Справа № 461/1727/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/1295/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:38
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2021 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря Жукровської Х.І.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія
«Нові комунікації» Гомзяка І.А., представника
третьої особи СтужукаО.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», третя особа Державне бюро розслідувань, про спростування недостовірної інформації,
в с т а н о в и в:
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, позовні вимоги за яким, звернені до Державного бюро розслідувань та ОСОБА_4 , ухвалою Галицького районногосуду м.Львова від15 вересня 2020 року (а.с.237 т.2) виділено в самостійне провадження, а тому, згідно з вимогами, зверненими до ОСОБА_3 та товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», які розглянув Галицький районний суд м.Львова, позивач просив: визнати недостовірною й такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» під час надання коментаря представникам засобів масової інформації начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецьким О.П.(https://zik.ua/news/2020/01/21dbr_oholosylo_pro_prymusovyi_pryvid_poroshenka_na_dopyt_955861; https://youtu.be/bmCX_jWPaaY), такого змісту: «[ ОСОБА_5 ] не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у Верховну Раду. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, коли він вчора з`явився без попередження і без виклику в Державне бюро розслідувань, йому так само було оголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка. Однак, він без поважних причин, не повідомляючи про будь-які причини не з`явився сьогодні на допит. Відповідно, слідчими, на даний час, готуються матеріали для виконання примусового приводу Порошенка»; зобов`язати ОСОБА_3 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення спростування в мережі Інтернет в той самий спосіб, в який була поширена недостовірна інформація, з наведенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.
Стверджуючи про недостовірність оспорюваної інформації, позивач зазначає, що така інформація була поширена відповідачем ОСОБА_3 начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань, у своїх публічних виступах, а відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» на ютуб-каналі «Телеканал ZIK» 21.01.2020 року у відеоматеріалі під назвою: «Слідчими готуються матеріали для примусового приводу ОСОБА_6 на допит, представник ДБР Корецький», окрім того, на сайті телеканалу ZIK, який належить ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», оприлюднено публікацію під назвою: «ДБР оголосило про примусовий привід ОСОБА_6 на допит», у якій наведено цитату ОСОБА_3 з оспорюваною і вказаною вище інформацією.
Позивач зазначає, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права на повагу до гідності і честі, а також на недоторканість ділової репутації, оскільки підриває його, п`ятого Президента України, соціальну оцінку в очах оточуючих та створює хибне уявлення про його ділові та професійні якості, створює враження, що ОСОБА_2 систематично ігнорує вимоги закону.
Позивач вважає, що в даному випадку відсутні будь-які докази належного повідомлення ОСОБА_7 про виклик для допиту в якості свідка на 21.01.2020 року, так само немає жодних належних підтверджень завчасного отримання ним відповідної повістки про виклик або про ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Зазначає, що не відповідає дійсності інформація про те, що ОСОБА_8 без поважних причин не прибув на допит 21.01.2020 року.
Відносно твердження відповідача ОСОБА_9 про те, що слідчі ДБР готують матеріали для примусового приводу ОСОБА_7 , зазначає, що то така інформація також є недостовірною, оскільки відповідні матеріали не тільки не були подані, але й не могли бути подані, так як відомостей, що підтверджують факти здійснення виклику ОСОБА_7 на допит 21.01.2020 року у встановленому КПК України порядку та отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом, не існує.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач в особі свого представника Кунянського С.М., просить рішення скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що обставини достовірності оспорюваної позивачем інформації можуть встановлюватися виключно у порядку кримінального судочинства, оскільки в даній справі не йдеться про спростування інформації, яка міститься в будь-якому рішенні, висновку чи постанові, натомість, позивач просив визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачами в усній формі в ефірі ЗМІ.
На переконання апелянта, суд фактично ухилився від розгляду позову по суті заявлених вимог, відмовившись встановлювати, чи є достовірною інформація, яку поширили відповідачі, та необґрунтовано визнавши, що статус ОСОБА_10 , як публічної особи, фактично звільняє відповідачів від обов`язку спростовувати недостовірну інформацію.
Зазначає, що судова практика, яку суд врахував при ухваленні оскаржуваного рішення, не є релевантною до обставин даної справи.
Стверджує, що єдиним належним способом захисту порушеного права є спосіб, обраний позивачем, який передбачений статтею 277 ЦК України.
Наголошує, що поширена відповідачами інформація документально не підтверджена, а відтак, є недостовірною.
ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» та Державне бюро розслідувань подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечили доводи та вимоги апелянта, вважаючи, що суд першої інстанції ухвалив законне та обгрунтоване рішення.
В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у його відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї.
Конституцією України (ст.34) також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, гідність і честь інших людей.
Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.
Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК).
Відповідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК).
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своєособисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 названої вище постанови, обов`язокдовести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України).
У пункті 17 вказаної вище постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення тощо, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Судом встановлено, що оспорюваною є інформація, яка стосується обставин досудового розслідування кримінальних проваджень, у яких позивач перебуває в процесуальному статусі свідка, зокрема, щодо його неявки без поважних причин за викликом на допит до органу досудового розслідування та можливого застосування до нього приводу, як заходу процесуального примусу.
Оспорювана інформація у дозволених межах офіційно оприлюднена службовою особою Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 у публічному виступі в ефірі ЗМІ і поширена через сайт телеканалу ZIK, який належить ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», з цитуванням такого виступу.
Отже, оспорювана позивачем інформація, зокрема, щодо його належного повідомлення повідомлення у встановленому КПК України порядку про виклик до органу досудового розслідування для допиту як свідка, стосується обставин кримінального провадження і має доказове значення для прийняття процесуального рішення про привід свідка.
Враховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що оспорювана позивачем інформація, яка була оприлюднена службовою особою Державного бюро розслідувань, стосується доказування обставин щодо дотримання органами ДБР вимог КПК щодо виклику позивача, як свідка, для допиту у кримінальному провадженні, що, в подальшому, має доказове значення для вирішення питання про застосування до позивача, як учасника кримінального процесу, приводу, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що така інформація не може доказуватись на предмет достовірності в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок виклику особи, яка має у кримінальному провадженні процесуальний статус свідка, до органу досудового розслідування та застосування до неї, за наявності для того визначених кримінально-процесуальним законом підстав, заходів процесуального примусу, врегульований КПК України, дотримання чи порушення якого, зокрема: встановлення факту належного повідомлення особи про її виклик до органу досудового розслідування, наявність чи відсутність поважних причин неявки, наявність чи відсутність підстав для застосування приводу тощо, підлягає доказуванню саме в порядку кримінального, а не цивільного, судочинства.
Тому, в даному випадку, як правильно вказав суд першої інстанції, окрім доказування в кримінальному провадженні факту належного повідомлення про виклик до органу досудового розслідування та наявності правових підстав для застосування приводу, позивач, який має статус відомої публічної особи, міг скористатись правом на відповідь та висвітлення в медійних колах власної точки зору щодо правдивості поширеної відносно нього інформації.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року.
Головуючий Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.
