ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
03 лютого 2022 рокуСправа № 912/209/21(912/3311/21)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши
в межах справи №912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут"
заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИКАВТО" (пров. Садовий, 1, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641)
про визнання недійсними правочинів,
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Вісмут" до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИКАВТО" про таке:
- визнати недійсним договір комісії №7532/18/001282 від 15.12.2018 між ТОВ "ЮНИКАВТО" (код 41605121) та ПП "Вісмут" (код 31276115);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу №7532/18/001282 від 15.12.2018 між ТОВ "ЮНИКАВТО" (код 41605121) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
- витребувати на користь Приватного підприємства "Вісмут", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) автомобіль марки Toyota Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 791 819,29 грн.
Ухвалою від 28.12.2021 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.01.2022.
26.01.2022 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.02.2022.
27.01.2022 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону державним реєстраторам проводити реєстраційні дії з автомобілем марки Toyota Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 791 819,29 грн.
Ухвалою від 31.01.2022 вказану заяву повернуто заявнику без розгляду.
01.02.2022 до суду надійшла заява №02-08/150 від 27.01.2022 розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить застосувати наступні заходи забезпечення позову:
- накласти арешт на автомобіль марки Toyota модель Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 ;
- заборонити реєстраторам прав на рухоме майно, в тому числі сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, нотаріусам, державним і приватним виконавцям, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Toyota модель Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 .
На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заявником надано платіжне доручення №14 від 01.02.2022, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Заявником зазначено, що Приватне підприємство "Вісмут" готове вчинити всі встановлені судом дії, для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідачів, пов`язаних із забезпеченням позову.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначено таке.
Листом від 23.02.2021 №31/11-431 РСЦ ГСЦ МВС в Кіровоградській області повідомило, що у період із 25.10.2017 по 15.12.2018 у власності ПП "Вісмут" перебувало авто Toyota Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 .
Однак, автомобіль відчужено підприємством для уникнення розрахунків із кредиторами за рахунок цього авто.
РЦС ГСЦ МВС в Кіровоградській області листом від 07.07.2021 надавало копії документів про відчуження авто ПП "Вісмут" на користь ОСОБА_1 , яка в свою чергу не розрахувалася із ПП "Вісмут" за придбане авто (будь-яких документів про розрахунок на запити не надано).
У зв`язку з чим, арбітражним керуючим подано позовну заяву про недійсність договорів із відчуження авто для повернення майна у власність боржника.
Як вказує заявник, після подачі позову відповідач - ОСОБА_1 вчиняла дії для продажу спірного т/з: із 15.12.2021 на веб-сайтах по продажу авто опубліковано оголошення із продажу т/з.
Із реєстру МВС щодо т/з арбітражним керуючим встановлено, що 26.12.2021 авто продано на користь третьої особи, а продаж посвідчено ТСЦ 8046 (м. Київ, Столичне шосе, 104, "Авторинок Центральний").
На підтвердження вказаних обставин заявником додано до заяви витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справи стосовно зареєстрованого транспортного засобу за VIN-код НОМЕР_2 .
Також, в заяві зазначено, що з метою отримання копій документів, на підставі яких 26.12.2021 ОСОБА_1 продано авто арбітражний керуючий Різник О.К. 26.01.2022 звернувся до РСЦ ГСЦ МВС України, РСЦ у Кіровоградській області та у м. Києві. На дату подання даної заяви відповіді не надходило.
З огляду на викладене, заявник вважає, що до розгляду позовної заяви по суті існує необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, зважаючи на недобросовісні дії відповідача - ОСОБА_1 , що спрямовані на унеможливлення виконання судового рішення із повернення майна у власність боржника.
При розгляді заяви розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
За приписами ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
З урахуванням наведеного, судом перевірено та оцінено можливі ризики від застосування тих засобів забезпечення позову, які пропонуються позивачем для відповідача з огляду на повідомлені суду обставини справи.
Такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, а отже права відповідача не будуть порушені.
Арешт майна, як захід забезпечення позову, є накладенням заборони на право розпоряджатись майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
Суд вважає, що існує конкретний зв`язок між визначеним позивачем заходом до забезпечення позову (арешт майна та заборона реєстраторам проводити щодо останнього реєстраційних дій) і предметом позовної вимоги (визнання недійсними вищезазначених договорів, на підставі яких відчужено з власності позивача автомобіль Toyota Hilux, пікап-В та витребування останнього на користь позивача), а тому вжиття судом заходів забезпечення позову спроможне забезпечити виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Також, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстраторам прав на рухоме майно, в тому числі сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, нотаріусам, державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірного транспортного засобу, оскільки попередження можливого порушення прав позивача при розгляді справи судом перебуває в прямій залежності від цілісності активів та незмінності суб`єкта їх володіння під час вирішення спору судом.
Враховуючи викладене, на переконання суду, цілком співмірним, виправданим та необхідними є саме застосування заходів забезпечення позову, ніж не застосування їх, адже наслідки незастосування таких заходів можуть, з урахуванням обставин справи, призвести до більш обтяжливих та негативних наслідків саме для позивача ніж для відповідача ОСОБА_1 у справі.
При цьому, суд враховує, що у разі невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову відповідач ОСОБА_1 дійсно вчиняє заходи щодо відчуження відповідного транспортного засобу (про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справи стосовно зареєстрованого транспортного засобу за VIN-код НОМЕР_2 ), щодо якого позивачем заявлені позовні вимоги у даній справі, що може призвести до нівелювання закріпленої п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантією кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиті судом заходи не є вкрай обтяжливими для відповідача ОСОБА_1 та сприятимуть запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені, зокрема, на збереження поточного статусу спірного майна.
Судом враховано, що тотожними вважаються вимоги, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли вимоги повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду.
У спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам, які заявлені позивачем.
Отже, враховуючи вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву розпорядника майна Приватного підприємства "Вісмут", арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову у справі №912/209/21(912/3311/21), виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль та заборони реєстраторам прав на рухоме майно, в тому числі сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, нотаріусам, державним і приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірного транспортного засобу.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Виходячи із сукупного аналізу вищенаведених обставин та норм права, суд вважає, що застосування зустрічного забезпечення у даній справі не вимагається через відсутність потенційних збитків.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 136-137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву №02-08/150 від 27.01.2022 розпорядника майна Приватного підприємства "Вісмут", арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки Toyota модель Hilux, пікап-В, 2017 року випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 .
Заборонити реєстраторам прав на рухоме майно, в тому числі сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, нотаріусам, державним і приватним виконавцям, проводити будь-які реєстраційні дії щодо автомобіля марки Toyota модель Hilux, пікап-В, 2017 рік випуску, колір чорний, VIN-код НОМЕР_2 .
Стягувач: Приватне підприємство "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код 31276115).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).
Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її підписання до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Оригінал ухвали направити розпоряднику майна Приватного підприємства "Вісмут", арбітражному керуючому Різнику О.Ю. (вул. Саксаганського, 88, а/с №254, м. Київ, 01032).
Копію ухвали направити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНИКАВТО" (пров. Садовий, 1, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641).
Суддя М.С. Глушков
