Шаргородський районний суд
Вінницької області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2019 року
м. Шаргород
Справа № 152/2419/13-ц
провадження № 6/152/25/19
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Соколовської Т.О.
при секретарі судового засідання Саулко Т.С.,
розглянувши заяву заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчука В.В. про заміну стягувача у виконавчому провадженні за номером АСВП 43935781 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 152/2419/13-ц, виданого 07.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
Заступник начальника Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Собчук В.В. звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні за номером АСВП 43935781 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 152/2419/13-ц, виданого 07.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .
У обґрунтування заяви зазначив, що 24.02.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення у справі № 152/2419/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 251 390 грн згідно розписки від 2.06.2012 та 2513,90 грн судового збору; на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 422 500 грн згідно розписки від 16.04.2012 та 3441 грн судового збору; на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 799 000 грн згідно розписки від 5.02.2012 та 3441 грн. судового збору.
По примусовому виконанню вказаного судового рішення Вінницьким РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43935781.
14.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 по справі № 152/2419/13-ц, за яким ОСОБА_2 одержав право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором на загальну суму 425941 грн. внаслідок чого відбулася заміна кредитора.
Заявник просить замінити стягувача - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за номером АСВП 43935781 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 152/2419/13-ц, виданого 07.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області на ОСОБА_2 .
У судове засідання сторони не з`явилися, хоча про час і місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.
Відповідно до вимог ч.3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути заяву без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд , розглянувши заяву заступника начальника Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, перевіривши матеріали справи за заявою та матеріали цивільної справи №№ 152/2419/13-ц вважає, що заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч.1 ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі " Сокур проти України" від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" від 19 лютого 2009 року).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зазначене кореспондується із практикою Європейського суду з прав людини, який в п.24 рішення у справі "Воротніков проти України" від 14.02.2008 вказав, що "провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження, а тому виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці два провадження мають розглядатися як цілісний процес".
У п. 23 рішення ЄСПЛ в справі "Матківська проти України" від 12.03.2009 суд звернув увагу, що "виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості; неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження ; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За приписами ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконання судового рішення є невід`ємною завершальною стадією судового провадження і заміна сторони на цій стадії може відбуватися як на підставі та у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, так і ЗУ "Про виконавче провадження", правонаступництво можливе на будь – якій стадії процесу, в тому числі й на стадії виконання судового рішення.
Частинами 1, 2, 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, держава, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2 ст.442 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, сторони виконавчого провадження, якими є стягувач та боржник, державний або приватний виконавець, а також особа, яка набула прав стягувача, можуть звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.
24.02.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення у справі № 152/2419/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 251 390 грн згідно розписки від 2.06.2012 та 2513,90 грн судового збору; на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 422 500 грн згідно розписки від 16.04.2012 та 3441 грн судового збору; на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 799 000 грн згідно розписки від 5.02.2012 та 3441 грн. судового збору (т. І а.с.132-134).
07.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області видано виконавчі листи по вказаній справі.
По примусовому виконанню вказаного судового рішення Вінницьким РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження за номером АСВП 43935781.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 на час розгляду судом заяви про заміну стягувача не виконано.
14.11.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.02.2014 по справі № 152/2419/13-ц, за яким ОСОБА_2 одержав право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором на загальну суму 425941 грн. внаслідок чого відбулася заміна кредитора.
Відтак , заявник – заступник начальника Вінницького РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Собчук В.В. надав суду докази в підтвердження процесуального правонаступництва ОСОБА_1 на стадії виконання судового рішення, з огляду на що заява про заміну стягувача підлягає задоволенню.
При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, які згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" є джерелом права.
Так , відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Керуючись ст.ст. 260, 442 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву заступника начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчука В.В. про заміну стягувача у виконавчому провадженні за номером АСВП 43935781 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 152/2419/13-ц, виданого 07.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області, з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , – задовольнити.
Замінити стягувача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 у виконавчому провадженні за номером АСВП 43935781 по примусовому виконанню заочного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 24.04.2014 у цивільній справі № 152/2419/13-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення позики.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала складена та підписана суддею 06.12.2019.
Суддя: Т.О. Соколовська
