ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
23 жовтня 2021 рокуСправа № 912/209/21(912/3037/21)
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю.
у справі №912/209/21 (912/3037/21) у справі №912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005),
УСТАНОВИВ:
До господарського суду разом із позовною заявою №02-08/102 від 06.10.2021 до суду від розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить:
- накласти арешт на земельні ділянки та заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди і суборенди земельних
ділянок згідно з переліком:
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0037;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0245;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5001;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5008;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0054;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0131;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0196;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0060;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0164;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0068;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0028;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0114;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0371;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1084;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5022;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0370;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1189.
3. Накласти арешт на посіви, що знаходяться на земельних ділянках згідно з переліком:
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0037;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0245;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5001;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5008;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0054;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0131;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0196;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0060;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0164;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0068;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0028;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0114;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0371;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1084;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5022;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0370;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1189.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що розпорядником майна арбітражним керуючим Різником О.Ю. подано до суду позовну заяву про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди вищезазначених земельних ділянок.
Мета подачі позову - відновлення права користування земельними ділянками для забезпечення можливості задоволення вимог кредиторів і відновлення господарської діяльності боржника.
Підстави для звернення із заявою про застосування заходів забезпечення позову -вчинення протиправних дій колишніми керівниками Приватного підприємства "Вісмут": керівництво приховує документи щодо діяльності боржника, приховує активи, що зареєстровані за боржником і не передає розпоряднику майна т.в.о. керівника Приватного підприємства "Вісмут"; вчиняє протиправні дії, незважаючи на існуючі заборони, щодо перереєстрації договорів оренди земельних ділянок на інших пов`язаних осіб у період процедури банкрутства; дії щодо перереєстрації права оренди вчинялися коли у Приватного підприємства "Вісмут" існували борги перед контрагентами і керівники Приватного підприємства "Вісмут" діяли недобросовісно, розуміючи, що у разі використання земель та отримання прибутків від такого використання потрібно буде виконувати зобов`язання і погашати борги перед кредиторами (у т.ч. перед бюджетом України) за рахунок коштів від продажу отриманого врожаю.
Незастосування заходів забезпечення утруднить виконання судового рішення та породить інші судові справи.
Зважаючи на вчинені протиправні дії колишнім керівництвом Приватного підприємства "Вісмут" існує висока ймовірність того, що право оренди земельних ділянок за період розгляду позову судом може бути перереєстровано на третіх осіб; перереєстрація права оренди земельних ділянок відбувалася у період березень-липень 2021 року, тому існує висока ймовірність того, що обробіток землі здійснювався Приватним підприємством "Вісмут", Товариство з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" на запит розпорядника майна надати документи про використання земель не відповідає; посіви, що знаходяться на земельних ділянках можуть бути протиправно використані третіми особами і в разі задоволення позову та поновлення права оренди за Приватним підприємством "Вісмут" останнє втратить можливість використати посіви у господарській діяльності та розрахуватися перед орендодавцями фізичними особами за договорами оренди земельних ділянок.
Також, заявник зазначає, що Приватне підприємство "Вісмут" як орендар має право власності на посіви на орендованих земельних ділянках. Оскільки перереєстрація договорів оренди землі відбувалася у період березень - липень 2021, то існує велика ймовірність того, що Приватне підприємство "Вісмут" здійснювало обробіток земельних ділянок. Повернення права оренди за Приватним підприємством "Вісмут" спричинить виникнення обов`язку сплати орендної плати за використання земель орендодавцям. Зважаючи на відсутність доказів обробітку земель Товариством з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" (останнє не відповідає на запити розпорядника майна) існує необхідність у накладенні обмежень на посіви на земельних ділянках щодо яких існує спір про їх використання.
На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заявником до заяви додано квитанцію про сплату №64110 від 19.10.2021, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.
При розгляді заяви про забезпечення позову господарський суд виходить з такого.
За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
У даному випадку арбітражний керуючий звернувся до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, скасування та поновлення записів про державну реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки. Арбітражний керуючий звернувся до суду з немайновими позовними вимогами і судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання. Тому, в даному випадку застосовуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами боржника вчиненні дії по державній реєстрації оскаржуваних додаткових угод без погодження розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. після відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут", тобто в порушення ухвали суду від 05.02.2021 у даній справі.
Дослідивши наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що в разі невжиття запропонованих заявником у заяві про забезпечення позову заходів існує реальна загроза подальшої передачі земельних ділянок в оренду або суборенду третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся, у випадку задоволення позову.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/508/18 від 09.11.2018).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом досліджено, що заявник належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову. Вжиття судом заходів забезпечення позову, що визначені заявником, сприятиме запобіганню порушення прав заявника та забезпечить можливість реального судового захисту.
При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Вказані заходи забезпечення позову безпосередньо пов`язані із предметом розгляду по даній справі.
За таких обставин, враховуючи пов`язаність вищевказаного заходу забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову та невжиття відповідного заходу забезпечення позову, суд вважає за необхідне задовольнити заяву розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову в частині арешту земельних ділянок.
Стосовно накладення арешту на посіви, суд зазначає, що арбітражним керуючим подано позовну заяву немайнового характеру, у той час коли накладення арешту на посіви може бути тільки при подані позовної заяви майнового характеру про визнання права на посіви.
Також, як зазначає сам заявник у нього відсутні докази обробітку спірних земельних ділянок саме Приватним підприємством "Вісмут" та взагалі наявність будь-яких посівів на спірних земельних ділянках.
Крім того, заявником не зазначено яким чином накладення арешту на посіви забезпечить його порушене право оренди спірних земельних ділянок та без накладення такого арешту ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.
Враховуючи зазначене, заява розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову в частині накладення арешту на посіви задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Господарський суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, так як спір у даній справі немайновий, тому можливі збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відсутні.
Керуючись ст. 74, 136-137, 140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву №02-08/103 від 07.10.2021 розпорядника майна, арбітражного керуючого Різника О.Ю. про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на земельні ділянки та заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди і суборенди земельних ділянок згідно з переліком:
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0037;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0245;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5001;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5008;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0054;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0131;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0196;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0060;
-кадастровий номер 3522880901:02:000:0164;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0068;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0028;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0114;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0371;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1084;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:5022;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:0370;
-кадастровий номер 3522880900:02:000:1189.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Стягувач: Приватне підприємство "Вісмут" (м. Кропивницький, 25005, вул. Юрія Липи, буд. 4; ідентифікаційний код 31276115).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стенд Інвест" (с. Бережинка (з), Кропивницького району, Кіровоградської області, 27605, ідентифікаційний код 43526927).
Дана ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалу може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її підписання до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Оригінал ухвали направити розпоряднику майна, арбітражному керуючому Різнику О.Ю.
Копії ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Стенд Інвест" (с. Бережинка (з), Кропивницького району, Кіровоградської області, 27605).
Суддя М.С. Глушков
