ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"03" січня 2019 р. м.Київ Справа № 911/1810/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М. розглянувши у попередньому засіданні у режимі відеоконференції справу №911/1810/18
за заявою ОСОБА_1, м.Київ
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Ломоносова, буд.1, ідентифікаційний код 20042911)
У попередньому засіданні брали участь від:
ініціюючий кредитор: ОСОБА_1 (особисто, паспорт НОМЕР_2 виданий 14.01.1998);
від кредитора ПП «Маркон»: Сорокіна А.В.(ордер про надання правової допомоги серії КВ №243332 від 03.01.2019);
від боржника ТОВ «УНСП «Шмайсер»: не з'явився;
розпорядник майна: Данілов А.І. (посвідчення №486 від 04.04.2013)
ВСТАНОВИВ:
14.08.2018 громадянин ОСОБА_1 звернувся (далі - ОСОБА_1, ініціюючий кредитор) до Господарського суду Київської області (далі - суд) у порядку ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство) із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (далі - боржник, ТОВ «УНСП «Шмайсер»), у зв'язку із нездатністю останнього у повному обсязі розрахуватися із ОСОБА_1
На запит суду від 15.08.2018 автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, у справі № 911/1810/18 визначено арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича (свідоцтво №486 від 04.04.2013; адреса: 65045, м.Одеса, вул. Преображенська, 34, оф. 77).
Ухвалою суду від 06.09.2018 за результатами підготовчого засідання господарським судом відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, визнано безспірні грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 1 219 840,34грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Данілова А.І., якого зобов'язано розглянути вимоги кредиторів та скласти реєстр вимог кредиторів, відомості про результат розгляду вимог кредиторів разом з реєстром надати суду у строк до 22.10.2018, призначено дату проведення попереднього засідання суду - 29.10.2018 (т. 1 а.с.269-274).
07.09.2018 судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер» на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в мережі Інтернет, номер публікації якого 54010 від 07.09.2018 (т.2 а.с.1).
Відповідно до ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 6 ст. 12 ГПК України).
У попередньому засіданні 29.10.2018 оголошувалась перерва до 19.11.2018, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу від 29.10.2018 (протокол судового засідання від 29.10.2018, т. 3 а.с. 120-121).
Ухвалою суду від 19.11.2018, зокрема, визнано грошові вимоги кредиторів ПАТ «Радикал Банк» та ПП «Маркон» у загальній сумі 1 604 466,87грн. Крім того, зазначеною ухвалою суду зобов'язано розпорядника майна включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» та надати відповідний реєстр на затвердження суду, у зв'язку із чим у попередньому засіданні оголошено перерву до 26.11.2018.
На виконання ухвали суду від 19.11.2018, розпорядник майна Данілов А.І. засобами електронного зв'язку 22.11.2018 (вх. №32754/18 від 22.11.2018) подав суду на затвердження відповідний реєстр вимог кредиторів (т. 3 а.с. 246-248). Із змісту зазначеного реєстру вбачається, що розпорядником майна було включено до нього вимоги ОСОБА_1 у розмірі 1 237 455,34грн; ПП «Маркон» у розмірі 613 564,68грн; Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар» у розмірі 1 765 075,97грн; окремо включено вимоги ПАТ «Радикал Банк», як такі, що забезпечені заставою майна боржника.
23.11.2018 до суду звернулось Державне підприємство «Жулянський машинобудівний завод «Візар» (далі - заявник, ДП «ЖМЗ «Візар» із заявою №194-2461 від 23.11.2018 (вх. №32807/18 від 23.11.2018) про визнання кредиторських вимог до боржника у розмірі 1 761 551,97грн, яка ухвалою суду від 26.11.2018 залишена без руху.
За таких обставин, ухвалою суду від 26.11.2018 відкладено попереднє засідання до 17.12.2018.
Ухвалою суду від 04.12.2018, після усунення ДП «ЖМЗ «Візар» недоліків заяви, розгляд останньої призначено на 17.12.2018.
Під час попереднього засідання 17.12.2018 у заявника виникла необхідність подання додаткових документів на підтвердження своїх кредиторських вимог, у зв'язку із чим у засіданні оголошено перерву до 03.01.2019 до 10.00год (протокол судового засідання від 17.12.2018, т. 5 а.с. 14-15).
29.12.2018 заявником подано до суду заяву №194-2902 від 28.12.2018 (вх. №35291/18 від 29.12.2018) про зменшення суми грошових вимог, яка обґрунтована тим, що сума заборгованості із орендної плати за жовтень та листопад 2018 року була зменшена, а відтак підлягають зменшення і грошові вимоги. За таких обставин, просить визнати грошові вимоги у розмірі 1 760 882,73грн.
20.12.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання розпорядника майна ТОВ «УНСП «Шмайсер» від 19.12.2018 №02-01/911/1810/18-356 (вх. №34826/18) про проведення судового засідання, яке призначено на 03.01.2019, у режимі відео конференції, яке ухвалою суду від 28.12.2018 було задоволено.
У попереднє засідання 03.01.2019 уповноважені представники ПАТ «Радикал Банк», ДП «ЖМЗ «Візар» та ТОВ «УНСП «Шмайсер» не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце поперерднього засідання були повідомлені належним чином та своєчасно (т. 5 а.с. 16, 137-149), явка судом обов'язковою не визнавалась, відомостей у порядку ч. 7 ст.120 ГПК України щодо зміни своєї адреси суду не подавали, а тому ураховуючи положення ст. 42, 242 ГПК України суд визнав за можливе провести попереднє засідання у порядку ст.25 Закону про банкрутство без їх участі за наявними у справі матеріалами.
Під час попереднього засідання ініціюючий кредитор та представник ПП «Маркон» щодо визнання кредиторських вимог ДП «ЖМЗ «Візар» поклались на розсуд суду, розпорядник майна просив суд визнати кредиторські вимоги заявника, з урахуванням заяви про їх зменшення.
Так, із змісту заяви ДП «ЖМЗ «Візар» вбачається, що останній просить визнати грошові вимоги до боржника у загальній сумі 1 760 882,73грн, з яких: 403 037,22грн - основний борг, 339 936,41грн - пеня, 1 014 385,10грн - неустойка та судові витрати у розмірі 3 524,00грн. Вказує, що зазначена заборгованість виникла на підставі невиконання ТОВ «УНСП «Шмайсер» договору оренди майна №53/303 в частині своєчасної оплати за оренду відповідних приміщень та обладнання; договору №63 від 01.06.2016 в частині не здійснення оплати послуг міського і внутрішнього телефонного зв'язку; договору №315 від 03.03.2010 в частині не здійснення оплати за послуги пропускного режиму працюючих і службовці ТОВ «УНСП «Шмайсер». Крім того, у зв'язку із невиконанням боржником своїх зобов'язань, заявником було додатково нараховані пеня та неустойка. Додаткового зазначає, що рішенням суду від 09.07.2018 у справі №911/354/18 виселено боржника із відповідних приміщень та зобов'язано останнього повернути вказані приміщення ДП «ЖМЗ «Візар» за актом приймання-передачі. Відповідні приміщення та обладнання були повернуті заявником за актом від 06.11.2018.
Розглянувши заяву ДП «ЖМЗ «Візар» та додані до неї докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
1) 01.12.2002 між ДП «ЖМЗ «Візар» (орендодавець) та Спільним українсько-німецьке підприємством «Шмайсер» (орендар), яке у подальшому змінило найменування на ТОВ «УНСП «Шмайсер», укладено договір оренди майна №53/303, (далі - Договір №53/303, т. 4 а.с. 175-187), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування наступне майно: - виробничо-побутові приміщення в корпусі №103 загальною площею 920кв.м, розташовані на території орендодавця; - виробниче обладнання в кількості 19 (дев'ятнадцять) одиниць, перелік якого наведений в додатку №1 до цього договору.
Майно, що надається в оренду,буде використовуватись орендарем для виробництва спеціальних засобів самозахисту, спортивної і мисливської зброї та інших товарів мисливсько-риболовного призначення (п.2.1 Договору №53/303).
Пунктом 3.4 Договору №53/303 встановлено, що по закінченню строку оренди орендар на протязі 10 днів повертає орендодавцю орендоване майно в стані, не гіршому ніж при передачі в оренду, і придатному для подальшого використання. Майно вважається повернутим орендодавцю з дня підписання сторонами акту приймання-передачі. Орендна плата здійснюється до дня фактичного повернення майна.
Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, у термін не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку (п. 4.3 Договору №53/303).
Цей договір діє з дати його підписання і до 31.12.2012 (п.7.1 Договору №53/303).
01.11.2014 між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №4 (т.4 а.с. 182), відповідно до п. 4 якої продовжено термін дії Договору №53/303 до 31.10.2014.
Додатковою угодою №6 від 29.10.2014 продовжено термін дії Договору №53/303 до 31.10.2017 (т.4 а.с. 188), проте, рішенням суду від 09.07.2018 у справі №911/354/18 остання визнана недійсною.
Відповідно до приписів ст. 236 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Договір №53/303 припинив свою дію 31.10.2014.
Як зазначає заявник, останній звертався до ТОВ «УНСП «Шмайсер» із відповідними листами у яких ДП «ЖМЗ «Візар» повідомляв боржника про закінчення строку дії Договору №53/303 та зобов'язання звільнити і передати майно, яке було предметом оренди, а також провести розрахунки та сплатити наявну заборгованість. Проте, у зв'язку із тим, що боржником не було повернуто заявнику майно у добровільному порядку, ДП «ЖМЗ «Візар» звернувся із відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Положення вищевказаної статті визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Так, рішенням суду від 09.07.2018 у справі №911/354/18, яке набрало законної сили 27.09.2018, відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018, зокрема, вирішено виселити ТОВ «УНСП «Шмайсер» із займаних виробничо-побутових приміщень в корпусі №103 загальною площею 920,0кв.м, розташованих за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 1 та зобов'язано боржника повернути вказані приміщення ДП «ЖМЗ «Візар» за актом приймання-передачі.
На виконання зазначеного рішення, 06.11.2018 відповідне майно було передано від ТОВ «УНСП «Шмайсер» до ДП «ЖМЗ «Візар», що підтверджується актом приймання передачі нерухомого майна за адресою: м.Вишневе, вул. Ломоносова 1 та додатком №1 до зазначеного акту (т. 4 а.с. 22-24).
Отже, з моменту визнання недійсної Додаткової угоди №6 та до 06.11.2018 боржник користувався відповідним майном ДП «ЖМЗ «Візар» без наявних на те правових підстав.
Як вказує заявник у своїй заяві, зазначені обставини стали підставою для нарахування орендної плати за користування майном боржником у розмірі 344 007,32грн та у зв'язку із простроченням її сплати боржнику нарахована пеня у розмірі 182 337,04грн. Водночас, заявником також була нарахована неустойка у розмірі подвійної орендної плати у розмірі 1 014 385,10грн (за листопад-грудень 2017 року, січень-листопад 2018 року). Проте, із зазначеним твердженнями суд не може погодитись із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Водночас, неустойка має особливий статус, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі, передбаченому ст.785 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №915/1030/16).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.
Як зазначалось вище, рішенням суду від 09.07.2018, яке набрало законної сили 27.09.2018, встановлено, що боржником не було повернуто відповідне майно до ДП «ЖМЗ «Візар» після отримання від останнього відповідної вимоги про відсутність наміру продовжувати строк дії Договору №53/303.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Разом з суд зазначає, що одночасне стягнення з боржника орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням боржника до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16; від 17.12.2018 у справі №906/1037/16).
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що у заявника наявні правові підстави вимагати від боржника сплати лише неустойки за користування майном, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, відтак, грошові вимоги ДП «ЖМЗ «Візар» щодо орендної плати та пені судом відхиляються.
Так, із змісту заяви ДП «ЖМЗ «Візар» вбачається, що останнім було нарахована боржнику неустойка у розмірі 1 014 385,10грн за порушення строків повернення орендованого майна за період листопад-грудень 2017 року та січень-листопад 2018 року. Водночас, заявником було надано суду акт звірки взаємних розрахунків, підписаний без зауважень ДП «ЖМЗ «Візар» та ТОВ «УНСП «Шмайсер» за Договором №53/303, із змісту якого вбачається, що боржником було сплачено частково заборгованість із орендної плати у розмірі 154 093,48грн. Доказів протилежного іншими учасникам справи суду надано не було.
Перевіривши наданий заявником розрахунок неустойки за зазначений період, суд вважає його арифметично неправильним оскільки заявником не було взято до уваги часткове погашення заборгованості боржником та положення ст.16 Закону про банкрутство.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 06.09.2018, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до приписів ч. 15 ст. 16 Закону про банкрутство, з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зокрема: пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
Таким чином, заявник має право пред'явити грошову вимогу боржнику у вигляді неустойки у судовій процедурі розпорядження майном за період за період листопад-грудень 2017 року та з січня 2018 року по 05.09.2018.
Отже, правильним розрахунком неустойки за період листопад-грудень 2017 року та з січня 2018 року по 05.09.2018 за порушення строків повернення виробничо-побутових приміщень є: за листопад 2017 року: 28 906,63*2=57 813,26; за грудень 2017 року: 29 194,69*2=58 389,38; за січень 2018 року: 29 632,61*2= 59 265,22; за лютий 2018 року: 29 899,30*2=59 798,60; за березень 2018 року: 30 228,19*2=60 456,38; за квітень 2018 року: 30 470,02*2= 60 940,04; за травень 2018 року: 30 470,02*2= 60 940,04; за червень 2018 року: 30 470,02*2=60 940,04; за липень 2018 року: 30 470,02*2=60 940,04; за серпень 2018 року: 30 470,02*2=60 940,04; з 01.09.2018 по 05.09.2018: 31 048,95:30*5*2=10 349,65.
Крім того, правильним розрахунком неустойки за період листопад-грудень 2017 року та з січня 2018 року по 05.09.2018 за порушення строків повернення виробниче обладнання є: за листопад 2017 року: 11 029,23*2=22 058,46; за грудень 2017 року: 11 139,53*2=22 279,06; за січень 2018 року: 11 306,62*2= 22 613,24; за лютий 2018 року: 11 408,38*2= 22 816,76; за березень 2018 року: 11 533,87*2=23 067,74; за квітень 2018 року: 11 626,14*2=23 252,38; за травень 2018 року: 11 626,14*2=23 252,38; за червень 2018 року: 11 626,14*2=23 252,38; за липень 2018 року: 11 626,14*2=23 252,38; за серпень 2018 року: 11 626,14*2=23 252,38; з 01.09.2018 по 05.09.2018: 11 847,04:30*5*2=3 949,01.
Отже, загальна сума неустойки за порушення строків повернення виробничо-побутових приміщень становить - 610 770,70грн та за порушення строків повернення виробничого обладнання - 233 045,68грн, а загалом 843 816,38грн.
Водночас, як зазначалось вище, боржником було здійснено часткову оплату наявної у нього заборгованості з орендної плати у розмірі 154 093,48грн.
Підсумовуючи викладене, загальна сума неустойки, яка підлягає визнанню становить 689 722,90грн (843 816,38-154 093,48=689 722,90), грошові вимоги у розмірі 999 873,69грн судом відхиляються.
2) 01.06.2016 між ДП «ЖМ «Візар» (підприємство) та ТОВ «УНСП «Шмайсер» (замовник) укладено договір про надання послуг з користування телефонним зв'язком №63 (далі - Договір №63, т. 4 а.с. 191-195), відповідно до п. 1.1 якого підприємство зобов'язується забезпечити замовника послугами міського і внутрішнього телефонного зв'язку, а замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг.
Пунктом 2.2 Договору №63 передбачено, що вартість послуг за користування міським телефонним номером по обслуговуванню мереж зв'язку включає в себе:
а) плату за обслуговування лінії телефонної заводської мережі зв'язку визначається протоколом погодження вартості обслуговування міського телефонного номера, який являється невід'ємною частиною цього договору;
б) плату за номер 5-21-63 включає в себе: абонентську плату, плату за міжміські переговори (визначається підприємством зв'язку згідно діючих тарифів).
Щомісячно замовник здійснює оплату за надані підприємством у попередньому місяці послуги на підставі виставленого підприємством рахунку. Оплата рахунку здійснюється замовником не пізніше 5 днів після зазначеної в ньому дати (п.п. 2.3, 2.4 Договору №63).
Цей договір укладається на строк з 01.06.2016 до 31.12.2016, набирає чинності з дати підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку жодна із сторін не заявила про його припинення.
28.12.2016 між підприємством та замовником укладено додаткову угоду №1 до Договору №63, відповідно до п. 1 якої, сторони домовились продовжити термін дії Договору №63 до 31.12.2017.
Водночас, ані підприємством, ані замовником не було надано суду жодного доказу у розумінні ст.ст. 76-80 ГПК України щодо припинення Договору №63, а відтак останній вважається пролонгованим на наступний календарний рік, тобто, до 31.12.2018.
Отже, на виконання п. 2.3 Договору №63, підприємством було виставлено замовнику рахунки на оплату №309 від 30.03.2018 за березень 2018 року на суму 684,41грн та №819 від 28.08.2018 за вересень 2018 року на суму 627,85грн (т. 5 а.с. 117, 119). Крім того, між сторонами на підставі зазначених рахунків були підписані без зауважень акти виконаних робіт (т. 5 а.с. 116, 118).
Проте, зазначені рахунки оплачені не були, доказів протилежного до прийняття рішення у даній справі боржником надано не було.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №63 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, укладений Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.
Як встановлено судом та не спростовано боржником, заявником були надані послуги зв'язку у березні 2018 року на суму 684,41грн та у вересні 2018 року на суму 627,85грн. Проте, як зазначалось вище, ухвалою суду від 06.09.2018, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер».
Ураховуючи зазначене та п.п. 2.3, 2.4 Договору №63, зобов'язання боржника щодо оплати наданих у вересні 2018 року йому послуг виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин, суд вважає, що у заявника наявне право заявляти грошові вимоги до боржника у судовій процедурі розпорядження майном за надані послуги за березень 2018 року у розмірі 684,41грн.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням боржником зобов'язань, заявником була нарахована боржнику пеня у розмірі 135,09грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, як зазначалось вище, ухвалою суду від 06.09.2018 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тоді як відповідно до приписів ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується пеня.
Так, п.3.2 Договору №63 передбачено, що за несвоєчасну оплату платіжних документів замовник сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий заявником розрахунок пені у розмірі 114,04грн за період з 05.04.2018 по 27.09.2018 по рахунку №309 від 30.03.2018 за березень 2018 року, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки заявником була нарахована пеня після введення дії мораторію.
Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.
Отже, правильним розрахунком пені за період з 05.04.2018 по 05.09.2018 є: з 05.04.2018 по 12.07.2018: 684,41 х 2 х 17,0% : 100 х 99 : 365 =63,12; з 13.07.2018 по 05.09.2018: 684,41 х 2 х 17,5% : 100 х 55 : 365 = 36,09.
Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені, яка є обґрунтованою та арифметично правильною становить 99,22грн.
За таких обставин, загальна сума заборгованості за Договором №63, яка підлягає визнанню становить 783,63грн (684,41+99,22=783,63), а відтак грошові вимоги у розмірі 648,90грн відхиляються.
3) 03.03.2010 між ДП «ЖМЗ «Візар» (охорона) та ТОВ «УНСП «Шмайсер» («Шмайсер») укладено договір №315 (далі - Договір №315, т. 4 а.с. 196-197), відповідно до п.1.1 якого охорона бере на себе обов'язки з організації і здійснення пропускного режиму працюючих і службовців «Шмайсер» згідно встановленого робочого розпорядку.
Оплата вартості послуг проводиться «Шмайсером» до 5-го числа наступного за звітним місяця згідно цього договору (п. 3.3 Договору №315).
Цей договір вступає в силу з 03.03.2010 і діє до 31.12.2015 (п. 5.3 Договору №315).
29.12.2016 між охороною та «Шмайсером» укладено Додаткову угоду №3 до Договору №315 (т. 5 а.с. 198), відповідно до п.п. 1,2 якої сторони домовились продовжити термін дії Договору №315 до 31.12.2017. Вартість послуг визначається протоколом погодження вартості послуг по здійсненню пропускного режиму на 2017 рік, що являється невід'ємною частиною вищевказаного договору.
Відповідно до протоколу погодження вартості послуг по здійсненню пропускного режиму на 2017 рік (т. 5 а.с. 199) вартість послуг з ПДВ за місяць становить 5 658,59грн (4 715,49грн - вартість послуг без ПДВ; 943,10грн - ПДВ).
Як зазначає заявник, у боржника наявна заборгованість у зв'язку із невиконанням Договору №315 в частині не здійснення оплати за послуги пропускного режиму працюючих і службовці ТОВ «УНСП «Шмайсер» за період: за червень 2017 року у розмірі 3 395,15грн; за січень 2018 року у розмірі 3 395,15грн; за лютий 2018 року у розмірі 3 395,15грн; за березень 2018 року у розмірі 6 790,31грн; за квітень 2018 року у розмірі 6 790,31грн; за травень 2018 року у розмірі 6 790,31грн; за червень 2018 року у розмірі 6 790,31грн; за липень 2018 року у розмірі 6 790,31грн; за вересень 2018 року у розмірі 6 790,31грн. Усього на загальну суму 57 717,64грн.
Дослідивши наявні докази, надані заявником та проаналізувавши норми ЦК України, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №315 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався, доказів протилежного сторонами суду не надано. У зв'язку з чим, у силу ст. 629, 901, 903 ЦК України, укладений Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 905 ЦК України, встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Із змісту Договору №315 вбачається, що останній вступає в силу з 03.03.2010 та діє до 31.12.2017. Доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України щодо пролонгації зазначеного договору ані заявником, ані боржником надано не було, а відтак останній припинив свою дію 31.12.2017.
На підставі Договору №315 заявником 30.09.2017 було виставлено боржнику рахунок №690 від 30.06.2017 (т. 5 а.с. 62) за надані у червні 2017 року послуги по здійсненню пропускного режиму у розмірі 6 790,31грн та між сторонами підписаний акт виконання робіт (надання послуг) №110 від 30.06.2017 (т. 5 а.с. 61). У своїй заяві, ДП «ЖМЗ «Візар» зазначає, що у боржника наявна заборгованість, зокрема, за червень 2017 року у розмірі 3 395,15грн, у зв'язку із тим, що боржником було здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 3 395,15грн. На підтвердження проведеної боржником оплати, заявником надано суду також акт звірки взаємних розрахунків, підписаний без зауважень ДП «ЖМЗ «Візар» та ТОВ «УНСП «Шмайсер» за Договором №315.
Проте, із зазначеним розміром суд не може погодитись, оскільки як зазначалось вище, сторонами було погоджено вартість послуг, які надавались заявником боржнику, а саме, у розмірі 5 658,59грн. Оскільки доказів зміни ціни у Договорі №315 у встановленому законом порядку, заявником суду надано не було, то залишок наявної у боржника заборгованості становить 2 263,43грн (5 658,59-3395,15=2 263,43). Доказів протилежного та доказів сплати зазначеної заборгованості заявником чи боржником суду надано не було.
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням боржником зобов'язань за Договором №315, заявником була нарахована боржнику пеня у розмірі 1 410,53грн. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, п.4.1 Договору №315 передбачено, що за порушення терміну оплати послуг «Шмайсер» сплачує охороні пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий заявником розрахунок пені у розмірі 1 410,56грн за надані послуги охорони у червні за період прострочення оплати з 06.07.2017 по 06.11.2018, суд вважає його арифметично неправильним, оскільки заявником була нарахована пеня після спливу 6-ти місячного строку.
Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сума пені = С х 2 х ОС НБУ : 100 х Д : 365/366, де С - сума заборгованості, ОС НБУ - облікова ставка НБУ за період прострочення, Д - кількість днів прострочення.
Отже, правильним розрахунком пені за період з 06.07.2017 по 06.01.2018 є: з 06.07.2017 по 26.10.2017: 5 658,59 х 2 х 12,5% : 100 х 113 : 365 = 437,96; з 27.10.2017 по 14.12.2017: 5 658,59 х 2 х 13,5% : 100 х 49 : 365 = 205,10; з 15.12.2017 по 06.01.2017: 5 658,59 х 2 х 14,5% : 100 х 49 : 365 = 205,10.
Підсумовуючи зазначене, загальна сума пені яка є обґрунтованою та арифметично правильною становить 746,47грн.
Щодо заборгованості боржника за надані заявником послуги охорони у період з січня 2018 року по червень 2018 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України, Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, заявником на підтвердження наданих послуг пропускного режиму за період з січня 2018 року по червень 2018 року надано суду відповідні акти виконаних робіт (т. 5 а.с. 65-74), які судом до уваги не приймаються, оскільки останні підписані лише ДП «ЖМЗ «Візар». Інших доказів у розумінні ст.ст. 74-76 ГПК України, які б підтверджували факт надання послуг у зазначений період суду надано не було.
Ураховуючи зазначене, суд відхиляє грошові вимоги ДП «ЖМЗ «Візар» у розмірі 33 951,54грн нараховані за вищевказаний період.
Водночас, із матеріалів заяви вбачається, що між заявником та боржником були підписані без зауважень акти виконання робіт (надання послуг): №131 від 31.07.2018 на суму 6 790,31грн, у якому зазначено, що заявником надано послуги по здійсненню пропускного режиму за липень 2018 року; №169 від 28.09.2018 на суму 6 790,31грн, у якому зазначено, що заявником надано послуги по здійсненню пропускного режиму за вересень 2018 року.
Так, відповідно до п.1. ч.1 ст. 208 ЦК України для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.
Згідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1 ст.207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки між сторонами було підписано без зауважень відповідні акти надання послуг, то між ДП «ЖМЗ «Візар» та ТОВ «УНСП «Шмайсер» фактично укладено відповідні договори про надання послуг у спрощений спосіб, а тому відповідно до ст.ст. 629, 631, 901, 903 ЦК України, є обов'язковими для виконання сторонами.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У своїй заяві заявник вказує, та зазначене також не спростовано боржником, останнім не було сплачено грошові кошти за надані ДП «ЖМЗ «Візар» послуги охорони у липні 2018 (акт від 31.07.2018) та вересні 2018 року (акт від 28.09.2018). Проте, як зазначалось вище, ухвалою суду від 06.09.2018, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер». Отже, зобов'язання боржника щодо оплати наданих у вересні 2018 року йому послуг виникло після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За таких обставин, суд вважає, що у заявника наявне право заявляти грошові вимоги до боржника у судовій процедурі розпорядження майном за надані послуги липень 2018 року у розмірі 6 790,31грн.
Крім того, заявником була нарахована боржнику пеня у розмірі 8 004,46грн за прострочення оплати послуг пропускного режиму за період з січня по листопад 2018 року.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами не було погоджено, зокрема, у відповідних актах зобов'язання боржника щодо оплати пені за прострочення платежів. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у заявника правових підстав для нарахування пені.
За таких обставин, загальна сума заборгованості за Договором №315, яка підлягає визнанню становить 16 591,12грн, а відтак грошові вимоги за порушення боржником умов Договору №315 у розмірі 50 377,45грн відхиляються.
Відповідно до абз.8 ст.1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частиною 1 ст. 23 Закону про банкрутство встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Отже, суд вважає, що у розумінні Закону про банкрутство, для набуття статусу «конкурсного» кредитор зобов'язаний дотриматись двох основних умов, а саме, грошові вимоги повинні виникнути до порушення провадження у справі про банкрутство та повинні бути заявлені у 30-дений строк. Відсутність однієї із зазначених умов, позбавляє кредитора статусу «конкурсного».
Так, із змісту заяви ДП «ЖМЗ «Візар» та доданих до неї доказів убачається, що зазначені вимоги, які просить визнати заявник, виникли у останнього до боржника, зокрема, до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, проте, заявлені із порушенням строку, встановленого ч.1 ст.23 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Ураховуючи зазначене та те, що ДП «ЖМЗ «Візар», як зазначалось вище, звернулось із відповідною заявою до суду 23.11.2018, то останній не є конкурсним кредитором та його вимоги погашатимуться у шосту чергу у ліквідаційній процедурі.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про банкрутство встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 06.09.2018 визнано безспірні грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 1 219 840,34грн.
Крім того, ухвалою суду від 19.11.2018, зокрема, визнано грошові вимоги кредиторів у загальній сумі 1 604 466,87грн, з яких:
ПАТ «Радикал Банк» (ідентифікаційний код 36964568): 3 524,00грн - 1 черга задоволення; 987 378,29грн, які підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна ТОВ «УНСП «Шмайсер» (ідентифікаційний код 20042911); 288 593,29грн - відхилено;
ПП «Маркон» (ідентифікаційний код 31747476): 3 524,00грн - 1 черга задоволення; 526 184,74грн - 4 черга задоволення; 83 855,84грн - 6 черга задоволення.
Інших вимог від кредиторів до суду та розпорядника майна не надходило.
Отже, розглянувши заяви кредиторів з майновими вимогами до боржника, а також додані у підтвердження докази, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку з чим, ураховуючи, що розпорядником майна боржника внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги кредиторів, які визнані судом, складений розпорядником майна реєстр вимог кредиторів відповідає вимогам ст.ст. 23 і 25 Закону про банкрутство. За таких обставинах, суд вважає за необхідне затвердити реєстр вимог кредиторів боржника і зобов'язати розпорядника майна у відповідності до ст. 26 Закону про банкрутство скликати і провести загальні збори кредиторів, на яких утворити комітет кредиторів та визначитись з подальшою процедурою банкрутства.
Керуючись ст.ст.73-80, 232-235 ГПК України, ст.8, 23-27, 45 Закону про банкрутство, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар» №194-2461 від 23.11.2018 (вх. №32807/18 від 23.11.2018) задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар» (ідентифікаційний код 1431175) до ТОВ «УНСП «Шмайсер» (ідентифікаційний код 20042911) у сумах: 3 524,00грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 707 113,11грн- 6 черга задоволення вимог кредиторів. Кредиторські вимоги ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар» у розмірі 1 050 914,86грн - відхилити.
2. Затвердити реєстр вимог кредиторів ТОВ «УНСП «Шмайсер» (ідентифікаційний код20042911 ), до якого включити вимоги кредиторів:
1) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1),
17 620,00грн - перша черга,
1 219 840,34грн - четверта черга,
100 000,00грн - шоста черга;
2) ПП «Маркон» (ідентифікаційний код 31747476):
3 524,00грн - перша черга,
526 184,74грн - четверта черга,
83 855,84грн - шоста черга;
3) ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар» (ідентифікаційний код 1431175)
3 524,00грн - перша черга,
707 113,11грн - шоста черга;
4) ПАТ «Радикал Банк» (ідентифікаційний код 36964568):
3 524,00грн - перша черга та 987 378,29грн, які підлягають окремому внесенню до реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою майна ТОВ «УНСП «Шмайсер» (ідентифікаційний код 20042911);
3. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. окремо внести до реєстру вимог кредиторів:
відомості про майно, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (вид забезпечення, вид майна, його характеристика, місцезнаходження, відомості про реєстрацію у реєстрах прав власності та застав тощо);
відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.
4. Визнати вимоги кредиторів, що не були заявлені у місячний строк з моменту оприлюднення оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника, такими, що не є конкурсними.
5. Зобов'язати розпорядника майна відповідно до ст. 26 Закону про банкрутство, організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; докази скликання та проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів разом з обґрунтованим клопотанням про відкриття наступної процедури у відношенні боржника (санації, ліквідації або укладення мирової угоди) з посиланням на фактичні обставини, що привели до прийняття такого рішення, надати суду у триденний строк після прийняття рішення.
Скликання перших загальних зборів кредиторів призначити на 18.01.2019.
Збори комітету кредиторів боржника призначити на 05.02.2019.
6. Зобов'язати розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Данілова А.І. надати суду протокольне рішення зборів кредиторів боржника про утворення і склад комітету кредиторів боржника та протокол зборів комітету кредиторів боржника з прийнятим рішенням щодо введення наступної судової процедури банкрутства.
7. Запропонувати кредиторам створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражному керуючому у відповідності до ст. 115 Закону про банкрутство.
8. Призначити підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанова про визнання його банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, чи винесена ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвала про продовження строку процедури розпорядження майном або відкладення підсумкового засідання суду на 11.02.2019 о 10:00год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 6.
9. Ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів направити кредиторам, розпоряднику майна та боржнику.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 ГПК України негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 04.01.2019.
