Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 461/1727/20
провадження № 61-7663св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державне бюро розслідувань, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року в складі судді: Волошина В. О., та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року в складі колегії суддів:Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позову
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації.
Позов мотивований тим, що недостовірна інформація була поширена відповідачами т.в.о Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 та начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_4, у своїх публічних виступах, а відповідачем ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» - на ютуб-каналі «Телеканал ZIK» ІНФОРМАЦІЯ_1 у відеоматеріалі під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» та на сайті телеканалу ZIK, який належить ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», оприлюднено публікацію під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій наведено цитату ОСОБА_4 з оспорюваною інформацією.
На офіційному ютуб-каналі Державного бюро розслідувань ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщено відео під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5». Також на офіційному сайті ДБР ІНФОРМАЦІЯ_6 оприлюднено «ІНФОРМАЦІЯ_7»
Позивач зазначав, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права на повагу до гідності і честі, а також на недоторканість ділової репутації, оскільки підриває його, п`ятого Президента України, соціальну оцінку в очах оточуючих та створює хибне уявлення про його ділові та професійні якості, створює враження, що ОСОБА_1 систематично ігнорує вимоги закону. В даному випадку відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача про виклик для допиту як свідка на ІНФОРМАЦІЯ_1, так само немає жодних належних підтверджень завчасного отримання ним відповідної повістки про виклик або про ознайомлення з її змістом іншим шляхом. Не відповідає дійсності інформація про те, що позивач без поважних причин не прибув на допит ІНФОРМАЦІЯ_1. Відносно твердження про те, що слідчі ДБР готують матеріали для примусового приводу позивача, зазначав, що така інформація також недостовірна, оскільки відповідні матеріали не тільки не були подані, але й не могли бути подані, так як відомостей, що підтверджують факти здійснення виклику ОСОБА_1 на допит ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому КПК України порядку та отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом, не існує.
ОСОБА_1 просив:
визнати недостовірною й такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_4 Державним бюро розслідувань у зверненні т.в.о. Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2. в мережі інтернет про те, що ОСОБА_1 27 разів не з`являвся на допити до Державного бюро розслідувань;
визнати недостовірною й такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» під час надання коментаря представникам засобів масової інформації начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_8), такого змісту: «[ ОСОБА_1 ] не з`явився без поважних причин, хоча повістки скеровувались у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом за адресою його місця проживання, за адресою місця реєстрації та за місцем роботи у Верховну Раду. Тобто він був належним чином повідомлений. Крім того, коли він вчора з`явився без попередження і без виклику в Державне бюро розслідувань, йому так само було оголошено про необхідність явки сьогодні на 10:30 для допиту у якості свідка. Однак, він без поважних причин, не повідомляючи про будь-які причини не з`явився сьогодні на допит. Відповідно, слідчими, на даний час, готуються матеріали для виконання примусового приводу ОСОБА_1»;
зобов`язати Державне бюро розслідувань, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом трьох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію, шляхом розміщення спростування в мережі Інтернет в той самий спосіб, в який була поширена недостовірна інформація, з наведенням вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 роз`єднано, виділено у самостійне провадження та передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року закрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до початку судового засідання представником Державного бюро розслідувань було подано заяву про закриття провадження по справі, так як вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У судовому засіданні представник відповідача 1 та представник відповідача 2 вказану заяву підтримали та просили задовольнити, представник позивача заперечував проти закриття провадження по справі. Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказані приписи стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018р. у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018р. у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019р. у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37). Зі змісту позовної заяви випливає, що позов пред`явлений для спростування отримання позивачем як свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит. Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 січня 2022 року по цивільній справі № 461/1727/20 (провадження № 61-19018св21), завданням цивільного судочинства не відповідатиме звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування отримання/неотримання свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та/або прибуття/неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит та ініціювання позову. Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи правові позиції Верховного Суду, висловлені в постанові від 12 січня 2022 року в цивільній справі № 461/1727/20, суд зробив висновок про задоволення поданої заяви про закриття провадження по справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України зазначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020р. у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45) приписи передбачені пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України стосуються справ, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не підлягають розгляду.
Апеляційний суд вказав, що як вбачається із матеріалів справи, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про спростування недостовірної інформації відмовлено і постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року це рішення залишено без змін. Розглянувши 12 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду у справі № 461/1727/20 Верховний Суд скасував рішення Галицького районного суду м. Львова від 28 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року і провадження у справі закрив. Мотивуючи своє рішення, Верховний Суд вказав, що позов ОСОБА_1 пред`явлений для спростування отримання позивачем як свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит і відповідні відносини не є цивільними в розумінні частини першої статті 1 ЦК України. Суди не врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою; суди не звернули увагу, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування отримання/неотримання свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та/або прибуття/неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит та ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Колегія суддів не погодилася із доводами апеляційної скарги в тій частині, що апеляційний суд має враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, але на застосовувати, оскільки наведена постанова Верховного Суду у справі №461/1727/20, на думку скаржника, є відверто помилковою і суперечить Конституції України. Колегія суддів вказала, що врахування і застосування правової позиції Верховного Суду є єдиною можливою дією суду. Чинне процесуальне законодавство не дає суду нижчої інстанції можливості відступати від висновків Верховного Суду, обґрунтовуючи причини незгоди із такою позицією. При цьому колегія суддів звернула увагу, що постанова Верховного Суду винесена у справі № 461/1727/20 з тим же унікальним номером, що і дана справа, яка розглядається Київським апеляційним судом, за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», в якій ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, ОСОБА_2 роз`єднано, виділено у самостійне провадження та передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. А позовні вимоги про спростування тієї ж інформації до відповідачів ОСОБА_4 та ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» розглянув Галицький районний суд м. Львова. Тобто за аналогічними позовними вимогами, але до двох інших відповідачів були ухвалені наведені вище судові рішення і сформована позиція Верховного Суду.
Апеляційний суд при оцінці доводів апеляційної скарги щодо того, що суд не вказав до юрисдикції якого суду відноситься розгляд даної справи, зазначив, що не можна встановлювати при розгляді позову про захист честі, гідності та спростування недостовірної інформації обставини дотримання органами досудового розслідування процедури виклику на допит свідка та вручення йому повісток. Такий позов не може бути розглянутий за правила жодного судочинства, оскільки саме до завдань кримінального провадження відноситься захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України). Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зробила висновок про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Аргументи учасників справи
08 серпня 2022 року ОСОБА_1 08 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, в якій просив: оскаржені судові рішення скасувати; передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позиція судів у цій справі дійсно відповідає практиці ВП ВС, за якою приписи, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства стосуються, зокрема, позовів які суди взагалі не можуть розглядати. Позивач у цій справі не оскаржує інформації, зазначеної у жодному процесуальному документі, висновку. Не оскаржує він і жодних заяв, зроблених під час процесуальних дій у будь-якому процесі. Йдеться виключно про визнання недостовірною інформації про начебто неправову поведінку позивача як таку, без прив`язки до жодного конкретного провадження. Висновки судів про те, що позов пред`явлений для спростування отримання позивачем як свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик - не відповідають обставинам справи, адже предметом спору є не оскарження факту отримання конкретної повістки, а визнання недостовірною інформації, поширеної в інтернеті тодішнім Директором ДБР, щодо того, що позивач начебто 27 разів не з`являвся на допити.
Вказує, що позивач не просив суд здійснити оцінку його дій, яка підлягає встановленню в порядку кримінального провадження. Наполягає, що заявлені у цій справі позовні вимоги можливо вирішити виключно в порядку цивільного судочинства. Законом не встановлено іншого порядку оскарження інформації, яка не міститься у жодному офіційному документі, не пов`язана із суттю кримінального провадження, а поширена виключно в усному виступі фізичної особи у ЗМІ і стосується поведінки свідка як такої. Жодна норма КПК та інших процесуальних кодексів не містить іншого порядку спростування оскарженої інформації з ініціативи самого свідка. Єдиним належним способом захисту у цьому випадку є саме обраний позивачем спосіб, передбачений нормами статті 277 ЦК. Саме тому фактична відмова у розгляді заявлених вимог в порядку цивільного судочинства є відмовою у судовому захисті як такому.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року: взадоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_3 , про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписано представником ОСОБА_3 , про розгляд касаційної скарги за участі представника позивача відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 серпня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (частина перша статті 65 КПК України).
Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою (стаття 133 КПК України).
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (стаття 135 КПК України).
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти (стаття 136 КПК України).
Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід (частина перша та друга статті 139 КПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що:
«ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі № 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні № 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання).
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 760/16924/18 (провадження № 61-14643св19) вказано, що:
«приватноправовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного в кримінальному провадженні та/або спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні. Суди не звернули увагу, що не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування набуття статусу «підозрюваний у кримінальному провадженні» чи спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженніта ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року в справі № 461/1727/20 (провадження № 61-19018св21) зазначено, що
«завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками для спростування отримання/неотримання свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та/або прибуття/неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит».
У справі, що переглядається:
суди встановили, що позов пред`явлений для спростування отримання позивачем як свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит;
суди врахували, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою; не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування отримання/неотримання свідком в кримінальному провадженні повістки про виклик та/або прибуття/неприбуття свідка в кримінальному провадженні на допит та ініціювання позовного провадження з такою метою, а тому такий позов не підлягає судовому розгляду. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про закриття провадження в справі.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
