ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2023 рокуСправа № 912/209/21(912/843/23)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув в судовому засіданні справу №912/209/21(912/843/23)
за позовом: Приватного підприємства "Вісмут, вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005, в особі ліквідатора Христенка В.В.
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Стерпул Катерини Ігорівни, АДРЕСА_1
про стягнення 127 000,00 грн
в межах справи №912/209/21
про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005)
Представники:
від позивача - ліквідатор арбітражний керуючий Христенко В.В., ухвала від 23.01.2023 (свідоцтво №1538 від 17.07.2013); Шведов С.П., адвокат, ордер серія ВА № 1054366 від 28.07.2023;
від відповідача - Антонова С.Ю., адвокат, ордер серія ВА №1056912 від 20.06.2023, посвідчення адвоката № 16 від 26.07.2013.
В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Ухвалою господарського суду від 05.02.2021 відкрито провадження у справі №912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут" (далі - ПП "Вісмут", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Постановою суду від 07.06.2022 ПП "Вісмут" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ПП "Вісмут" призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.
Ухвалою від 31.01.2023 за клопотанням комітету кредиторів відсторонено арбітражного керуючого Різника О.Ю. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Вісмут" та призначено ліквідатором ПП "Вісмут" арбітражного керуючого Христенко Вадима Васильовича (свідоцтво № 1538 від 17.07.2013).
16.05.2023 ПП "Вісмут" в особі ліквідатора Христенка В.В. (позивач) подано позовну заяву з вимогами до Фізичної особи-підприємця Стерпул Катерини Ігорівни (ФОП Стерпул К.І., відповідач) про стягнення 127 000,00 грн заборгованості.
В обґрунтування підстав позову зазначено, що в ході здійснення повноважень ліквідатора виявлено здійснення переказу грошових коштів з банківського рахунку ПП "Вісмут" на рахунок ФОП Стерпул К.І. з призначенням платежу: "Зворотна фінансова допомога згідно договору № 5 від 13.05.2019" в загальній сумі 127 000,00 грн. Однак, докази повернення таких коштів відсутні та на вимогу ліквідатора Христенка В.В. про надання документів і повернення коштів відповіді не отримано.
Ухвалою суду від 02.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи про банкрутство № 912/209/21 та відкрито провадження у справі №912/209/21(912/843/23). Згідно ухвали постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у справі призначено судове засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи. За клопотанням позивача від відповідача витребувано належним чином засвідчену копію договору фінансової допомоги № 5 від 13.05.2019.
04.07.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги заперечено повністю, вказуючи на те, що отримані від ПП "Вісмут" грошові кошти за договором фінансової допомоги повернуто позивачу шляхом внесення готівкових коштів до каси підприємства періодичними платежами кожного місяця. До відзиву додано засвідчені копії квитанцій до прибуткового касового ордеру та копію договору про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № 5 від 13.05.2019.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 11.07.2023 позивач з приводу заперечень відповідача вказав про наявність у нього сумнівів щодо відповідності наданих копій та заявлено клопотання про витребування оригіналів квитанцій до прибуткового касового ордера, копії яких додано до відзиву.
30.06.2023 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 07.07.2023.
В засіданні суду 07.07.2023 оголошено перерву до 18.07.2023.
В зсіданні суду 18.07.2023 за клопотанням позивача витребувано від ФОП Стерпул К.І. для огляду в судовому засіданні оригінали квитанції, що додані до відзиву, про що постановлено ухвалу. В засіданні суду оголошено перерву до 26.07.2023.
26.07.2023 відповідачем подано повідомлення щодо виконання ухвали суду про витребування оригіналів доказів, в якому зазначено про знищення документів та заявлено клопотання про поновлення строку на подання доказів - заяв свідків, які додано до такого повідомлення.
26.07.2023 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому постановлено ухвалу про поновлення відповідачу строку на подання доказів та прийнято докази, які додано до повідомлення від 26.07.2023.
В судовому засіданні 26.07.2023 оголошено перерву до 28.07.2023, позивачу надано можливим подати додаткові письмові пояснення з питання щодо доказів відповідача, які прийнято судом.
28.07.2023 позивачем подано відповідні додаткові пояснення, в яких вказано про відсутність правових підстав вважати заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустимими доказами.
28.07.2023 суд продовж судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивачем позовні вимоги підтримано повністю, відповідач заперечив проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в судовому засіданні докази у справі, судом встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
Згідно банківських виписок по рахунку ПП "Вісмут", 13.05.2019 та 14.05.2019 з рахунку вказаного підприємства перераховано грошові кошти на рахунок отримувача платежу ФОП Стерпул К.І. в загальній сумі 127 000,00 грн з призначенням платежу: "Зворотна фінансова допомога згідно договору № 5 від 13.05.2019" (а.с. 19 на звороті).
До справи також надано копії платіжних інструкцій № 12 від 13.05.2019 та № 13 від 14.05.2019 про сплату зазначених коштів з відміткою банку про їх виконання (а.с. 21, 22).
09.03.2023 ПП "Вісмут" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Христенка В.В. направив до ФОП Стерпул К.І. вимогу, в якій просив надати копію договору зворотної фінансової допомоги №5 від 13.05.20129 та повернути отриману зворотну фінансову допомогу в розмірі 127 000,00 грн (а.с. 23-26).
Відповідь на вказану вимогу відсутня та, за твердженням позивача, грошові кошти у вигляді зворотної фінансової допомоги не повернуто, з підстав чого подано позов у даній справі.
Частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий, з поміж іншого, зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
Також вказаною статтею визначено, що під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю. Припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
Згідно ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та функції з управління та розпорядження майном банкрута; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
За загальним правилом, викладеним в ст. ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526 629 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або його зміна не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Поняття "поворотної фінансової допомоги" міститься в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, і під ним розуміється сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 по справі № 824/74/19-а, укладення позивачем правочину про надання поворотної фінансової допомоги паралельно із веденням інших видів підприємницької діяльності законодавством не забороняється.
В Цивільному законодавстві надання грошових коштів з обов`язком їх повернення охоплюється поняттям договору позики, визначення якого наведено в ст. 1046 Цивільного кодексу України.
Так, ст. 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок
Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який діяв на момент перерахування грошових коштів, передбачав, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30 Закону).
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року №22, яка діяла під час перерахування грошових коштів, обов`язковим реквізитом платіжного доручення є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України, а також він перевіряє дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".
Як встановлено матеріалами справи, здійснений ПП "Вісмут" переказ грошових коштів на рахунок отримувача платежу ФОП Стерпул К.І. містить призначення платежу: "Зворотня фінансова допомога згідно договору № 5 від 13.05.2019 р, без ПДВ".
Відповідач під час розгляду справи не оспорив отримання грошових коштів і укладення з ПП "Вісмут" договору позики на суму 127 000,00 грн та надав копію такого договору до матеріалів справи (а.с. 51-52).
Також, згідно відзиву на позов відповідач повідомив про повернення позивачу позики в розмірі 127 000,00 грн, на підтвердження чого надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів від 31.05., 28.06., 31.07., 30.08., 30.09., 31.10., 29.11., 27.12., 30.12.2019 року, від 31.01., 29.02., 31.03., 30.04.2020 року (а.с. 53-55).
Позивач у відповіді на відзив поставив під сумнів надані відповідачем копії квитанцій до прибуткового касового ордеру з тих підстав, що у квитанціях відсутні порядкові номери та почерк особи, якою заповнено квитанції, не зазнав жодних змін, не дивлячись на проміжок часу створення квитанцій.
За наведених обставин позивач подав клопотання про витребування судом оригіналів квитанцій у відповідача, яке задоволено судом згідно ухвали від 18.07.2023.
На виконання ухвали про витребування оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів відповідач подав повідомлення, в якому вказав про відсутність оригіналів таких документів через їх знищення та подав копії нотаріально посвідчених заяв свідків.
Суд зазначає, що порядок подання письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (ч.ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України).
В ст. 91 ГПК України зазначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. (ч.ч. 1, 2).
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. (ч. 5).
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч. 6).
Тлумачення ст. 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано наслідки неподання оригіналу письмового доказу, який полягає у тому, що такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок щодо інтерпретації ст. 91 ГПК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).
На підставі викладеного та оскільки відповідач під час подання до суду копій квитанцій до прибуткового касового ордеру не зазначив про наявність у нього або в іншої особи оригіналів таких доказів та не подав до суду витребувані судом оригінали письмових доказів, а позивач поставив під сумнів відповідність поданих відповідачем копій письмових доказів їх оригіналам, то в силу ч. 6 ст. 91 ГПК України суд не бере до уваги копії письмових доказів, а саме квитанцій до прибуткового касового ордеру, які подано відповідачем на підтвердження повернення позивачу грошових коштів в розмірі 127 000,00 грн.
Як вже зазначено, відповідач з повідомленням про неможливість подання до суду оригіналів письмових доказів, надав копії нотаріально посвідчених заяви свідків, а саме фізичних осіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Вказані заяви за їх формою та змістом відповідають вимогам ст.88 ГПК України.
Щодо зазначених доказів суд ухвалою від 26.07.2023 поновив строк на їх подання та прийняв такі докази.
Позивач вказані докази заперечив, зазначаючи про відсутність правових підстав вважати такі докази допустимими.
За змістом заяви свідка ОСОБА_1 повідомлено, зокрема, таке:
- підтверджує перебування у трудових відносинах з ФОП Стерпул К.І.;
- зазначає, що при її присутності ФОП Стерпул К.І. перед виїздом з країни з дітьми з метою не потрапляння до рук представників військ агресора або інших недобропорядних осіб були знищені документи, що містять конфіденційну персоніфіковану інформацію, разом з іншими документами господарської діяльності, у тому числі ті, що стосуються предмета спору, а саме: договір про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № 5 від 13.05.2019; квитанції до прибуткового касового ордеру від 31.05., 28.06., 31.07., 30.08., 30.09., 31.10., 29.11., 27.12., 30.12.2019 року, від 31.01., 29.02., 31.03., 30.04.2020 року;
- вказує, що на момент знищення документів у кінці лютого 2022 року жодних майнових претензій від ПП "Вісмут" не надходило і не вбачалися підстави для них, так як всі розрахунки між сторонами були проведені належним чином, позика повернута готівкою.
За змістом заяви свідка ОСОБА_2 повідомлено, зокрема, таке:
- з 24.04.2019 до 20.05.2022 був бенефіціарним власником ПП "Вісмут" та з 29.04.2019 до 20.05.2020 був його керівником;
- підтверджує укладення між ПП "Вісмут" і ФОП Стерпул К.І. договору про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № 5 від 13.05.2019 на суму 127 000,00 грн зі строком повернення один календарний рік;
- підтверджує перерахування грошових коштів в розмірі 127 000,00 грн позики на рахунок ФОП Стерпул К.С. та їх повернення готівкою;
- вказує, що грошові кошти від ФОП Стерпул К.І. приймав особисто до каси підприємства, оприбуткування готівки проходило з використанням прибуткових касових ордерів з обов`язковим веденням касової книги, зазначає про доцільність внесення саме готівкових коштів, які в подальшому використовувались для виплати зарплати, витрат на відрядження, орендних платежів за земельні частки (паї), оплати поточних витрат підприємства, тощо;
- засвідчує, що ФОП Стерпул К.І. не має заборгованості перед ПП "Вісмут" за договором про надання зворотної фінансової допомоги (позики) № 5 від 13.05.2019.
Стаття 74 ГПК України передбачає серед засобів доказування показання свідків.
Згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Одночасно ч. 2 ст. 87 ГПК України встановлено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який діяв в період надання та повернення за твердженням відповідача грошових коштів, а також чинний Закон України "Про платіжні послуги" передбачають, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148, готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (пункт 3).
Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі (пункт 11).
Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. (пункт 23).
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. (пункт 23).
З викладеного слідує, що приймання готівки в касу підприємства здійснюється за прибутковим касовим ордером та підтвердженням внесення таких коштів є квитанція до прибуткового касового ордеру.
На підставі викладеного та враховуючи приписи ст. 77, ч. 2 ст. 87 ГПК, показаннями свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не може підтверджуватись внесення грошових коштів до каси ПП "Вісмут".
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі №143/280/17, згідно якого поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики.
Відомості про інший порядок повернення грошових коштів в розмірі 127 000,00 грн матеріали справи не містять.
Суд критично оцінює твердження відповідача про знищення всіх документів, оскільки такі пояснення, включаючи показання свідка ОСОБА_1 , не ґрунтуються на будь-якому законодавчому мотивуванні.
Так, згідно з ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.
Порядок ведення обліку доходів, витрат та інших показників діяльності фізичної особи-підприємця залежить, зокрема, від видів діяльності та обраної системи оподаткування.
Однак, відповідач не наводить жодних пояснень щодо обраної ним системи оподаткування та дотримання відповідного порядку обліку документів і їх знищення з урахуванням вимог законодавства у конкретному випадку. Також відповідач не доводить неможливість забезпечення зберігання документів з урахування обставин того, що м.Кропивницький та Кіровоградська область не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309.
Натомість, знищення документів без їх належного обліку та фіксації переліку знищених документів, ставить під сумнів показання свідка ОСОБА_1 , в яких чітко перераховано перелік квитанцій до прибуткового касового ордеру, які було знищено за твердженням відповідача ще в кінці лютого 2022 року.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18
У відповідності до викладеного та застосовуючи передбачені процесуальним законом стандарти доказування, суд дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи отримання ФОП Стерпул К.І. від ПП "Вісмут" позики в розмірі 127000,00 грн, виникнення у ФОП Стерпул К.І. обов`язку повернути таку суму позики на користь ПП "Вісмут" та відсутність в матеріалах справи доказів повернення таких грошових коштів.
За приписами ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги ПП "Вісмут" до ФОП Стерпул К.І. про стягнення 127 000,00 грн підлягають задоволенню повністю.
У повідомленні щодо виконання ухвали суду про витребування оригіналів доказів відповідач зазначає про позовну давність, хоча і не подає заяву про її застосування.
Разом з цим, суд відмічає, що згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Судові витрати.
У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір за подання позову покладається на відповідача.
Інших судових витрат сторони не заявляють.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стерпул Катерини Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н. 04.08.1987) на користь Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005, ідентифікаційний код 31276115) 127 000,00 грн заборгованості та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Приватному підприємству "Вісмут" в особі ліквідатора Христенка В.В. електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Фізичній особі-підприємцю Стерпул К.І. на електронну адресу представника: ІНФОРМАЦІЯ_2
Повне рішення складено 02.08.2023.
Суддя В.В.Тимошевська
