Ухвала
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 461/1727/20
провадження № 61-7663св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне бюро розслідувань, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження учасників справи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про розгляд касаційної скарги за участі представника позивача в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року в складі судді: Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в складі колегії суддів:Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , міститься клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване тим, що позиція судів у цій справі дійсно відповідає практиці ВП ВС, за якою приписи суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства стосуються, зокрема, позовів які суди взагалі не можуть розглядати. Такий висновок щодо застосування норм процесуального права є глибоко помилковим. Незважаючи на відносну усталеність такої судової практики, переконані, що наявні підстави для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)). Чинне процесуальне законодавство не припускає навіть самої можливості існування спорів, які «не можуть розглядатися в порядку жодного судочинства», оскільки встановлює безальтернативний обов`язок суду будь-якої інстанції визначитись з належним судом, у разі закриття провадження у справі на підставі пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК.Жодна норма жодного процесуального закону не передбачає можливості існування спорів, «які суди взагалі не можуть розглядати».
Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність виключної правової проблеми у цій справі. Особою, яка звернулася із клопотаннями, не наведено у чому саме полягає виключна правова проблема, та яким чином передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Також не надано обґрунтування наявності різної правозастосовної практики у цій категорії спорів.
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
У клопотанні відсутнє обгрунтування кількісного та якісного показників, які б свідчить про наявність виключної проблеми, необгрунтовано відступ від висновків Великої Палати Верховного Суду та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить відмовити.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , міститься клопотання про розгляд касаційної скарги за участі представника позивача.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 401 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи. Тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись статтями 7, 260, 401, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_3 , про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_3 , про розгляд касаційної скарги за участі представника позивача відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
