розрахунково-касове обслуговування" Гарантовані платежі, далі Банк надає послугу гарантованих платежів для виконання грошових зобов`язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком (далі Послуга). Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів (далі "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї Послуги є платник і одержувач за господарськими договорами. Дата виконання гарантованого платежу може бути змінена відправником при отриманні згоди на її зміну від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"). Гарантований платіж може бути відкликаний (відмінений) платником виключно при отриманні згоди на її відгук (скасування) від одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24").
Згідно із п. 3.1.1.75. - 3.1.1.77 Умов у разі необхідності отримання отримувачем Послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24" (далі "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обов`язковими реквізитами якої є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу. Створені в Приват24 заявки в обов`язковому порядку підписуються ключами електронних підписів посадових осіб клієнтів-платників. Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки, Банк розглядає його на предмет надання або відмови в наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або не кредитоспроможності платника.
При прийнятті позитивного рішення Банку про надання Послуги, Банком здійснюються дії:
- якщо надання Послуги здійснюється за рахунок власних коштів платника, платник надає грошові кошти в розмірі, вказаному в Заявці, які Банк за дорученням платника перераховує грошові кошти на рахунок 3648 (здійснює договірне списання);
- якщо надання Послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, Банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в Заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок 3648. Порядок надання Банком кредиту та його порядок погашення платником здійснюється згідно п. 3.2.2. Умов та правил надання кредиту;
- якщо надання Послуги здійснюється частково за рахунок кредитних коштів, платник надає Банку власні кошти, кредит у розмірі, передбаченому в Заявці, Банк зобов`язується разом з власними коштами платника перерахувати їх на рахунок 3648 (здійснює договірне списання). Грошові кошти, розміщені в Банку на рахунку 3648, розміщуються на рахунку до дати виконання заявки. У разі настання дати виконання договірного списання, зазначеної в Заявці, Банк перераховує грошові кошти на рахунок 2600 одержувача.
Умовами п. 3.2.2.1 Умов та Правил за послугою "Гарантовані платежі" передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені в заявці на договірне списання коштів (надалі гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов`язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювальна кредитна лінія (надалі "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання коштів з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, яка не перевищує терміну повернення кредиту, та може бути змінена або скасована Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.
Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов та Правил за послугою "Гарантовані платежі" термін повернення кредиту зазначений в заявці. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цих Умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту письмове повідомлення із зазначенням терміну повернення кредиту. У разі непогашення Клієнтом заборгованості за цими Умовами у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена в заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного у заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, "Приват24", sms-повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту його розміщення способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів. У разі непогашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту є простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56 % річних від суми заборгованості. Вказаний в цьому пункті строк не може бути змінений згідно умов цього Договору. У разі якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів Клієнт доручає Банку в односторонньому порядку проводити списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів Клієнта, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в Банку, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємини за яким регулюються розділом 3.2.1 справжніх "Умов та Правил". Інші істотні умови кредитування наведено в заявці.
Пунктом 3.2.2.6. (п.п. 3.2.2.6.1. 3.2.2.6.3.) Умов передбачені обов`язки Клієнта, а саме:
- використовувати кредит на цілі і в порядку, передбаченому п. 3.2.2.1. цього Договору;
- оплатити відсотки та винагороди за користування кредитом відповідно до п.п. 3.2.2.9, 3.2.2.10 цього Договору;
- повернути кредит у строки, встановлені у Заявці, п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.16, 3.2.2.6.17, 3.2.2.7.2 цього Договору.
Згідно із п. 3.2.2.11.1., 3.2.2.11.2. Умов та Правил за послугою "Гарантовані платежі" цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно-цифрового підпису всіма його сторонами. Цей договір в частині п. 3.2.2.9.4 цього Договору вступає в силу з моменту підписання цього Договору, в інших частинах - з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в рамках зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2018 відповідач І подав заявку на гарантований платіж № 895 (а.с. 32) в системі інтернет-клієнт-банк Приват 24 на суму 500 000,00 грн (за рахунок кредитних коштів), одержувач: ПП "Бізон-Тех 2006", призначення платежу - "оплата за ЗЗр зг.рах. № ЗП1485 від 15.02.2021 року У сумі 416 666,67 грн, ПДВ - 20% 83 333,33 грн", дата зарахування коштів одержувачу - 20.12.2018.
21.01.2019 відповідач І здійснив погашення за вище зазначеною заявкою, сплативши 500 000,00 грн заборгованості, а також 106 666,67 грн пені, що підтверджується банківською випискою за період з 20.12.2018 по 16.11.2020 року (а.с. 38).
21.01.2019 відповідач подав заявку на гарантований платіж № 916 (а.с. 31) в системі інтернет-клієнт-банк Приват 24 на суму 500 000,00 грн (за рахунок кредитних коштів), одержувач: ПП "Бізон-Тех 2006", призначення платежу - "оплата за ЗЗР зг.рах. № КД-144 від 20.12.17 р. зг. рах.№ЗП-1485 від 15.02.18 р. в т.ч. ПДВ - 20% 83 333,33 грн", дата зарахування коштів одержувачу - 31.01.2019.
Відповідачу І було встановлено кредитний ліміт у розмірі з 07.12.2018 - 500 000,00 грн; 11.03.2019 - 0,00 грн; 13.08.2019 - 0,00 грн, що підтверджується довідкою від 20.11.2020 № 30905KGKMS07J (а.с. 30).
Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та своєчасно провів платіж клієнту на загальну суму 500 000,00 грн (за заявкою на гарантований платіж від 21.01.2019 № 916), про що свідчать виписки по рахунку (а.с. 34-37).
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за Договором від 27.10.2016 № б/н у відповідача виникла заборгованість у загальній сумі 833 234,78 грн (500 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 134 333,33 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 198 901,45 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором), яку просить стягнути в судовому порядку позивач, що і є причиною виникнення спору.
Судом також враховано, що зобов`язання за спірним договором забезпечено договором поруки від 21.12.2017 № Р1513845314618265716, укладеним між ОСОБА_2 (далі - Поручитель) та Акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - Кредитор).
Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватним підприємством "Вісмут" зобов`язань за угодами-приєднання до (пункт 1.1. Договору поруки):
1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі "Угода 1", по сплаті:
а) процентної ставки за користуванням кредитом:
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. "Угоди 1" - 21% (тридцять три) річних для договорів, забезпечених порукою;
- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. "Угоди 1" - 42% (тридцять три) річних для договорів, забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4. "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць";
г) кредиту в розмірі 10 000 грн (десять тисяч).
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечення цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг" "Угода 2", по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом:
- За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 "Угоди 2" - 64% (шістдесят чотири) річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді 2".
в) кредиту в розмірі 1000,00 грн ().
Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Пунктом 1.2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
В пункті 1.3. договору поруки зазначено, що Поручитель з умовами, зокрема, "Угоди 1" ознайомлений.
Відповідно до пункту 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема за "Угодою 1", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
В пункті 4.1. договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 років після укладання цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань, зокрема за "Угодою 1", цей Договір припиняє свою дію.
Договір підписаний повноважними представниками сторін.
При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.
За правилами частини 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу вимог статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України).
Відповідно ч. 1, 2 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1069 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Укладений між Банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас вимогами частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено судом, відповідач І прийняті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту у розмірі 500 000,00 грн (які були використанні позивачем на оплату ПП "Бізон-Тех 2006" за ЗЗР, згідно рахунку від 15.02.2018 № ЗП-1485), тому позов щодо стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 500 000,00 грн підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене на користь позивача підлягає стягненню 500 000,00 грн заборгованості за кредитом.
Щодо заявлених до стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та пені внаслідок прострочення виконання зобов`язання, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 Господарським кодексом України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що у Заяві відповідача від 27.10.2016 процентна ставка не зазначена, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому наданий позивачем Витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила.
Крім того, зазначений Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису відповідача, а тому не може вважатися саме частиною договору банківського обслуговування, укладеного між сторонами 27.10.2016.
Разом з тим, позивачем не надано підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг (вказаний Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг взагалі не містить посилання станом на яку дату є актуальним).
При цьому у Заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, умов про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання, та, відповідно, не визначено її розміру.
Окремо слід зазначити, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, а позовні вимоги аргументовані умовами договору банківського обслуговування з посиланням на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Разом з тим, наданий Банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може вважатися стандартною (типовою) формою, встановленою до укладеного із відповідачем договору банківського обслуговування, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічні висновки щодо необхідності доведення позивачем належними та допустимими доказами тієї обставини, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.
Таких же висновків притримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.
Господарський суд також зауважує, що договір поруки, підписаний між позивачем та відповідачем ІІ, в якому зазначені відсоткові ставки, також не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ визначення між сторонами відсоткової ставки за кредитом, оскільки, по-перше, вказаний договір підписаний відповідачем ІІ та не підписаний відповідачем І, по-друге, з даного договору поруки неможливо визначити, за яку угоду, підписану відповідачем І, поручився відповідач ІІ, через наявність в даному договорі посилань на "угоду 1" та "угоду 2", в той час, як в матеріалах справи міститься заява на приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 27.10.2016 без будь-якого номеру (а.с. 20).
Також суд зазначає, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України позивач не пред`явив, а суд не може самостійно застосувати дані норми та стягнути проценти. Дана правова позиція викладена у поставові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Господарський суд також наголошує, що однією із основних засад і завдань господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, господарський суд констатує, що між сторонами не обумовлена у письмовому вигляді ціна договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, тобто встановлена договірна домовленість між сторонами в цій частині, в той час, як предметом і підставою позовних вимог позивачем зазначене стягнення основної заборгованості, відсотків, комісії саме за договором, суд не має права самостійно задовольнити позовні вимоги в частині стягнення відсотків, як таких, що встановлені законом, зокрема ст. 1048 Цивільного кодексу України, на рівні однієї облікової ставки НБУ, а також пені (штрафу), встановлених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, з огляду на те, що з такої підстави позовна вимога по стягненню відсотків, пені позивачем не заявлялась у позові.
Аналогічної правової позиції дотримується Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 15.02.2021 № 904/3094/20.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача І 134 333,33 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 198 901,45 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором слід відмовити.
Стосовно заявлених вимог до відповідача ІІ (в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором), господарський суд зазначає наступне.
Так, Відповідач ІІ вказує, що не надавав своєї згоди на збільшення своєї відповідальності за договором поруки, а відтак вважає поруку припиненою та здійснює посилання на преюдиційність фактів встановлених в рішенні Господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2020 у справі № 912/3111/19.
В той час, посилання відповідача ІІ на преюдиційність судового рішення у справі №912/3111/19, господарським судом оцінюється критично з врахуванням наступного.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32), від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 (пункт 154) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Тобто, правило преюдиції стосується усіх доказів, що входять до предмета доказування, проте, доводи, на які посилається відповідач ІІ, не є преюдиціальними, оскільки фактично є правовими висновками у зазначеній справі та стосуються оцінки обставин, здійснених судом під час судового розгляду. Таким чином, суд не може вважати преюдиційними доводи, викладені в судовому рішенні у справі № 912/3111/19.
Господарським судом враховано, що за договором поруки визначено зобов`язання, яке забезпечується, зокрема, по сплаті кредиту за Угодою 1 в розмірі 10 000,00 грн.
Умови договору поруки № P1513845314618265716 від 21.12.2017 містять положення про те, що при укладанні цього договору Поручитель дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Зазначено, що додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 20.11.2020 кредитний ліміт Приватного підприємства "Вісмут" було змінено до 500 000,00 грн - 07.12.2018.
За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі №6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.
За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.
Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.
Між тим, матеріали справи не містять доказів укладення між Банком та Поручителем договору про внесення змін до договору поруки та збільшення відповідного обсягу відповідальності Поручителя. Натомість, під час розгляду справи представником відповідача ІІ (Поручитель) повідомлено, що зміна зобов`язання вчинена Банком в односторонньому порядку. Судом не встановлено, а сторонами не спростовано, укладення будь-яких додаткових угод до договору поруки щодо збільшення такого кредитного ліміту.
Враховуючи викладене, установивши, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, суд доходить висновку про відсутність підстав стягнення з відповідача ІІ заборгованості з кредитом, процентами та комісією, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у відповідній редакції) викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 903/998/19.
Враховуючи вище викладені обставини, заявлені позивачем вимоги до відповідача ІІ є необґрунтованими, в зв`язку з чим, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 (в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором).
За результатами розгляду справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", а саме в частині стягнення основної заборгованості за кредитом з Приватного підприємства "Вісмут".
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідач ІІ просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
30.07.2019 між Адвокатським бюро "Глазков та Партнери", в особі Керуючого бюро - адвоката Глазкова Андрія Сергійовича (Виконавець) та Фізичною особою громадянин України ОСОБА_1 (Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 44 (далі - Договір).
Згідно вказаного Договору, Виконавець за дорученням Клієнта зобов`язується надавати йому професійну правничу (правову) допомогу, відповідно до умов даного Договору, а Клієнт зобов`язується сплатити (внести) Виконавцю гонорар. Метою даного Договору є повний правовий супровід діяльності Клієнта як юридичної особи з наданням повного спектру юридичних послуг передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", але не виключно.
За пунктом 2.1. Договору, Клієнт доручає Виконавцю вчиняти від його імені наступні юридичні дії, у тому числі, представляти інтереси Клієнта в судах загальної юрисдикції (в тому числі у справах з кримінального провадження), господарських судах, адміністративних судах всіх інстанцій, а також третейських судах, на всіх стадіях судового процесу (видача судового наказу, спрощене позовне провадження, загальне позовне провадження, окреме провадження, підготовче провадження, розгляд справи по суті, врегулювання спору за участі судді та ін.) з усіма правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі.
Розмір гонорару та порядок його внесення погоджується між Сторонами окремо та викладається в додатковій угоді до даного Договору або безпосередньо в акті наданих послуг та/або рахунку-фактурі (пункт 3.1. Договору).
На визначення розміру оплати професійної правничої (правової) допомоги, винагороди (гонорару) Виконавця впливають кількість витраченого спеціалістом часу, ступінь важкості справи/послуги, обсяг правових послуг (пункт 3.2. Договору).
Оплата винагороди (гонорару) Виконавця здійснюється Клієнтом шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3-х робочих днів з моменту підписання акта наданих послуг, в разі якщо Клієнт здійснює передоплату протягом 3-х робочих днів на підставі виставленого Виконавцем рахунку-фактури (пункт 3.4. Договору).
Згідно пункту 5.1., Договір укладено на невизначений строк.
27.01.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Глазков та Партнери" складено та підписано Акт наданих послуг №1 до Договору №44 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 30.07.2019.
проведення аналізу всіх наданих клієнтом документів по справі № 912/4085/20 - 18 годин;
правовий аналіз судової практики в аналогічних спорах, в тому числі постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. по справі №910/13109/18 - 14 годин;
підготовка та подача відзиву по справі № 910/13109/18- 7 години;
участь у двох судових засіданнях - 2-5 години;
всього витрачено часу 4 години, з яких до 5 годин участь в судових засіданнях, розмір гонорару є фіксованим та складає 25 000,00 грн. без ПДВ.
3 урахуванням положень ст. 124, 126 та 162 Господарського процесуального кодексу України, за попереднім розрахунком, загальна вартість виконаних послуг (гонорару/винагороди) в грн без ПДВ складає 25 000,00 грн.
Позивач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, вважає, що заявлена сума витрат значно завищена, перелік наданих послуг не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, представником відповідача ІІ не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. За твердженням позивача, представник відповідача ІІ фактично дроблячи одну послугу на декілька послуг, вказуючи завищений витрачений час на ці послуги необґрунтовано збільшує розмір своєї винагороди.
Позивач зазначає, що в акті не визначено вартість однієї години витраченого часу адвокатом та не зрозуміло з якого розміру адвокат визначив загальну вартість робіт у сумі 25 000,00 грн. Також, відповідачем ІІ необґрунтовано віднесено до витрат підготовку та подачу відзиву на позовну заяву по іншій справі.
Оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача ІІ та заперечень позивача в контексті положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків.
Враховуючи предмет спору та подані позивачем у справу документи, обсяг яких є невеликим, зазначення в Акті витраченого часу в об`ємі 18 годин на проведення аналізу наданих клієнтом документів є завищеним.
В Акті надання послуг відсутній перелік документів, які надавались адвокату, що позбавляє можливості встановити які саме документи надавались, з врахуванням того, що матеріали даної справи не є об`ємними, а тому суд погоджується з доводами позивача.
Крім того, є явно завищеним зазначений в Акті час на правовий аналіз судової практики, з огляду на те, що у поданому відзиві, представник відповідача ІІ послався лише на одну постанову Великої Палати від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18. Окрім того, за укладеним Договором, Адвокатське бюро надає послуги не лише в межах справи №912/4085/20, що свідчить про певну обізнаність адвоката із судовою практикою при супроводженні ОСОБА_1 по юридичним питанням в інших справах та випадках.
Одночасно суд враховує, що адвокат Глазков А.С. був присутнім в засіданнях суду, що проводились у даній справі, та готував відзив на позов, в якому також наводив попередній розрахунок суми судових витрат. В свою чергу, господарський суд вважає зазначення в акті наданих послуг іншого номера справи, в якій складено відзив на позовну заяву, технічною помилкою. Вказане підтверджує реальність надання послуг за Договором по представництву інтересів ОСОБА_1 під час розгляду справи № 912/4085/20 та спростовує доводи позивача щодо наявності підстав для повної відмови у стягненні вартості відповідних витрат.
З підстав викладеного, приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище та враховуючи критерії розумності розміру витрат в даному конкретному випадку, суд дійшов висновку, що витрати відповідача ІІ на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є завищеними та підлягають зменшенню згідно клопотання позивача до 5 000,00 грн.
Судом враховано, що за змістом пункту 1 ч. 2 с. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Відповідний правовий висновок щодо застосування наведеної вище норми процесуального законодавства містить постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі 922/445/19.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Вісмут" (25005, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4; код ЄДРПОУ 31276115) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, а також 7 500,36 грн сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (27654, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Федорівка; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Селянському фермерському господарству "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Приватному підприємству "Вісмут" (25005, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4), розпоряднику майна, арбітражному керуючому Різнику О.Ю. (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); Акціонерному товариству комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, та на електронну пошту: zapros.v.sud@privatbank.ua); ОСОБА_1 (на електронну пошту представника: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Повне рішення складено 09.04.2021.
Суддя О.Л. Бестаченко
