Справа № 344/7849/15-ц
Провадження № 2/344/57/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Пастернак І.А.
секретаря Кріцак Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року в сумі 618 911,75 грн., та за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення на користь позивачів по 765 571,63 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року, стягнення судових витрат,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року в сумі 618 911,75 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідачка в період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року фактично користувалась нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, який належить на праві спільної часткової власності позивачу та його онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частці кожному. З 2003 року вищезазначене нежитлове приміщення належало покійному сину позивача - ОСОБА_5, який і уклав 01.11.2007 року договір оренди майна з відповідачкою. Оскільки, позивач з 24.02.2009 року як спадкоємоць після смерті свого сина, став власником нежитлового приміщення, то до нього також перейшли права та обов"язки наймодавця за договором оренди майна укладеного 01.11.2007 року з відповідачкою. Згідно договору оренди відповідачка зобов"язалась своєчасно і в повному обсязі щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця сплачувати власнику орендованого майна орендну плату в розмірі 10 доларів США по курсу НБУ на день оплати за кожен м.кв. орендованої площі. Однак, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачка умови договору не виконувала, у зв"язку з чим дію договору на новий термін продовжено не було та в судовому порядку було зобов"язано ОСОБА_2 звільнити приміщення магазину та не чинити перешкод в користуванні ним. На підставі наведеного просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
02.09.2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення на користь позивачів по 765 571,63 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року, стягнення судових витрат. Позовні вимоги мотивували тим, що відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 05.03.2003 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Чумакевич Л.М. їхньому батьку ОСОБА_5 належало нежитлове приміщення магазину загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1. 01.11.2007 року батько позивачів вказане приміщення на підставі договору оренди майна від 01.11.2007 року передав в оренду ПП ОСОБА_2, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення на підставі договору оренди майна від 01.11.2007 року. 24.02.2009 року позивачі набули право власності на нежитлове приміщення магазину в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 їхнього батька ОСОБА_5 До позивачів також перейшли права та обов"язки наймодавця за договором оренди майна укладеного 01.11.2007 року з відповідачкою. Згідно договору оренди відповідачка зобов"язалась своєчасно і в повному обсязі щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця сплачувати власнику орендованого майна орендну плату в розмірі 10 доларів США по курсу НБУ на день оплати за кожен м.кв. орендованої площі. Однак, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідачка умови договору не виконувала, у зв"язку з чим дію договору на новий термін продовжено не було та в судовому порядку було зобов"язано ОСОБА_2 звільнити приміщення магазину та не чинити перешкод в користуванні ним. На підставі наведеного просили стягнути заборгованість по орендній платі. Крім цього, просили поновити строк звернення до суду з наведеним позовом, оскільки, вони уже звертались з аналогічним позовом до суду та рішенням Івано-Франківського міського суду від 02.07.2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 року, їхній позов було частково задоволено в розмірі 85 680 дол. США. Проте, в лютому 2016 року позивачам стало відомо, що рішення Івано-Франківського міського суду від 02.07.2014 року скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.03.2015 року в частині стягнення заборгованості по орендній платі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства та роз"яснено, що позивачі мають право подати позов про стягнення заборгованості по орендній платі на зазначених підставах у передбаченому цивільним процесуальним законодавством порядку.
Ухвалою суду від 16.03.2017 року об'єднано в одне провадження справу № 344/11168/16-ц провадження № 2/344/698/17 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення на користь позивачів по 765 571,63 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року, стягнення судових витрат і справу №344/7849/15-ц, провадження № 2/344/123/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року в сумі 618 911,75 грн., стягнення судових витрат. Надано справі загальний номер №344/7849/15-ц провадження №2/344/123/17 (а.с. 91 том 2).
30.06.2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідачки на його користь 763 829,51 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року (а.с.117, 118 том 2).
В судовому засіданні позивачі, представники позивачів позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 117 том 2) та письмових поясненнях (а.с.154158 том 2) просили позов задоволити.
Представник відповідачки щодо задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що договір оренди майна від 01.11.2007 року на підставі якого позивачі просять про стягнення заборгованості між сторонами укладено не було, а відносини між ПП ОСОБА_2 та спадкодавцем ПП ОСОБА_5, які є предметом спору виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №9 від 01.12.2006 року. Крім того, під час розгляду справи №0907/3565/2011 судом встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_5 не визнається договір оренди нерухомого майна від 01.11.2007 року. Ще до закінчення дії договору оренди №9 від 01.12.2006 року ПП ОСОБА_5 звертався до ПП ОСОБА_2 з листом-попередженням про те, що термін дії договору оренди закінчується 30.10.2007 року та продовженим не буде. Згодом відповідачці було відмовлено у видачі торгового патенту у зв"язку із тим, що власник приміщення ОСОБА_5 24.12.2007 року повідомив ДПІ в м.Івано-Франківську, що договір від 01.11.2007 року із ОСОБА_2 не укладав. Зважаючи на вищевикладене, немає жодних правовичх підстав стягувати орендну плату за фактичне користування приміщенням на підставі неукладеного договору. Рішенням суду, на яке посилаються позивачі, відповідачку виселяли з частини нежитлового приміщення площею 37,43 кв.м. за умовами договору оренди №9 від 01.12.2006 року. Крім цього, просила відмовити в задоволенні позовних вимог у зв"язку з пропуском строку звернення до суду з позовом, оскільки, предметом судового спору є стягнення коштів за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, термін позовної давності за таким грошовим зобов"язанням сплив 30.03.2015 року. На підставі наведеного, просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши усі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу приміщення площею 238,06 кв.м., що знаходиться на балансі ДКВП "Залізничник", по АДРЕСА_1 від 05.03.2003 року ОСОБА_5 набув у власність приміщення загальною площею 238,06 кв.м. в будинку по АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).
Як вбачається із копії рішення Івано-Франкіського міського суду від 23.02.2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.06.2012 року, 01.12.2006 року між ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_2 було укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення) №9, згідно п.п. 1.1. якого орендодавець ОСОБА_5 передає, а орендар ОСОБА_2 приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 37,43 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі будинку. Майно передається орендарю для здійснення підприємницької діяльності, а саме діяльності щодо роздрібної та оптової торгівлі товарами промислової та продуктової групи. Цього ж числа укладено договір №10 про надання в оренду ОСОБА_2 у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 121 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_1 на першому поверсі в будинку. Згідно п.10 цього договору, договір діє із 01.12.2006року по 30.10.2007року. Орендар, у разі належного виконання своїх обов'язків за договором оренди, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (а.с.14-18 том 1).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
01.11.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення). Відповідно до п.1.1. даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування не житлове приміщення площею 238 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі будинку. Майно передається в оренду з метою здійснення Орендарем підприємницької діяльності, а саме діяльності щодо роздрібної та оптової торгівлі товарами промислової та продуктової групи та громадського харчування. Орендна плата становить 10 доларів США по курсу НБУ за 1 (Один) м.кв. на день оплати (п.3.1 договору). Строк дії договору визначено сторонами з 01.11.2007р. по 30.10.2010р. (п. 11.1 договору) (а.с.10, 11 том. 1).
Факт передачі та прийняття в оренду нежитлового приміщення загальною площею 238 м.кв. розташованого на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 підтверджується Актом прийому передачі в оренду нежитлового приміщення на підставі договору оренди майна від 01.11.2007 року, який є Додатком до договору оренди від 01.11.2007 року (а.с.12).
Щодо посилання представника відповідачки на те, що договір оренди майна від 01.11.2007 року на підставі якого позивачі просять про стягнення заборгованості між сторонами укладено не було, а відносини між ПП ОСОБА_2 та спадкодавцем ПП ОСОБА_5, які є предметом спору виникли на підставі договору оренди нерухомого майна №9 від 01.12.2006 року, то суд вважає, що воно не підтведжене жодними доказами, спростовується поясненнями відповідачки та матеріалами справи, а саме.
Відповідачка в судовому засіданні повідомила, що вона зі своєї сторони підписувала договір оренди майна від 01.11.2007 року та вподальшому передала його для підписання ОСОБА_5
Із копії висновку спеціаліста №15-Т від 24.01.2008 року вбачається, що відповісти на питання, ким, ОСОБА_5 чи іншою особою виконано відписи від його імені в договорі оренди майна (нежитлового приміщення від 01.11.2007 року, акту прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення), квитанції до прибуткового касового ордера від 26.12.2006 року, розписці від 26.12.2006 року не представляється можливим (а.с.201-2011 том 2).
Господарським судом Івано-Франківської області при розгляді справи за позовом ПП ОСОБА_5 до ПП ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дію та стягнення неустойки встановлено, що "Відповідач - ПП ОСОБА_2, платіжним дорученням від 13.12.07 та від 05.02.08 (копії в матеріалах справи) сплачувала орендну плату по договору від 01.11.07 позивачу - ПП ОСОБА_5 Факт сплати коштів відповідачем, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.07, не заперечується позивачем. За таких обставин, доводи позивача про те, що між сторонами не було укеладено договору оренди судом не приймається до уваги" (рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2008 року) (а.с.188-190 том 2).
Крім цього, відповідачкою було укладено ряд договорів суборенди, в яких вказано, що майно, що передається в суборенду знаходиться у Орендодавця на підставі договору від 01.11.2007 року (а.с. 165-172 том 2).
Відповідно до ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно копії Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер, про що 09.07.2008 року відділом реєстрацівї актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №1075 (а.с. 13 том 1).
У відповідності до свідоцтв про право на спадщину за законом спадкоємцями померлого ОСОБА_5 є його батько ОСОБА_1, дочка ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 в рівних частинах. Кожен зі спадкоємців успадкував по 1/3 частині майна померлого спадкодавця. При цьому оцінка спадкового майна, на яке видано свідоцтва про право на спадщину за законом складає 3 657 130,00 грн. (а.с.6, 7 том 1, 20-23 том 2).
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку із цим не може бути виконано іншою особою.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Крім того, згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, до позивачів з часу реєстрації права власності на нерухоме майно (в порядку спадкування) перейшли права та обов"язки ОСОБА_5, як наймодавця за договором оренди майна від 01.11.2007 року.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України).
За змістом положень ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Окремим видом зобов'язання є договір оренди, визначення якого наведено у ст. 759 ЦК України. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачкою не надано суду доказів на спростування вимог позивачів щодо заборгованості за договором оренди, неналежного виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зобов"язання відповідачкою по справі належним чином не виконувалося.
В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, а тому не підлягає доказуванню згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, що відповідачка продовжувала з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року користуватись належним ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 майном без укладення з ними відповідних угод.
За таких обставин суд вважає, що до правовідносин, які виникли між сторонами за період з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року слід застосувати умови договору оренди від 01.11.2007 року, оскільки, підписуючи 01.11.2007р. договір оренди із ОСОБА_5 та погоджуючи із ним розмір орендної платні відповідачка ОСОБА_2 вважала для себе прийнятною ціну у розмірі 10 дол. США за 1 м.кв.
На підставі вищенаведного суд приходить до висновку, що за період з 01.03.2009р. (перший повний календарний місяць з якого власниками орендованого ОСОБА_2 майна стали спадкоємці ) по 31.03.2012р. орендна плата підлягає стягненню за 37 повних календарних місяців з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах по 29 353,33 дол. США кожному (238*10*37 = 88 060,00 дол. США загальна сума, 1/3 від якої становить 29 353,33 дол. США).
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Пунктом 14 Поставнови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановлено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Згідно офіційного курсу валют НБУ станом на 02.02.2018 року (день ухвалення рішення) курс дол США до української гривні становить 2786,9462 грн. за 100 дол. США, тобто 27,87 грн. за 1 дол. США.
Таким чином з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частинах по 818 077,30 грн. кожному (29 353,33 дол. США*27,87 грн.).
Що стосується заперечення представника відповідачки позовних вимог у зв"язку з пропуском строку звернення до суду з позовом з посиланням на правову позицію постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 року №6-895цс15, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Згідно правової позиції постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 року №6-895цс15, за змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п"ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частин першої статті 118, частин першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) перебіг позовної давності шляхом пред"явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статтрей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної дасності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності (а.с.115-118 том 1).
Однак, як вбачається із матеріалів справи, з приводу позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Івано-Франківським судом 02.07.2014 року було прийнято рішення (а.с. 23-28 том 1), яке ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.09.2014 року залишено без змін (а.с. 29-31 том 1) і тільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 11.03.2015 року в чаастині вирішення вимог ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 скасоване (а.с.32, 33 том 1).
Тобто, судом не було винесено ухвалу про відмову у прийнятті заяви чи про її повернення.
Суд не вбачає в даному випадку підстав для застосування строку позовної давності, оскільки, позивачами вживались заходи щодо захисту своїх порушених прав та інтересів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому, з відповідчки слід стягнути на користь позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 6 890,00 грн. витрат по оплаті судового збору кожному, згідно квитанцій №№0.0.610462318.1 та 0.0.610460450.1 від 02.09.2016 року (а.с.1, 2 том 2).
Оскільки, позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", то з відповідачки слід стягнути в дохід держави 8 180 грн. 77 коп. судового збору (1 відсоток від суми, яка підлягає до задоволення).
На підставі наведеного, відповідно до п. 14 Поставнови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", ст.ст. 25, 256, 257, 264, 267, 525, 526, 530, 533, 608, 625, 629, 762, 1216, 1218 ЦК України, ст. 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року в сумі 618 911,75 грн. - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2 - 818 077(вісімсот вісімнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 39 коп. заборгованості за договором оренди від 01.11.2007 року за період з 01.03.2009 року по 31.03.2012 року.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення на користь позивачів по 765 571,63 грн. заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину №54 загальною площею 238 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 за період з 24.02.2009 року по 31.03.2012 року, стягнення судових витрат - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, жителя АДРЕСА_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, жительки АДРЕСА_4 - по 818 077 (вісімсот вісімнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 30 коп. заборгованості за договором оренди від 01.11.2007 року за період з 01.03.2009 року по 31.03.2012 року - кожному.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, жителя АДРЕСА_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, жительки АДРЕСА_4 - по 6 890,00 грн. витрат по оплаті судового збору кожному.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 8 180 грн. 77 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Довідка : повний текст рішення виготовлено 12.02.2018 року.
Суддя Пастернак І.А.
