Справа № 152/2419/13-ц
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2015 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Строгого І.Л.,
за участі:
секретаря - Палій М.Д.,
заявника - ОСОБА_1,
представника заявника - Коханця О.В.,
державного виконавця - Собчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду,
в с т а н о в и в:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною вище заявою, у якій просить змінити спосіб та подальший порядок виконання рішень Шаргородського районного суду Вінницької області, шляхом зобов'язання Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції передати для організації аукціону з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_3 за ціною, не нижчою від визначеної оцінювачем ОСОБА_4 згідно звіту про оцінку майна № 04/15 від 2.02.2015 до Вінницької товарної універсальної біржі, яка є провідним спеціалізованим підприємством з реалізації будь-якого майна, у тому числі державного та має усі необхідні ліцензії. Кошти, отримані від проведення аукціону розподілити між стягувачами в пропорційному порядку, відповідно до вимог статей 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження».
Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Вінницького РУЮ знаходяться виконавчі провадження з виконання: виконавчих листві про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 грошового боргу.
Актом державного виконавця описано та арештовано майно боржника, яке складається з нежитлових будівель та земельних ділянок, які в цілому, чи у частці належать боржнику.
Призначеним у виконавчому провадженні експертом ОСОБА_4 визначено ринкову вартість арештованого майна боржника. Оцінка майна доведена до відома сторін виконавчого провадження, які її не оскаржували.
Заявник звернувся до ВДВС Вінницького РУЮ з проханням підготовки пакету документів для організації проведення аукціону арештованого майна, належного боржнику, проте листом від 16.02.2015 заявнику було відмовлено у його проханні, з посиланням на те, що згідно з Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Мінюсту України від 16.04.2014 № 656/5, реалізація арештованого майна (крім земельних ділянок) здійснюється шляхом проведення електронних торгів. Окрім того, ВДВС Вінницького РУЮ посилається на лист ГУ юстиції у Вінницькій області від 29.07.2014, згідно з яким реалізація земельних ділянок та нерухомого майна разом з земельними ділянками здійснюється відповідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 15.07.1999 № 42/5 та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 №685/5. Проте Державною виконавчою службою України неодноразово відкладається затвердження протоколу про результати проведення тендера, відповідно до якого визначається перелік спеціалізованих організацій, які можуть здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник Коханець О.В., посилаючись на обставини та підстави поданої заяви уточнили її вимоги та просили змінити спосіб та подальший порядок виконання рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у справі № 152/2419/13-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 251 390 грн згідно розписки від 2.06.2012 та 2513,90 грн судового збору, шляхом зобов'язання Відділу ДВС Вінницького районного управління юстиції передати для організації аукціону з реалізації арештованого майна боржника ОСОБА_3 за ціною, не нижчою від визначеної оцінювачем ОСОБА_4 згідно звіту про оцінку майна № 04/15 від 2.02.2015 до Вінницької товарної універсальної біржі, яка є провідним спеціалізованим підприємством з реалізації будь-якого майна, у тому числі державного та має усі необхідні ліцензії.
Боржник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, до суду повернулася уся поштова кореспонденція, що направлялася на адресу боржника, з відміткою про те, що родичі відмовилися отримати поштове відправлення.
Стягувачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, проте представництво їх інтересів у суді забезпечено адвокатом Коханцем О.В.
Стягувачі ОСОБА_10 та ОСОБА_11, у судове засідання не з'явилися, проте до суду надійшли клопотання про розгляд справи в їх відсутність.
Стягувачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Не прибуття без поважних причини осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає розгляду заяви.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши заяву та додані до неї документи, оглянувши матеріали зведеного виконавчого провадження № 45629945 та матеріали цивільної справи № 152/2419/13-ц, суд установив.
Заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2014 року у справі № 152/2419/13-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто на його користь 251 390 грн згідно розписки від 2.06.2012 року та 2513,90 грн судового збору з ОСОБА_3 Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.06.2014 зазначене рішення залишено без змін (т. І а.с. 132-134, 234, 235).
7 липня 2014 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист (т. ІІ а.с.57, 188).
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Остачинської І.А. від 9.07.2014 було відкрито виконавче провадження №43935447 з виконання виконавчого листа №152/2419/13-ц, виданого 7.07.2014 Шаргородським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 251 390 грн згідно розписки від 2.06.2012 та 2513,90 грн судового збору (т. ІІ а.с. 194).
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Собчука В.В. від 7.10.2014 виконавче провадження № 43935447 щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 об'єднано з іншими виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження № 45629945 (т. ІІ а.с.246).
Актом опису й арешту майна від 30.05.2014, складеного державним виконавцем Собчуком В.В. описано та арештовано майно ОСОБА_3, що складається з нежитлових будівель та земельних ділянок, які в цілому, чи у частці належать боржнику (т. ІІ а.с.208, 209).
Із витягу з Звіту № 04/15 вбачається, що експертом ОСОБА_4 визначено ринкову вартість арештованого майна боржника, яка як вбачається із повідомлення державного виконавця від 03.02.2015 № 1860/02-25/16 доведена до відома учасників зведеного виконавчого провадження (т. ІІ а.с. 210, 211).
16 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ВДВС Вінницького РУЮ Голубєва С.В. з заявою про підготовку пакету документів для подальшої реалізації арештованого майна ОСОБА_3 (т. ІІ а.с. 212).
Проте листом від 16.02.2015 № 2817/02-25/16 начальник ВДВС Вінницького РУЮ Голубєв С.В. повідомив заявника про неможливість передачі майна боржника на реалізацію, посилаючись на те, що згідно з Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Мінюсту України від 16.04.2014 №656/5, реалізація арештованого майна (крім земельних ділянок) здійснюється шляхом проведення електронних торгів. Окрім того, ВДВС Вінницького РУЮ посилається на лист ГУ юстиції у Вінницькій області від 29.07.2014, згідно з яким реалізація земельних ділянок та нерухомого майна разом з земельними ділянками здійснюється відповідно Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 15.07.1999 № 42/5 та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 №685/5. Проте Державною виконавчою службою України неодноразово відкладається затвердження протоколу про результати проведення тендера, відповідно до якого визначається перелік спеціалізованих організацій, які можуть здійснювати реалізацію арештованого державними виконавцями майна (т. ІІ а.с. 213).
На теперішній час рішення суду не виконано, що вбачається із оглянутих у судовому засідання матеріалів зведеного виконавчого провадження № 45629945, а також підтверджено поясненнями заявника, його представника та державного виконавця.
З огляду на встановлені обставини, визначаючись щодо заявлених вимог, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦПК України та ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень в Україні покладено на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Саме завданням державної виконавчої служби, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження», частиною 1 ст. 11 якого встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положення ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 373 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Відповідно до статей 10, 57-60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, стаття 373 ЦПК України передбачає заходи, спрямовані на безумовне виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не на зміну його змісту. Під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Зміна способу та порядку виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.
Розглядаючи подану ОСОБА_1 заяву, судом не встановлено виняткових випадків, які б мали місце і були б підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду, визначеного власне у самому рішенні.
Суд вважає, що за своєю суттю подана ОСОБА_1 заява є скаргою на бездіяльність державного виконавця, про що свідчить, зокрема прохання заявника зобов'язати державного виконавця вчинити дії, які полягають у передачі арештованого майна для організації аукціону. При цьому вимога заявника обґрунтовується лише відмовою державного виконавця здійснити ці дії.
У судовому засіданні головний державний виконавець ВДВС Вінницького РУЮ Собчук В.В. пояснив, що реалізація арештованого майна ОСОБА_3 не проводиться, оскільки Державна виконавча служба України не затвердила протокол про результати проведення тендера щодо визначення переліку організацій, які здійснюватимуть реалізацію арештованого майна. Проте виконавець також пояснив, що він не звертався до Головного управління юстиції у Вінницькій області з проханням організації реалізації арештованого майна.
Водночас, згідно пунктів 1, 2, 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби (далі - регіональний орган державної виконавчої служби), для проведення реалізації майна такі документи: 1) копію виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідку державного виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними; 2) копію акта опису й арешту майна; 3) копії документів, що характеризують майно, та копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності або право користування майном; 4) копії документів, що підтверджують вартість майна (експертний висновок, акт оцінки майна); 5) у разі продажу майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, - довідку про розмір частки державної власності в статутному фонді підприємства-боржника та копію повідомлення Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника; 6) інші необхідні документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (зі змінами).
Керівник регіонального органу державної виконавчої служби, начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України після отримання документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до п'яти робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, а у разі якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються до органу державної виконавчої служби, який їх направив, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства документи передаються Організатору для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему не пізніше наступного робочого дня з дня отримання документів.
Із оглянутих у судовому засіданні матеріалів зведеного виконавчого провадження №45629945 вбачається, що у розпорядженні державного виконавця є і були усі передбачені пунктом 2 Тимчасового порядку документи для їх направлення до Головного управління юстиції у Вінницькій області для проведення реалізації майна, проте цього зроблено не було.
Суд також звертає увагу на те, що ні Тимчасовим порядком, ні Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 15.07.1999 № 42/5, ні Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 №685/5 не передбачено затвердження протоколів про результати проведення тендера. Натомість цими нормативно-правовими актами установлено, що реалізація арештованого майна через прилюдні торги (аукціони) проводиться особами, з якими орган державної виконавчої служби уклав відповідний договір.
Отже, як вбачається із встановлених обставин, рішення суду у даному випадку не виконується через бездіяльність державної виконавчої служби, що у свою чергу не може вважатись виключною та поважною підставою для зміни способу виконання судового рішення.
Окрім того, згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1 та 4 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Порядок реалізації майна, визначається, зокрема Міністерством юстиції України.
Отже, оскільки порядок реалізації арештованого майна визначений уповноваженим на те органом, згідно з яким реалізація майна здійснюється особами, з якими орган державної виконавчої служби уклав відповідний договір, то зобов'язання останнього передати майно для реалізації особі, договір з якою не укладено, суперечитиме Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», а також порядкам та положенням реалізації арештованого майна, затвердженим Міністерством юстиції України.
До того ж, заявником не надано доказів того, що Вінницька товарна універсальна біржа, якій він просить передати майно для реалізації може здійснювати таку діяльність, оскільки надані ОСОБА_1 копії документів стосуються реалізації об'єктів приватизації та відчуження державного майна.
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 10, 57-60, 208-210, 373 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання рішення суду відмовити.
Згідно статей 293, 294, 296 ЦПК України, на ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя І.Л.Строгий
