ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
01 жовтня 2019 року м. Черкаси справа № 04/14-10/5026/2337/2011
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Брус Л.П., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув заяву (вимогу від 01.04.2019р.) ліквідатора ТОВ «Сван-1» Юдицького О.В . про стягнення з гр. ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів
у справі за заявою публічного акціонерного товариства «Сведбанк»
до товариства з обмеженою відповідальністю «СВАН-1»
про визнання банкрутом
за участю представників сторін:
ліквідатор ТОВ «Сван-1»: Юдицький О.В. - ліквідатор - арбітражний керуючий;
від кредитора (ПАТ «Укргазбанк»): Крупний О.Г. - за довіреністю;
від кредитора: (ПАТ «Сбербанк»): Кошлій Р.В - адвокат;
від кредитора (ТОВ «Агроінжиніринг»): Артеменко О.О. - ліквідатор - арбітражний керуючий;
інші кредитори: не з`явилися.
третя особа («Маг Трейд»): Шильдський С.В. - директор - за посадою.
Відповідно до приписів ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з`явились.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою суду від 25.10.2011р. (суддя Шумко В.В.) порушено провадження у
справі про банкрутство боржника, введено процедуру розпорядника майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.
23.03.2012р. до суду надійшло дві заяви боржника про відвід судді Шумка В.В., які були задоволені ухвалою суду від 27.03.2012р. у зв`язку із скасуванням постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р. ухвали суду від 09.02.2012р. за головуванням судді Шумко В.В.
Ухвалою суду від 19.04.2012р. справу прийнято до провадження суддею Хабазня Ю.А.
Ухвалою суду від 30.05.2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів. Зазначена ухвала суду від 30.05.2012р. скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. (залишена без змін постановою ВГСУ від 25.09.2012р.) в частині вимог ПП «Ванстрой ТК» і ТОВ «Проммонтаж Україна».
Постановою суду від 22.06.2012р. боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначена постанова від 22.06.2012р. скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012р. (залишена без змін постановою ВГСУ від 05.03.2013р.), постанову суду від 22.06.2012р. скасовано, справу передано на стадію розпорядження майном боржника на розгляд у іншому складі суду.
17.12.2012р. ухвалою суду справу прийняв до провадження суддя ОСОБА_3.
Постановою господарського суду Черкаської області від 01.11.2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. постанову господарського суду Черкаської області від 01.11.2017р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.
Постановою Верхового суду від 01.08.2018р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. скасовано.
У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, згідно з протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 09.11.2018р. автоматизованою системою справу №04/14-10/5026/2337/2011 розподілено судді Хабазні Ю.А.
Ухвалою від 03.12.2018р. суддя Хабазня Ю.А. заявив самовідвід з причин скасуванням судом апеляційної інстанції винесеної ним постанови суду від 22.06.2016р. про визнання боржника банкрутом.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.12.2018р. справу №04/14-10/5026/2337/2011 розподілено судді Боровику С.С.
Ухвалою суду від 06.12.2018р. суддя Боровик С.С. прийняв справу №04/14-10/5026/2337/2011 до свого провадження, призначив нерозглянуті заяви, скарги, клопотання до розгляду в судовому засіданні.
17.12.2018р. надійшла заява представника ПАТ «СБЕРБАНК» Кошлія Р.В. про відвід судді Боровика С.С.
Ухвалою суду від 19.12.2018р. суддя Боровик С.С. заяву від 13.12.2018р. представника ПАТ «СБЕРБАНК» Кошлія Р.В. про відвід судді Боровика С.С. задовольнив. Справу №04/14-10/5026/2337/2011 передано керівнику апарату суду до автоматизованої системи документообігу Господарського суду Черкаської області для визначення нового складу суду.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.12.2018р. справу №04/14-10/5026/2337/2011 розподілено судді Скибі Г.М.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.12.2018р. суддя Скиба Г.М. прийняв справу до свого провадження.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.12.2018р. суддя Скиба Г.М. прийняв також справу №925/1378/17 до свого провадження, ухвалив справи об`єднати та розглядати в межах справи про банкрутство ТОВ «СВАН-1» №04/14-10/5026/2337/2011.
На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018р. справа №04/14-10/5026/2337/2011 22.12.2018р. направлена до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019р. ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.12.2017р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011 про стягнення з приватного підприємства «Ресторан «Чайка» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» 96577,72 грн. та 1827,00 грн. судового збору залишено без змін.
22.07.2019р. справа №04/14-10/5026/2337/2011 повернулась до господарського суду Черкаської області та призначена до розгляду.
Ухвалою суду від 05.08.2019р. розгляд заяв, клопотань та скарг призначено на 16.08.2019р.
При вирішенні поданих на розгляд заяви судом застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011р. №4212-VI, чинній з 19.01.2013р., далі - Закон).
В судовому засіданні розглянуто заяву арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 01.04.19р. про стягнення з гр. ОСОБА_2 безпідставно отриманих коштів ТОВ «Сван-1» та процентів за користування грошовими коштами в період з 05.06.2018р. по 31.03.2019р. (том 59 а.с. 108-118). Заявник вимоги підтримав.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.10.2011р. порушено про вадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відпові дальністю «Сван-1» (18005, м. Черкаси, вул.Р. Люксембург, 153/2, кв. 35), введено процедуру розпорядження майном боржника, вве дено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на все майно боржника.
Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.02.2012р. по справі №10/5026/2337/2011 в порядку заходів забезпечення вимог кредиторів відсторонено керівника ТОВ «Сван-1» Вінника С.В. від посади, виконання обов`язків керівника ТОВ «Сван-1» було покладено на арбітражного керуючого - розпоряд ника майна боржника Юдицького О.В.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі №10/5026/2337/2011 ухвала господарського суду Черкаської області від 09.02.2012р. залишена без змін.
Повноваження ВОкерівника та розпорядника майна ТОВ «Сван-1» не припинялись судом до моменту визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та при пинення повноважень розпорядника майна постановою господарського суду Черкаської об ласті від 01.11.2017 року.
Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Постановою господарського суду Черкаської області від 01.11.2017р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» визнано банкрутом та відкрито ліквіда ційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий сананацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства -боржника.
Частиною 2 ст. 41 цього Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, виконує інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 7 ст.46 Закону ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про при пинення юридичної особи - банкрута.
Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатору банкрута стало відомо, шо 15.02.2017р. від імені ТОВ «Сван-1» під час виконання повноважень керівника ТОВ «Сван-1» арбітражним керуючим Юдицьким О.В., відповідач - гр. ОСОБА_2 , використовуючи запис в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, привласнений Статут ТОВ «Сван-1» та підроблену печатку товариства, з порушенням вимог закону та рішення суду щодо заборони розпо рядження майном та коштами товариства, відкрив рахунок ТОВ «Сван-1» в Черкась кому ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 та привласнив кошти, які надійшли від орендарів офісних приміщень по вул. Паризької Комуни (Кривалівська),65-А в м. Черкаси - на загальну суму 198 400 грн.
Відповідно до приписів ч.7, ч.8 ст.41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час проведення ліквідаційної процедури лікві датор зобов`язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю лікві датором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ос новний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у поряд ку черговості, визначеному цим Законом.
З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Після визнання 01.11.2017р. товариства «Сван-1» банкрутом та відкриття ліквіда ційної процедури ліквідатором банкрута прийнято рішення використовувати лише один, основний рахунок в установі банку - № НОМЕР_2 в АТ «АБ «Укргазбанк» МФО 320478.
При з`ясуванні наявності інших рахунків товариства «Сван-1» були встановлені обста вини відкриття та використання ОСОБА_2 в Черкаському ГРУ АТ КБ «При ватБанк» рахунку № НОМЕР_1 :
15.08.2018р. без належних на те повноважень, після зняття з рахунку № НОМЕР_1 готівкових коштів в розмірі 198 400,00 грн., гр. ОСОБА_2 закриває даний рахунок з метою приховати факти надходження коштів на рахунок та їх проти правного використання.
За отриманими виписками з рахунку № НОМЕР_1 Черкаському ГРУ АТ КБ Приватбанк» МФО 354347 було встановлено, що ОСОБА_2 були привласнені грошові кошти товариства «Сван-1» на суму 198 400,00 грн., які були отримані ним готівкою через банкомати в період з 05.06.2018р. по 10.08.2018р., а саме:
Дата
Сума в грн.
Призначення
05.06.18
6 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
14.06.18
11 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
21.06.18
2 500,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
27.06.18
13 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
28.06.18
7 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
07.07.18
1 500,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
11.07.18
3 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
18.07.18
8 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
27.07.18
60 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
28.07.18
20 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
29.07.18
40 000,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
30.07.18
20 400,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
03.08.18
5 100,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
10.08.18
900,00
Видача готівки з банкомату по картці НОМЕР_3
Всього:
198 400,00
Заявник вважає, що гр. ОСОБА_2 шляхом вчинення про типравних дій з використанням викрадених (привласнених) документів та підробленої печатки ТОВ «Сван-1», в порушення вимог закону та ухвали господарського суду Чер каської області від 29.05.2012р. по справі №14-10/5026/2337/2011, якою накладено арешт на все майно ТОВ «Сван-1», включаючи грошові кошти, проведення його опису із складанням опису й арешту майна, заборонено вчинення будь-яких дій з арештованим майном (грошовими коштами), заволодів грошовими коштами товариства «Сван-1» на за гальну суму 198 400,00 грн., чим наніс товариству значної матеріальної шкоди.
Повноваження гр. ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства не підтверджені рішенням суду в межах справи про банкрутство ТОВ «Сван-1». До такого висновку дійшов Вищий господарський суд України при винесенні поста нов у справах:
№925/1894/13 від 19.03.2014 року,
№925/8/14 від 26.06.2014 року,
№925/2059/13 від 09.07.2014 року, та Верховний Суд України в постанові від 06.10.2015 року.
Оскільки між ТОВ «Сван-1» та ОСОБА_2 відсутні договірні правовідносини і розмір проценту за користування грошовими коштами не встановлено, товариство «Сван-1» вважає за можливе застосувати приписи ч.І ст.1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встанов лено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються дого вором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку України.
В п.6.2 Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосу вання законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, то проценти, зазначені у ст. 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми; підставами для застосування до правовідносин ст.536 ЦК Україхни є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встанов лення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).
Відповідно до ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодек сом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими пра вовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подіб ні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Застосування облікової ставки НБУ в якості встановленого законом розміру процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами за ст. 536 ЦК України та ст.1214 ЦК України грунтується на аналогії закону.
ТОВ «Сван-1» подає до господарського суду Черкаської області в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство ТОВ «Сван-1» заяву про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 198 000,00 грн. та процентів в розмірі облікової ставки Нацбанку України за весь час користування безпідставно отриманими грошовими кош тами ТОВ «Сван-1» за період з 05.06.2018р. по 31.03.2019р. на загальну суму 24 814,92 грн., а разом 223 214,92 грн.
Заявником наведений розрахунок суми процентів в розмірі облікової ставки Нацбанку України за весь час користування безпідставно отриманими грошовими коштами ТОВ «Сван-1», що не спростовано гр. ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.І ст.7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
ст .16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.І ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлені завдання та основні засади господарського судо чинства:
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне ви рішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду,з метою ефективного захисту порушень, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Ліквідатор ТОВ «Сван-1» вважає, що звернення до господарського суду Черкаської області із заявою про стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманих грошових коштів то вариства в межах справи про банкрутство ТОВ «Сван-1», є найбільш ефективним спо собом захисту порушеного права і законних інтересів товариства, оскільки спрямоване на повернення грошових коштів товариства до складу ліквідаційної маси з метою задо волення вимог кредиторів банкрута.
Ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено: сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності борж ника або визнання його банкрутом» під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
До складу комітету кредиторів ТОВ «Сван-1» входять наступні кредитори:
АТ «Сбербанк» - голова комітету кредиторів;
АТ «АБ «Укргазбанк»;
ПАТ «Омега Банк» (ПАТ «Сведбанк»).
У зв`язку з викладеним заява про витребування майна із чужого незаконного воло діння правомірно направлена ліквідатором ТОВ «Сван-1» на адресу Відповідача (боржника) гр. ОСОБА_2 та членів комітету кредиторів банкрута.
Згідно ст. 20 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передували порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними та/або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;
боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.
Відповідач вимоги не заперечив, доводів заявника не спростував.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає вимоги заявника (ліквідатора) такими, що підлягають до задоволення - з огляду на таке.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Суд при прийнятті рішення враховує такі обставини:
сторони не перебувають в договірних відносинах між собою. Гр.
ОСОБА_2 на момент отримання коштів товариства не є посадовою особою товариства. Тому сторони перебувають в абсолютних правовідносинах на підставі Закону;
- заявник (ліквідатор ТОВ) вірно визначає відносини товариства з гр. ОСОБА_2 як отримання коштів товариства без достатніх правових підстав.
Законодавець вимагає повернення отриманих коштів власнику, оскільки
приписами ст.1212 ЦК України встановлено:
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потер пілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
повернення виконаного за недійсним правочином;
витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ч. 1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одер жала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збере ження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до приписів ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності з п.2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного зако нодавства.
Відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував в установлений спосіб доводи ліквідатора (кредитора у спірних відносинах). Суд вважає, що гр. ОСОБА_2 був належно повідомлений про час і місце розгляду спору, оскільки звертався з заявою до суду про зобов`язання ліквідатора напарвити йому тексти заяв.
Суд вважає вимоги ліквідатора ТОВ «Сван-1» такими, що підлягають захисту з посиланням на судову практику в аналогічних правовідносинах:
Постанова ВГСУ від 09.04.2013р. у справі №5011-70/10168-2012
«Зважаючи на те, що розмір процентів за користування банком належними позивачу грошовими коштами не встановлено договором банківського мультивалютного рахунку, укладеним між сторонами, та враховуючи позадоговірний характер спірних правовідносин сторін, що обумовлений недійсністю договорів поруки, касаційна інстанція вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по анало гії закону норма ч.1 ст.1048 ЦК України, згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Адже статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульо вані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулю ються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України та Вищий господарський суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами (постанова ВСУ від 24.01.2006р. у справі №14/130, постанова ВГСУ від 10.06.2008р. у справі №22/249)».
Постанова ВГСУ від 10.06.2008р. у справі №22/249: «...апеляційним господарським судом цілком обґрунтованого відзначено, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. <...>
Колегія суддів погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції стосовно засто сування аналогії закону щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами відповідно до ст.1048 ЦК України, оскільки ст.8 даного Кодексу передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні коштами.»
Постанова ВГСУ від 30.05.2012 у справі №24/17-2775-2011: « колегія суддів погоджується з висновком судів двох інстанцій про наявність пра вових та фактичних підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих ним за рахунок позивача грошових коштів, а також процентів за користування чужими грошовими коштами, обрахованих на рівні облікової ставки Нацбанку України (ст.1048 ЦК України, ст.198, ч.6 ст.231 ГК України)».
Постанова ВГСУ від 13.04.2010 р. у справі №4/273-09: «... суд апеляційної інстанції правильного погодився з висновками місцевого госпо дарського суду стосовно застосування аналогії закону, зокрема, статей 1048, 1057 ЦК України щодо стягнення з відповідача відсотків за користування безпідставно утримуваними грошовими коштами, оскільки ст.8 цього Кодексу передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодав ства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). В даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами».
Щодо розгляду поданої заяви в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 про бан крутство ТОВ «Сван-1» суд зазначає наступне.
Верховним Судом в ряді постанов проголошено принцип концентрації всіх спо рів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провад ження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Так, в постанові Верховного Суду по справі №914/2660/15 від 04 вересня 2018 року суд встановив:
«Згідно з п.п 2, 7 ч.І ст. 12 та ч. 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 14.05.1992 №2343-ХП, далі - ГПК України), господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи, крім іншого, у спорах з майновими вимо гами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, у тому числі договорів, які містять арбітражне застереження.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення майнових спорів з вимогами до нього є те, що вони розглядаються та вирі шуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнан ня його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрут ство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучен ня всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Оскільки даний спір про визнання права власності безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство та стосується питань щодо формування ліквідаційної маси боржника, враховуючи, що вказані обставини безпосередньо стосуються та можуть порушувати права інших осіб - учасників справи про банкрутство (зокрема, кредиторів заявника), колегія суддів Верховного Суду вважає правомірним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вимога Фірми «Едельвейс» (боржника) в особі ліквідатора про визнання права власності на спірне нерухоме майно, з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля більш ефективного захисту прав та законних інтересів кредиторів, підлягає розгляду в межах спра ви про банкрутство Фірми «Едельвейс» у справі №914/2660/15, а не в окремому позовному провадженні.
Така ж правова позиція (щодо розгляду спору про визнання права власності в межах їй про банкрутство) висловлена Верховним Судом у постанові від 16.04.2018р. по справі №847/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої позиції».
В постанові Верховного Суду від 21.08.2018 по справі №01/1494(14-01/1494) Верховний Суд встановив: «Частиною шостою ст.12 ГПК України передбачено, що господарські суди розгляд ать справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного про щення, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення тоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Провадження у справі про банкрутство є процедурним процесом, у якому кожна з процедур (розпорядження майном, санація, ліквідація) має певні етапи її проведення та пердбачає відповідні судові дії.
За умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю рішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямова ністю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів».
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.
Суд вважає доведеними вимоги ліквідатора ТОВ «Сван-1» про відновлення порушеного права шляхом стягнення з боржника безпідставно отриманих коштів. Належить стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в розмірі 223 214,92 грн. (Двісті двадцять три тисячі двісті чотирнадцять грн. 92 коп.), які складаються із 198 400,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814,92 грн. (Двадцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 92 коп.) процентів за користування чужими коштами на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» код ЄДРПОУ 25658686, задовольнивши заяву ліквідатора повністю.
Керуючись ст. ст.1, 26, 41, 98 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 8, 15, 16, 536, 1212, 1213, 1214, 1048 ЦК України, ст.42 ГПК України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 01.04.19 про стягнення безпідставно отриманих коштів ТОВ «Сван-1» та процентів за користування грошовими коштами в період з 05.06.2018р. по 31.03.2019р. з гр. ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з гр. ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , номер рахунку в банку невідомий на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25658686, юридична адреса: 18003 м.Черкаси, вул. Рози Люксембург, 153/2, кв. 35, на основний рахунок ТОВ «Сван-1» № НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, грошові кошти в розмірі 223214,92 грн (198 400,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів та 24 814,92 грн процентів за користування чужими коштами)
Ухвала у відповідних частинах може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Повне рішення складено 31.10.2019р.
Суддя Г.М. Скиба
