Ухвала
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 344/7849/15-ц
провадження № 61-16585св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину; за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Горейко М. Д., Бойчука І. В. та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року в складі судді Пастернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Горейко М. Д., Бойчука І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 818 077,39 грн заборгованості за договором оренди від 01 листопада 2007 року за період
із 01 березня 2009 року по 31 березня 2012 року. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 818 077,30 грн заборгованості за договором оренди від 01 листопада 2007 року за період із 01 березня 2009 року по 31 березня 2012 року кожному. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 лютого 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення. Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 280 доларів США, що еквівалентно 372 422,40 грн заборгованості за договором оренди від 01 листопада 2017 року за період із 09 вересня 2010 року по 01 листопада 2010 року та неустойку за неповернення нежитлового приміщення після припинення цього договору за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8 727 доларів США, що еквівалентно 227 600,165 грн неустойки за неповернення нежитлового приміщення після припинення договору оренди від 01 листопада 2007 року за період із 28 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8 727 доларів США, що еквівалентно 227 600,165 грн неустойки за неповернення нежитлового приміщення після припинення договору оренди від 01 листопада 2007 року за період із 28 квітня 2011 року по 31 березня 2012 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виправлення описок та арифметичних помилок у постанові апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року залишені без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 рокукасаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 350 948,78 грн неустойки за неповернення нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 , за період із 31 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року. Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 351 748,54 грн (на кожного) неустойки за неповернення нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 , за період із 31 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням за період із 24 лютого 2009 року по 30 жовтня 2010 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги та стягнути з відповідача на їх користь по 413 821,70 грн.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 рокуі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, за касаційною скаргою ОСОБА_2 та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п`ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Підстави для виклику сторін відсутні.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на частину одинадцяту статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів.
Керуючись статтями 34, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину; за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року тапостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, призначити до судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
