КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 461/1727/20
провадження № 22-ц/824/1247/2021
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів :
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кунянського Станіслава Михайловича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у складі судді Волошина В. О.,
встановив:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 вересня 2020 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації. Виділено у самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 до Державного бюро розслідування, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року матеріали цивільної справи№461/1727/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва.
Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Кунянський С. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції виявив незгоду з ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року, заперечивши встановлений в ній факт місцезнаходження Державного бюро розслідувань у Шевченківському районі м. Києва. Скерувавши справу до Печерського районного суду м. Києва, суд знехтував прямою нормою ч. 2 ст. 32 ЦПК України, яка безальтернативно зобов`язувала його прийняти справу до свого провадження. Тим самим суд створив спір про підсудність між Галицьким районним судом м. Львова і Шевченківським районним судом м. Києва, що прямо заборонено законом. Отже, суд першої інстанції порушив норми ст. 32 ЦПК України, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Зазначив, що Державне бюро розслідувань не знаходиться за адресою вул. Грушевського, 12/2. На його офіційному сайті та на офіційній фейсбук-сторінці зазначено адресу: вул. Симона Петлюри, 15 .
Згідно з листом Секретаріату Кабінету Міністрів України №3-257/0/2-19 від 12.12.2019, робочі місця працівників ДБР за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2 відсутні.
Згідно з нормою п. 11 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Державне бюро розслідувань, як і будь-який інший розпорядник публічної інформації, зобов`язане оприлюднювати інформацію про своє місцезнаходження.
На єдиному державному веб-порталі відкритих даних міститься Довідник структурних підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, згідно з яким його керівництво та усі без виключення структурні підрозділи знаходяться у м. Києві за адресою: вул. Симона Петлюри, 15.
Наведені обставини підтверджують, що фактичне місцезнаходження Державного бюро розслідувань відрізняється від місцезнаходження, зазначеного у ЄДР. Отже, дані ЄДР у цьому випадку є недостовірними, в тому в силу норм ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» вони не можуть використовуватися у цьому спорі.
Висновок суду першої інстанції щодо місцезнаходження Державного бюро розслідувань у Печерському районі м. Києва не відповідає обставинам справи.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.360 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами - частина 13 статті 7 ЦПК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Передаючи на розгляд до Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне бюро розслідувань знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського , 12/2 , що територіально відноситься до Печерського районну м. Києва.
Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з загальними правилами територіальної підсудності, визначеними ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, за місцем знаходження відповідача Державного бюро розслідувань, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15.
Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року в апеляційному порядку оскаржена не була та набула законної сили.
Відповідно до положень пункту першого частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Застосування вказаних положень судом першої інстанції можливе лише один раз в одній справі.
Відповідно до ч.1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч.2 ст.32 ЦПК України).
На порушення ч. 1 ст. 32 ЦПК України Шевченківський районний суд м. Києва, передаючи дану справу на розгляд Печерському районному суду м. Києва, допустив спір про підсудність.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України вказане порушення є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі представник позивача просив постановити окрему ухвалу, якою звернути увагу судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В. О. на необхідність неухильного додержання вимог ст. 32 ЦПК України і неприпустимість створення між судами спорів про підсудність.
Згідно з ч.10 ст. 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.
Судом апеляційної інстанції не встановлено грубих порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які слугували б підставою для постановлення окремої ухвали у цій справі. Порушення норм процесуального права, у зв`язку з допущенням якого скасовано оскаржуване судове рішення, не є достатньою підставою для постановлення окремої ухвали.
Керуючись ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кунянського Станіслава Михайловича задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк
