У х в а л а
25 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 344/7849/15-ц
провадження № 61-16585 ск 20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину, та за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину,
В с т а н о в и в:
11 листопада 2020 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.
У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Як убачається із касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Належним чином оформлена касаційна скарга має бути подана до суду із доданими до неї копіями у відповідній кількості для інших учасників справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_2 у даній справі).
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року становив 1 218,00 грн.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»», в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у даній справі).
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378,00 грн.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
У відповідності до касаційної скарги, заявник оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів, а тому враховуючи розмір оспорюваної суми, а також вимоги Закону України «Про судовий збір», за подання касаційної скарги в частині оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення позову ОСОБА_2 , заявник має надати докази оплати судового збору в сумі 7 308,00 грн (1 218,00*3*200%).
Також, згідно касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо вирішення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення на їх користь із ОСОБА_5 грошових коштів, а тому враховуючи загальний розмір оспорюваної суми, а також вимоги Закону України «Про судовий збір», за подання касаційної скарги в частині оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявник має надати докази оплати судового збору в сумі 13 780,00 грн (1 378,00*5*200%).
До касаційної скарги ОСОБА_1 додано квитанцію від 11 листопада 2020 року про сплату судового збору в сумі 7 441,20 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має надати докази про доплату судового збору за подання даної касаційної скарги в сумі 13 646,80 грн (7 308,00+13 780,00- 7 441,20)
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху з наданням їй можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
У х в а л и в:
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 21 грудня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко
