Справа № 344/7849/15-ц
Провадження № 6/344/233/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України без вилучення паспортного документа, -
В С Т А Н О В И В:
Головний державний виконавець Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) звернувся в суд з зазначеним поданням, в обґрунтування якого посилався на те, що на виконанні Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №63703690 з виконання виконавчого листа № 344/7849/15-ц виданого 29.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 351 748,54 грн.. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 . Зазначив, що рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, дій спрямованих на його виконання не здійснено, на виклики до державного виконавця боржник не з`являється. Також боржник ОСОБА_1 . Згідно даних ДПСУ неодноразово перетинає державний кордон України.
Вважає, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, тому з метою повного та належного виконання виконавчого листа просив тимчасово обмежити в праві виїзду за межі території України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа
Заявник в судове засідання не з`явився, в прохальній частині подання, просив розгляд подання проводити без йчасті заявника.
Заінтересовані особи в судове засідання не викликались, враховуючи необхідність негайного розгляду подання, діючи з метою захисту прав та інтересів стягувача, суд вважає, що розгляд подання слід провести без участі цих осіб, в порядку частини 4 статті 441 ЦПК України.
Вивчивши матеріали подання, суд вважає наступне.
Так, з матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження №63703690 з виконання виконавчого листа № 344/7849/15-ц виданого 29.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 351 748,54 грн..
Постановою державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 24.11.2020 року відкрито виконавче провадження.
29.12.2020 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.
29.12.2020 року постановою державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) накладено арешт на кошти боржника.
29.12.2020 року постановою державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) накладено арешт на майно боржника.
З матеріалів справи вбачається, що в ході виконання рішення суду, для встановлення джерел доходів ОСОБА_1 державний виконавець направляв запити в Пенсійний фонд України, Державну фіскальну службу. Згідно отриманої інформації джерел доходів виявлено не було.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/4 частина квартири за адресою АДРЕСА_1 .
З копії виклику державного виконавця встановлено, що ОСОБА_1 викликалася до державного виконавця на 13.01.2021 року.
Згідно п. 19 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження`виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Нормоюст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.
Відповідно до вказаної правової норми громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.
Такі обмеження прав громадян України на виїзд за кордон у конкретно визначених законом випадках мають тимчасовий характер і зумовлені необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно дост. 441ЦПК Українитимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно роз`яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.
Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.
Відповідно до положенняст. 12 ЦПК Українинаявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.
Статтею 33 Конституції Українигарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України євинятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи копії документів, не вказують на ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Зокрема, наявність постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику державного виконавця без доказів їх отримання боржником, не можуть підтверджуватихоча б обізнаність останньоїпро відкрите провадження.
Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні державного виконавця йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, але ні доводів, ні доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах справи немає. Надані докази свідчать про проведення виконавчих дій, що не є безумовною підставою для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.
З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні державного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.
На підставі викладеного, керуючисьст. 33 Конституції України,ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»,ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. ст.12,441 ЦПК України,
У Х В А Л И В :
В задоволенні подання Івано-Франківського МВ ДВС ПЗМУ Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України без вилучення паспортного документа відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Пастернак І.А.
