Справа
№ 152/2419/13-ц Провадження № 22-ц/772/2883/2014
Головуючий в суді першої інстанції Строгий І. Л.
Категорія 27
Доповідач Іванюк М. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2014 р.
м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Берегового О.Ю. та Панасюка О.С, з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року про забезпечення позову, -
встановила:
9 січня 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із заявою про забезпечення його позову до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики шляхом накладення арешту на частки земельних ділянок, розташованих у с.Лисогора Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, які належать відповідачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя, а саме: ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520682506:03:005:0026; ділянка площею 0,2423 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0085 (АДРЕСА_1); ділянка площею 0,2480 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0088 (АДРЕСА_2).
Необхідність забезпечення позову обґрунтовував тим, що відповідач не виконує зобов'язання за умовами договору позики внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1472500,00 грн. Просив накласти арешт на вищезазначене майно з метою недопущення його відчуження, що могло б призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення його позовних вимог.
Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року заяву задоволено. Накладено арешт на ? частину земельних ділянок, які розташовані в с. Лисогора Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, а саме: ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520682506:03:005:0026; ділянка площею 0,2423 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0085 (АДРЕСА_1); ділянка площею 0,2480 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0088 (АДРЕСА_2).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення клопотання, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована у с. Лисогора Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, по АДРЕСА_2, площею 0,2480 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0088 та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви в цій частині.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч.2 ст. 370 ЦК України зазначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно з ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2010 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 62), а відповідно до державного акту Серія ЯЛ № 779371 право власності на земельну ділянку, що розташована в с. Лисогора Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, по АДРЕСА_2, площею 0,2480 га, кадастровий номер 0520682500:03:005:0088 ОСОБА_2 набула 17 листопада 2011 року (т. 1, а.с. 60). Відтак, в межах наданих суду доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку вказаної земельної ділянки, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження поділу майна подружжя, зокрема, земельної ділянки, відповідно до яких вбачалося б визначення кожному з подружжя іншого розміру часток у власності на вказану земельну ділянку, ніж ?.
Таким чином, суд першої інстанції з метою недопущення відчуження майна відповідача, що могло призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, правомірно наклав арешт на 1/2 частку земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_2, оскільки земельна ділянка набута під час шлюбу з відповідачем, а відтак є спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не містять даних про порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели б або могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку ОСОБА_2, від імені якої подано апеляційну скаргу, не може ставити питання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки вона не була стороною у справі.А в разі, якщо вона вважає, що майно належить їй, а не стороні у справі, вона може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно чи про зняття з нього арешту відповідно до положень ч.1 ст.60 чинного Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 29 січня 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :