№708/638/19
1-кп/707/97/21
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2021 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальне провадження № 12016250000000007 від 15.01.2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого адвокатом, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у скоєнні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.135 КК України,
сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 , представник потерпілого адвокат ОСОБА_8
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 14.01.2016 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Land Cruiser» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі з боку селища Орбіта в напрямку м. Чигирин Черкаської області, перебуваючи неподалік перехрестя з грунтовою дорогою в напрямку с. Вітове Чигиринського району, в ході роз`їзду із зустрічним автомобілем, в момент виникнення небезпеки для його руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину автодороги в недозволеному місці, зліва направо відносно руху автомобіля, не маючи технічної можливості уникнути наїзду шляхом застосування екстреного гальмування, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 4/1347 від 17.10.2016 року, допустив наїзд на вказаного пішохода. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці ДТП.
Після чого, ОСОБА_3 зупинився та вийшов з керованого ним автомобіля, підійшовши до потерпілого, переконався в його безпорадному стані, внаслідок завданих йому в ході наїзду тілесних ушкоджень, завідомо знаючи та усвідомлюючи, що потерпілий позбавлений можливості самостійно вжити заходів для самозбереження, умисно не виконав вимоги п. 2.10 (а), (г)Правил дорожнього рухуУкраїни, не вжив усіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не відправив потерпілого до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну подію орган поліції, не вжив усіх можливих заходів для забезпечення збереження слідів події, і з метою уникнення відповідальності за скоєне, відтяг потерпілого на ліве узбіччя автодороги. Після чого, на автомобілі, причетному до ДТП з місця події поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_9 , який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов`язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.
Вказані наслідки знаходяться у причинному зв`язку з порушеннямПравил дорожнього рухуУкраїни водієм ОСОБА_3 , а саме:
п. 2.10 відповідно до якого, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання до медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я.
В подальшому, того ж дня близько 19 години, ОСОБА_3 повернувся на місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, знайшовши тіло ОСОБА_9 на тому ж місці де він його залишив, відтяг тіло потерпілого в лісосмугу розташовану поряд з місцем дорожньо-транспортної пригоди, де викопав яму і перемістив до неї тіло потерпілого, присипав його землею та замаскував гіллям.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 135 КК України, - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, особою, яка мала змогу надати допомогу та сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 не визнав повністю. Суду пояснив, що 14 січня 2016 року він був на полюванні в Чигиринському районі Черкаської області. Близько 17 години він повертався з полювання керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», рухався по автомобільній дорозі з боку селища Орбіта в напрямку м. Чигирин Черкаської області, швидкість руху була близько 40 км/год. В автомобілі знаходилися його товариші ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Коли його автомобіль роз`їжджався із зустрічним автомобілем «Деу», з-за автомобіля на проїжджу частину вискочив чоловік. Він відразу застосував екстрене гальмування і в цей момент відбувся удар. Автомобіль пішов юзом, він його вирівняв та зупинився на узбіччі, вискочив з автомобіля та побіг до потерпілого, той лежав на спині та не подавав ознак життя. Він перевірив пульс потерпілого на руці та шиї, але серцебиття не було, перевірив ліхтариком телефону реакцію зіниць очей на світло, але реакції також не було. Потім він підніс скло телефону до рота та носу потерпілого, але ознак дихання не було. До нього підійшов ОСОБА_11 , який також перевірив серцебиття потерпілого, але також його не почув. Провівши, вищевказані маніпуляції, вони зрозуміли, що потерпілий мертвий та пішли до автомобіля. Там перебував ОСОБА_12 , а ОСОБА_10 , в цей час ловив мисливських собак, які перебували з ними в автомобілі, та вискочили, коли вони пішли до потерпілого. В цей час вони побачили, що по автодорозі рухається автомобіль і з ОСОБА_11 перенесли тіло потерпілого на узбіччя і там залишили. ОСОБА_10 зловив собак і вони сіли до автомобіля та поїхали до м. Чигирин, до будинку де вони зупинилися на час полювання. Коли приїхали до м. Чигирин, ОСОБА_10 повідомив, що загубив телефон. Вони повернулися на місце ДТП, тіло потерпілого перебувало там де вони його залишили. ОСОБА_10 знайшов телефон і вони повернулися до м. Чигирин, там він - ОСОБА_3 залишив товаришів, а сам повернувся на місце ДТП, знайшов тіло потерпілого, відтягнув його в лісосмугу, викопав яму, положив у неї тіло, прикидав гіллям та повернувся до місця проживання. В м. Чигирин відкрутив з бампера свого автомобіля фари, які зазнали пошкоджень під час ДТП та зняв пошкоджене кріплення номерного знаку. На наступний день вони з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 знову поїхали на полювання, а у вечері повернулися до м. Харків.
Обвинувачений вважає, що він не винуватий у пред`явленому обвинуваченні, зазначив, що він має первинні навики надання медичної допомоги і на його переконання потерпілий ОСОБА_9 помер одразу і можливості його врятувати не було. Чому не викликав працівників поліції, швидку медичну допомогу, залишив місце ДТП, а в подальшому повернувся та закопав тіло потерпілого, ОСОБА_3 пояснити суду не зміг, зазначив, що мабуть ці всі дії були наслідком шокового стану в якому він перебував. Вважає себе потерпілою стороною, адже дана подія призвела до його значних душевних хвилювань. Просить судйого виправдати.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що 14.01.2016 року його син ОСОБА_9 поїхав до м. Чигирин на відмітку в центрі зайнятості, у вечері не повернувся, телефон був відключений. На наступний день, вранці, він повідомив поліцію про зникнення сина, близько 9 години 30 хвилин зателефонували з поліції і поросили приїхати на автодорогу, яка йшла з селища Орбіта в м. Чигирин. Коли він приїхав на місце йому показали тіло, яке було за 150-200 метрів від автодороги прикопане у ямі. Він впізнав свого сина. На автодорозі та узбіччі були сліди крові. Тіло з автодороги було перенесене до лісосмуги і там закопане. Речі сина були при ньому, телефон був відключений. Потерпілий просив покарати обвинуваченого найсуворіше, оскільки ОСОБА_3 не повідомив про ДТП, намагаючись уникнути відповідальності, закопав тіло його сина, виявив надзвичайну жорстокість, порушив всі суспільні цінності і якби його мета реалізувалася, потерпілий до даного б часу не знав, що трапилося з його сином.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 є його товаришем. 14 січня 2016 року він разом з ОСОБА_3 , своїм батьком ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були на полюванні в Чигиринському районі Черкаської області. Близько 17 години вони повертався з полювання на автомобілі «Toyota Land Cruiser», за кермом був ОСОБА_3 . Коли їх автомобіль роз`їжджався із зустрічним автомобілем «Деу», з-за автомобіля на проїжджу частину вискочив чоловік і вони його збили. До чоловіка підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , ОСОБА_10 побіг шукати собак, які вискочили з автомобіля, а він залишався біля автомобіля. Через деякий час повернувся ОСОБА_3 і ОСОБА_11 та повідомили, що чоловік, якого вони збили помер. ОСОБА_10 зловив собак і вони сіли до автомобіля та поїхали до м. Чигирин, до будинку де вони зупинилися на час полювання. Коли приїхали до м. Чигирин, ОСОБА_10 повідомив, що загубив телефон. Вони повернулися на місце ДТП, ОСОБА_10 знайшов телефон і вони повернулися до м. Чигирин, там він пішов спати, що робили інші він не знає. На наступний день вони знову поїхали на полювання, а у вечері повернулися до м. Харків. Чому не повідомили працівників поліції про ДТП, не викликали швидку медичну допомогу, залишили місце ДТП свідок пояснити суду не зміг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що що обвинувачений ОСОБА_3 є його товаришем. 14 січня 2016 року він разом з ОСОБА_3 , своїм сином ОСОБА_12 та ОСОБА_10 були на полюванні в Чигиринському районі Черкаської області. Близько 17 години вони повертався з полювання на автомобілі «Toyota Land Cruiser», за кермом був ОСОБА_3 . Коли їх автомобіль роз`їжджався із зустрічним автомобілем «Деу», з-за автомобіля на проїжджу частину вискочив чоловік, ОСОБА_3 загальмував, але уникнути зіткнення не було змоги і вони його збили. ОСОБА_3 зупинив автомобіль і вони удвох підбігли до чоловіка, який лежав на дорозі. ОСОБА_12 залишився біля автомобіля, а ОСОБА_10 побіг шукати своїх мисливських собак, які вискочили з автомобіля. ОСОБА_3 перевірив пульс потерпілого на шиї, а він на руці, але серцебиття не було. Потім він підніс скло телефону до рота та носу потерпілого, але ознак дихання не було. Провівши, вищевказані маніпуляції, вони зрозуміли, що потерпілий мертвий та пішли до автомобіля. Біля потерпілого вони перебували близько 30 хвилин. Через деякий час вони побачили, що по автодорозі рухається автомобіль і з ОСОБА_3 перенесли тіло потерпілого на узбіччя і там залишили. Вони повідомили ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , що потерпілий помер. Дочекалися коли ОСОБА_10 зловив собак, сіли до автомобіля та поїхали до м. Чигирин, до будинку де вони зупинилися на час полювання. Коли приїхали до м. Чигирин, ОСОБА_10 повідомив, що загубив телефон. Вони повернулися на місце ДТП, ОСОБА_10 знайшов телефон і вони повернулися до м. Чигирин, ОСОБА_3 їх висадив, а сам повернувся на місце ДТП. На наступний день вони знову поїхали на полювання, а у вечері повернулися до м. Харків. Свідок зазначив, що він має первинні навики надання медичної допомоги і на його переконання потерпілий ОСОБА_9 помер одразу і можливості йому допомогти не було.
Чому не повідомили працівників поліції про ДТП, не викликали швидку медичну допомогу, залишили місце ДТП свідок пояснити суду не зміг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що обвинувачений ОСОБА_3 є його товаришем. 14 січня 2016 року він разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були на полюванні в Чигиринському районі Черкаської області, там він полює вже декілька років. Близько 17 години вони повертався з полювання на автомобілі «Toyota Land Cruiser», за кермом був ОСОБА_3 . Коли їх автомобіль роз`їжджався із зустрічним автомобілем «Деу», який від`їжджав від узбіччя, з-за автомобіля на проїжджу частину вискочив чоловік і вони його збили. До чоловіка підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_11 , а він побіг шукати собак, які вискочили з автомобіля. Через деякий час повернувся ОСОБА_3 і ОСОБА_11 та повідомили, що чоловік, якого вони збили помер. Свідок зловив собак і вони сіли до автомобіля та поїхали до м. Чигирин, до будинку де вони зупинилися на час полювання. Коли приїхали до м. Чигирин, він виявив, що загубив телефон. Вони повернулися на місце ДТП, він знайшов телефон і вони повернулися до м. Чигирин, там всі крім ОСОБА_3 , залишилися в квартирі, а ОСОБА_3 поїхав на місце ДТП. На наступний день вони знову поїхали на полювання, а у вечері повернулися до м. Харків. Чому не повідомили працівників поліції про ДТП, не викликали швидку медичну допомогу, залишили місце ДТП свідок пояснити суду не зміг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в січні 2016 року, його товариш ОСОБА_14 повідомив, що до нього приїхали на полювання друзі з м. Харків та попросив надати їм на декілька днів для проживання квартиру в м. Чигирин. Оскільки свідок товаришував з ОСОБА_14 то погодився та дав ключі від своєї квартири, в якій на той час ніхто не проживав. 14.01.2016 року після 17 години вони разом з ОСОБА_14 заходили до його квартири і там він бачив цих людей, вони були в нормальному стані, про ДТП нічого їм не повідомляли.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що ранком 15.01.2016 року разом з своїм чоловіком ОСОБА_16 йшли із с. Вітове до м. Чигирин, коли вийшли на автодорогу та побачили на дорожньому покритті кров, а потім сліди волочіння, які вели до лісосмуги. Чоловік пішов по слідах та знайшов труп. Свідок зателефонувала до поліції та повідомила про їхню знахідку.
В цілому, даючи оцінку вказаним показам свідків, суд вважає, що вони є достовірними, оскільки інших доказів, які б їх спростовували суду не надано. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст.65,66,95,96,352 КПК Українитобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка. Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядкуст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин).
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 15.01.2016 року, зі схемою та фото таблицею до нього, була оглянута ділянка дороги з боку селища Орбіта в напрямку м. Чигирин Черкаської області, неподалік перехрестя з грунтовою дорогою в напрямку с. Вітове Чигиринського району. На момент огляду на вказаній ділянці дороги виявлені сліди крові, сліди волочіння, осип частин пластику, сліди коліс транспортного засобу, сліди низу взуття. На відстані близько 100 метрів від автодороги в ямі, прикиданий ґрунтом та гіллям знаходиться труп чоловіка з тілесними ушкодженнями. (т.3 а.к.п. 55-76).
Відповідно до протоколу огляду від 16.01.2016 року та фототаблиці до нього, на одязі потерпілого ОСОБА_9 виявлено плями бурого кольору. Крім того, оглянуто: виявлені на місці ДТП частини рамки для кріплення реєстраційного номеру транспортного засобу, гіпсові зліпки слідів низу взуття, мобільний телефон ОСОБА_9 , гіпсові зліпки слідів транспортного засобу(т.3 а.к.п. 77-82).
З висновку експерта №1/59 від 19.01.2016 року вбачається, що сліди низу взуття зафіксовані в ході ОМП придатні для встановлення групової належності (т.3 а.к.п. 87-90).
З висновку експерта №1/58 від 18.01.2016 року вбачається, що уламки вилучені в ході ОМП виготовлені з полімерного матеріалу і є частинами одного цілого об`єкту (т.3 а.к.п. 83-97).
З висновку експерта №1/86 від 22.01.2016 року вбачається, що вирішити питання придатності сліду протектора шин зафіксовані під час ОМП можливо при наявності транспортного засобу, яким були залишені сліди (т.3 а.к.п. 100-102).
Відповідно до протоколу огляду трупа від 16.01.2016 року, зафіксовані тілесні ушкодження наявні на трупі потерпілого ОСОБА_6 ( т.3 а.к.п.103-104).
Згідно висновку експерта № 03-01/46 від 16.01.2016 року, встановлено, що причиною смерті ОСОБА_9 є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилася розвитком шоку. Зафіксовані наявні у ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Причиною смерті є сполучена травма голови, тулуба та кінцівок. Не виключається можливість отримання тілесних ушкоджень від ДТП. В момент первинного контакту потерпілий ОСОБА_9 знаходився у вертикальному положенні. Слідів переїзду на тілі ОСОБА_9 не виявлено.
В зв`язку з тяжкістю, масивністю виявлених тілесних ушкоджень виключена можливість запобігання смерті навіть за умови надання своєчасної медичної допомоги.
При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,02%0, що за життя могло відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т.3 а.к.п. 108-110).
Згідно висновку експерта № 03-01/46/4 від 22.01.2016 року, встановлено, що в момент первинного контакту потерпілий ОСОБА_9 знаходився у вертикальному положенні. Встановити, чи знаходився потерпілий в стані руху чи стояв неможливо (т.3 а.к.п. 113-114).
Допитаний в судовому засіданні лікар судово медичний експерт ОСОБА_17 , який виконував вищевказані висновки, повністю їх підтвердив та пояснив суду, що наявні у потерпілого ОСОБА_9 тілесні ушкодження були несумісні з життям. Враховуючи поширеність та масштаб ушкоджень речовини головного мозку, експерт вважає, що смерть ОСОБА_9 наступила в дуже короткий проміжок часу після травмування від декількох секунд до декількох хвилин. Експерт пояснив, що відсутність пульсації на сонній артерії може свідчити про смерть потерпілого і особа, навіть без медичної підготовки, має змогу перевірити пульсацію та встановити смерть потерпілого. Разом з тим, точно сказати, що ОСОБА_9 загинув в момент спричинення травми і не подавав ознак життя експерт не може, в період життя від декількох секунд до декількох хвилин ОСОБА_9 міг подавати ознаки життя у виді хрипів, дихання, судом.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.01.2016 року, схеми та фото таблиці до нього, було оглянуто територію біля під`їзду будинку по АДРЕСА_3 , в ході огляду зафіксовано сліди транспортного засобу, сліди низу взуття. Крім того, була оглянута квартира АДРЕСА_4 вказаного будинку(т.3 а.к.п. 115-127).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.01.2016 року, схеми та фото таблиці до нього, було оглянуто територію біля будинку по АДРЕСА_5 , в ході огляду зафіксовано сліди транспортного засобу, (т.3 а.к.п. 128-133).
З протоколу обшуку від 25.01.2016 вбачається, що за адресом АДРЕСА_6 у ОСОБА_11 вилучено одяг та СІМ-карту (т.3 а.к.п. 135-137).
З протоколу обшуку від 25.01.2016 вбачається, що за адресом АДРЕСА_7 у ОСОБА_10 вилучено СІМ-карти (т.3 а.к.п. 139-142).
З висновку експерта №1/87 від 25.01.2016 року вбачається, що вирішити питання придатності сліду протектора шин зафіксовані під час ОМП 16.01.2016 року в АДРЕСА_5 та АДРЕСА_8 , можливо при наявності транспортного засобу, яким були залишені сліди (т.3 а.к.п. 144-146).
З протоколу обшуку від 27.01.2016 вбачається, що за адресом АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 вилучено одяг та взуття (т.3 а.к.п. 148-151).
Відповідно до протоколу доступу до речей від 27.01.2016 року було оглянуто «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.3 а.к.п. 153-157).
Згідно до протоколу огляду від 28.01.2016 року було оглянуто «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 та зафіксовані наявні пошкодження (т.3 а.к.п. 158-163).
В протоколі слідчого експерименту від 27.01.2016 року та фото таблиці до нього зафіксовано, як свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , на місці ДТП показали як відбувся наїзд на ОСОБА_9 (т.3 а.к.п. 165-169).
В протоколі слідчого експерименту від 28.01.2016 року та фото таблиці до нього зафіксовано, як ОСОБА_3 , на місці ДТП показав як відбувся наїзд на ОСОБА_9 . Як відтягував тіло потерпілого та закопував його(т.3 а.к.п. 170-179).
В протоколах слідчих експериментів від 28.01.2016 року та фото таблиць до них зафіксовано, як свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , кожен окремо, на місці ДТП показали як відбувся наїзд на ОСОБА_9 (т.3 а.к.п. 180-196).
З протоколу огляду місця події від 28.01.2016 та фототаблиці до нього, вбачається, що ОСОБА_3 на місці ДТП показав, де заховав речі потерпілого (т.3 а.к.п. 196-198).
Відповідно протоколів огляду предметів від 29.01.2016 року було оглянуто речі вилучені під час обшуків (т.3 а.к.п. 199-210).
Відповідно висновку експерта №1/194 від 23.02.2016 року слід низу взуття (№2) зафіксований під час ОМП 15.01.2016 року міг бути залишений взуттям вилученим під час огляду автомобіля «Toyota Land Cruiser», реєстраційний номер НОМЕР_1 , слід низу взуття (№4) зафіксований під час ОМП 15.01.2016 року міг бути залишений низом підошви двох берців, вилучених під час обшуку у ОСОБА_11 (т.3 а.к.п. 214-210).
Відповідно висновку експерта №4/206 від 01.04.2016 року до моменту ДТП деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи автомобіля «Toyota Land Cruiser», знаходилися в працездатному стані (т.3 а.к.п. 239-245).
Відповідно висновків експерта №05-1-08/34 та №05-1-08/33 від 11.03.2016 року кров на речах виявлених під час ОМП могла походити від ОСОБА_9 (т.4 а.к.п. 2-11).
Відповідно до протоколів тимчасового доступу до речей, абонентські номера ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , на момент скоєння кримінального правопорушення перебували в межах дії базових станції які здійснюють покриття в тому числі і місця скоєння злочину ( т.4 а.к.п 14-22). Долучені до протоколів ДВД диски судом не досліджувалися, оскільки ні сторона обвинувачення, ні потерпілий на сторона захисту, на цьому не наполягала, а обвинувачений та свідки не заперечують цих обставин.
Відповідно висновку експерта №1/723 від 06.05.2016 року слід протектору транспортного засобу зафіксованого під час ОМП від 15.01.2016 року міг бути залишений шинами від автомобіля «Toyota Land Cruiser», НОМЕР_1 (т.4 а.к.п. 34-43).
Відповідно до електронних таблиць абонентські номера ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 на момент скоєння кримінального правопорушення перебували в межах дії базових станції які здійснюють покриття в тому числі і місця скоєння злочину ( т.4 а.к.п 48-60). Долучені до протоколів ДВД диски з таблицями, судом не досліджувалися, оскільки ні сторона обвинувачення, ні потерпілий, ні сторона захисту, на цьому не наполягала, а обвинувачений та свідки не заперечують цих обставин.
Відповідно висновку експерта №4/1347 від 17.10.2016 року у причинному зв`язку з виникненням ДТП були дії потерпілого ОСОБА_9 (т.4 а.к.п. 73-77).
Відповідно висновку експерта №70 МК від 30.12.2017 року були досліджені речі потерпілого ОСОБА_9 в яких він перебував в момент ДТП (т.4 а.к.п. 73-77).
Дані докази є належними та допустимим у розумінні нормКПК України.
Порушень вимогст. 87 КПК Українине встановлено.
Відповідно ж до ч 1ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, а недопустимими визнаються докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Витяги з ЄРДР, що реєстрації кримінальних проваджень, долучені до матеріалів кримінального провадження, суд не бере до уваги, оскільки вони не є доказами в розумінні КПК України, не підтверджують чи спростовують вину обвинуваченого, а лише свідчать про законність проведених в подальшому слідчих дій органами досудового розслідування.
Протокол огляду учбової гранати РГД-5 суд не бере до уваги, оскільки вони не є доказами в даному кримінальному провадженні, не підтверджують чи спростовують вину обвинуваченого.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності, показаннями свідків, підтверджується винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК Україниза наведених вище обставин безспірно поза межами розумних сумнівів підтверджується всією сукупністю ретельно досліджених у судовому засіданні інших доказів, які узгоджуються між собою та не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а у своєму взаємозв`язку виявилися достатніми для ухвалення вироку у справі.
Всі наведені судом документовані у різній спосіб докази повністю узгоджуються між собою, мають взаємодоповнюючий характер та не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а тому суд кладе їх в основу вироку, критично оцінюючи захисну версію обвинуваченого, а тому відхиляючи його показання, які суперечать цим даним. Тобто, ОСОБА_3 визнається винним за ч.1ст. 135 КК України, - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати її допомогу, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Суд не може погодитися з позицією захисту, з приводу наявності підстав для виправдання обвинуваченого в зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, оскільки винність обвинуваченого підтверджена доказами, наданими стороною обвинувачення.
Відповідно до положеньст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями.Кримінальний кодекс Україниздійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема ч. 1ст. 135 цього Кодексувстановлює кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов`язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Суспільна небезпека кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 135 КК, полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.
За змістомст.135КК поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов`язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані.
Об`єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов`язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб`єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.
Суб`єктивна сторона злочину, передбаченогост. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
Вольовий момент вчинення злочину, передбаченогост. 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров`ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність заст. 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що тілесні ушкодження отримані потерпілим були несумісними з життям.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин, є повністю доведеним той факт, що ОСОБА_3 після вчинення ДТП, не надавши будь-якої допомоги ОСОБА_9 ,який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував,прийнявши рішення, що потерпілий помер, не викликавши швидку, не викликав працівників поліції, маючи на меті перешкодити встановленню істини в даній дорожньо-транспортній пригоді,самовільно покинув місце пригоди, залишивши потерпілогоу небезпечному для життя стані, а потім діючи зухвало повернувся на місце ДТП, відтягнув та закопав тіло потерпілого.
Таким чином, доводи обвинуваченого та його захисника про те, що в діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1ст. 135 КК, є неспроможними.
При призначенні покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також думку потерплого, який наполягав на суворому покаранні.
Так, вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він не перебував та не перебуває на обліках у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра, раніше не засуджений, одружений, на утриманні має двох малолітніх, офіційно працевлаштований. Згідно наданої до суду досудової доповіді органу пробації виправлення ОСОБА_3 можливе без позбавлення або обмеження волі.
Обставин, що пом`якшують обтяжують та покарання, судом, не встановлено.
При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст. 135 КК Українивідноситься до злочину невеликої тяжкості.
Суд приймає до уваги, психічне ставлення обвинуваченого до вчиненого на момент заподіяння злочинів, якевиразилось у тому, що він, дбаючи насамперед про себе, з метою уникнення несприятливих наслідків, пов`язаних з можливим кримінальним переслідуванням, продемонстрував крайню байдужість до життя травмованої ним людини та намагався уникнути відповідальності заховавши тіло потерпілого. Не знижує тяжкості й небезпечності злочинів, вчинених за наведених обставин, і його пост кримінальна поведінка, спрямована на уникнення від відповідальності та небажання відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до вимог ч.2ст.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, наявність намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи думку потерпілого та те, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених уКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зіст. 9 Конституції Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією ч.1ст.135 КК України, так як, саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Суд не знаходить підстав для визначення більш м`якого покарання.
Водночас, в ходів судового розгляду кримінального провадження, встановлено обставини, які свідчать про необхідність звільнення обвинуваченого від покарання.
Так, згідно ч.5ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.
Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений 14.01.2016 року вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1ст. 135 КК України, у вчиненні якого суд визнає його винним. На час його вчинення, зазначене кримінальне правопорушення, згідност. 12 КК України, класифікувалося як злочин невеликої тяжкості, за який передбачено найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 2 років.
Згідност. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло: п.2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
Оскільки суд визнає винним обвинуваченого у вчиненні злочину невеликої тяжкості (класифікація на момент вчинення), і з моменту його вчинення пройшли строки давності, суд вважає за необхідне, керуючись ст.ст.4,5,12,49,74 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк передбачений санкцією статті, звільнити обвинуваченого від покарання.
Слід також відмітити, що на даний час кримінальне правопорушення передбачене ч.1ст. 135 КК України, у вчиненні якого суд визнає винним ОСОБА_3 , згідност.12 КК України( в редакції з 01.07.2020 року) класифікується як нетяжкий злочин, і відповідно до вимогст. 49 КК України, передбачено можливість звільнення особи, якщо з дня його вчинення також минуло три роки.
Окрім того, потерпілим ОСОБА_6 в межах даного кримінального провадження, заявлено цивільний позов, в якому останній просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , матеріальну шкоду заподіяну злочином у розмірі 26664,90 грн., яка складається з витрат на поховання, витрат на поїздки до м. Черкаси, оголошення в газеті та моральну шкоду, яку потерпілий пов`язує із смертю сина, в розмірі 800000,00 грн.
Від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти позову. Захисник зазначив, що смерть потерпілого ОСОБА_9 перебуває в причинно-наслідковому зв`язку саме з його діями, а не діями ОСОБА_3 тому відсутні підстави для задоволення матеріальної шкоди. Що стосується моральної шкоди, то на думку захисника потерпілий не довів всі факти, які визначені в ст. 1166 та 1167 ЦК України. Крім того, просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 заявивши відповідне клопотання.
Представники потерпілого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надали суду заперечення проти клопотання про застосування строків позовної давності. Зазначили, що кримінальний процесуальний закон жодним чином не пов`язує межі позовної давності із правилами ЦК України.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази долучені до позовної заяви, відзив та заперечення, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, потерпілим ОСОБА_6 заявлено вимогу про стягнення матеріальної шкоди пов`язаної з похованням сина, оголошення в газеті та витрати на поїздки до м.Черкаси. Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 не обвинувачувався у вчиненні злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого. Відповідно до постанови від 05.07.2018 року слідчого ОСОБА_18 кримінальне провадження за ст. 286 ч.2 КК України, закрите у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Відповідно до дослідженого судом експертного висновку, смерть потерпілого ОСОБА_9 перебуває в причинно-наслідковому зв`язку саме з його діями, а не діями ОСОБА_3 . Що стосується витрат на поїздки до м.Черкаси та оголошення в газеті, потерпілим не надано суду доказів, що ці витрати пов`язані саме з даним кримінальним провадженням і пов`язані з кримінальним правопорушенням вчиненим ОСОБА_3 .
Беручи викладене до уваги, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз`яснень викладених вПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4„ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди ", під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Приписамистатті 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Оскільки, суд завжди повинен прагнути справедливості, та беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, дій обвинуваченого, який поправши всі людські цінності не просто залишив потерпілого ОСОБА_9 на місці ДТП, а намагаючись уникнути будь-якої відповідальності та повністю приховати свою причетність до вчиненого, закопав тіло ОСОБА_9 , глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, які полягали не тільки в смерті сина, а і у відношенні обвинуваченого до його тіла, переживання, щодо можливості взагалі не дізнатися про долю сина, ступеня вини обвинуваченого, яка встановлена під час розгляду даної справи, а також із урахуванням вимог розумності та справедливості, беручи до уваги майновий стан обвинуваченого, а також доведеності розміру моральної шкоди, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди суму розмірі 150 000,00 грн., як вважає суд, це буде співмірним із завданими збитками і відповідає принципу справедливості та розумності.
В судовому засіданні встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 відсутній причинно-наслідковий зв`язок із смертю потерпілого ОСОБА_9 , що вказує на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, пов`язаної саме із смертю ОСОБА_9 , тому в іншій частині вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню, в зв`язку з їх необґрунтованістю і недоведеністю.
Що стосується клопотання захисника про застосування строків позовної давності, то суд його до уваги не приймає, оскільки цивільний позов потерпілим був заявлений відповідно до вимог ст. 128 КПК України.
Долю речових доказів по справі, щодо яких є відповідні постанови із зазначенням місця їх перебування, вирішити згідно вимогст.100 КПК України.
Згідно вимогст.124 КПК Україниз ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення експертиз у розмірі 14660,51 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368 371 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальниого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК Україниі призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.49,74 КК України, ОСОБА_3 від призначеного покарання звільнити у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог потерпілого ОСОБА_6 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати за проведення експертиз у розмірі 14660,51 грн.
Речові докази по справ, після набрання вироком законної сили:
- вісім оптичних дисків, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
- світер, рубашку, футболку, перчатку, п`ять гіпсових зліпків слідів низу взуття та один гіпсовий зліпок сліду протектора, шматки пластику, труси, джинси з шкіряним паском, шкарпетки, капюшон, перчатку, шапку чорного кольору, куртку "Vivacana", черевики, пластикову пляшку "Кока Кола", що знаходяться в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Черкаській області - знищити;
- мобільний телефон "Lenovo", преданий на зберігання ОСОБА_6 - залишити останньому, як власнику;
- автомобіль «Toyota Land Cruiser» НОМЕР_1 , преданий ОСОБА_3 - залишити останньому.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
