Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
"11" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1810/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М., розглянувши у судовому засіданні
заяву Головного управліня ДПС у Київській області
про визнання грошових вимог у справі
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Ломоносова, буд.1, ідентифікаційний код 20042911)
У судовому засіданні брали участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 11.01.2023
УСТАНОВИВ:
1.Ухвалою Господарського суду Київської області (далі-суд) від 06.09.2018, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (далі-ТОВ «УНСП «Шмайсер», боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний до 20.10.2019).
Постановою суду від 27.07.2020, зокрема: визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ «УНСП «Шмайсер» арбітражного керуючого Данілова Артема Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 486 видане 04.04.2013 Міністерством юстиції України, далі - ліквідатор).
2.08.11.2023 засобами поштового зв`язку до суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області (далі-ДПС, заявник) із заявою №9578/10-36-13-04 від 08.11.2023 (вх. №21294/23 від 13.11.2023) про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 142 978,19грн.
Ухвалою суду від 27.11.2023, після усунення недоліків кредиторської заяви, останню призначено до розгляду у судове засідання на 18.12.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, на підставі ст. 216 ГПК України у судовому засідання оголошено перерву до 11.01.2024.
2.1. Під час судового засідання представник заявника підтримавсвою заяву та просив її задовольнити.
В обґрунтування своєї заяви посилається на ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», ст.ст.14, 42, 57, 58 Податкового кодексу України (далі ПК України) тазазначає, що розмір кредиторських вимог складається із:
податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 14 034,00грн, який виник в результаті донарахованих штрафних санкцій за актами перевірки податкових зобов`язань та податковими повідомленнями-рішеннями №0013755405 від 23.01.2019, №0149995404 від 26.11.2019 та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відповідно до податкового повідомлення-рішення №0204195404 від 04.06.2020;
пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 123 226,55грн, який виник в результаті нарахованої пені відповідно до податкового повідомлення-рішення №009391403 від 03.04.2018;
заборгованість з єдиного внеску у розмірі 4 817,64грн, яка виникла шляхом нарахування штрафних санкцій та пені відповідно до рішення №0009825406 від16.01.2019.
У частині позовної давності посилається на ст.257 та п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та зазначає, що строк позовної давності продовжується на строк дії в Україні, зокрема, карантину та воєнного стану.
На підтвердження кредиторських вимог надав до заяви: копії зазначенихвище податкових-повідомлень рішень; витяги з ІКП; розрахунок заборгованості.
2.2. Ліквідатор скористався своїм правом та подав відзив на заяву про грошові вимоги від 24.12.2023 (вх.5777/23 від 25.12.2023), в якому, із посиланням на ч.2 ст.267 ЦК України, просив застосувати строки позовної давності та відмовити повністю у визнанні грошових вимог.
3.Заслухавши учасників справи та дослідивши надані докази суд зазначає наступне.
3.1.Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків (у даному випадку вимоги заявлені у розмірі нарахованих штрафу та пені), суд має встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження (якщо відповідне рішення було оскаржене платником податків), настання строку сплати, день виникнення податкового боргу та виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства, зокрема щодо строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 14.03.2023 № 910/11437/20).
У свою чергу, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 у справі №910/7986/19).
Водночас, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують, покладено саме на кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 29.03.2018 у справі №916/4644/15).
При цьому, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з такими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19).
Для уникнення можливості визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
3.2.Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.
За змістом п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
3.2.1.Так, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (у редакції, яка була чинна на момент проведення податкової перевірки) порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Частинами 1, 2 ст.15 зазначеного Закону (у редакції, яка була чинна на момент проведення податкової перевірки) установлено Порядок застосування заходів впливу, передбачених ст.14 цього Закону, у тому числі розмір штрафних санкцій, встановлюється до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
3.2.2. Відповідно до ч.ч.10,11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції від 01.01.2019)на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому, як визначено у ч. 16 ст.25 цього Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
3.2.3. Відповідно до п. 129.1 ст.129 ПК України (у редакції від 01.01.2018) нарахування пені розпочинається, зокрема:
при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження, п.п.129.1.1);
при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження, п.п.129.1.2).
Пунктом 102.1 ст.102 ПК України (у редакції від 01.01.2018) контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У п.102.4 ст.102 ПК України (у редакції від 01.01.2018) визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку із відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань (п.113.1 ст.113 ПК України у редакції від 01.01.2018).
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним ст.102 цього Кодексу (ст.114 ПК України у редакції від 01.01.2018).
Судом ураховується, що в ст.102 ПК України, яка визначає строки давності та їх застосування, було внесено зміни, зокрема, відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.
При цьому, вказаним Законом ст.102 ПК України доповнено п.102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи», який був чинний до 01.08.2023.
3.2.4. Крім того, п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст.129 ПК Українивстановлено, що нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
3.3.Відповідно до п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України (у редакції від 01.01.2018) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщозгідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
Аналогічне зобов`язання передбачено і в ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
За змістом п.58.2 ст.58 ПК України (у редакції від 01.01.2018) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення/вимоги/рішеннядо контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового рішення.
Як було зазначено, відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
3.4. Так, на підтвердження своїх кредиторський вимог ДПС надано суду:
податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 03.04.2018 №0009391403,яким нараховану боржнику пеню у розмірі 123 226,55грн із призначенням платежу «за поруш. термінів розрах. у сфері ЗЕД, невик.зобов.та ШС за поруш.вимог валютн.законод.». Із змісту ППР вбачається, що останнє складено на підстав акта перевірки №21907/6/99-99-11-01-02-25 від 27.06.2018;
ППР від 23.01.2019 №0013755405, яким нараховано боржнику штраф на загальну суму 4 239,47грн із призначенням платежу «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». Із змісту ППР вбачається, що останнє складено на підстав акта перевірки №1647/10-36-54-05/20042911 від 30.10.2018, за звітний період 02.2017;
ППР від 26.11.2019 №0149995404, яким нараховано боржнику штраф на загальну суму 5 586,30грн із призначенням платежу «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». Із змісту ППР вбачається, що останнє складено на підстав акта перевірки №133/10-36-54-04/20042911 від 02.10.2019, за звітний період 09.2017;
ППР від 04.06.2020 №0204195404, яким нараховано боржнику штраф на загальну суму 5 108,23грн із призначенням платежу «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». Із змісту ППР вбачається, що останнє складено на підстав акта перевірки №1434/10-36-54-04/20042911 від 30.03.2020;
рішення №0009825406 від 16.01.2019, яким нараховано боржнику штраф у розмірі 3 925,28грн та пеню у розмірі 892,36грн (за період з 21.10.2017 до 09.07.2018).
3.4.1.Як зазначено у ППР та рішенні податкового органу, сума грошових зобов`язань, що визначена у відповідних рішеннях підлягає сплаті протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання рішення.
Проте, жодного доказу надсилання відповідних рішень, ані у порядку ст.58 ані ст.ст.59, 60 ПК України заявником до своєї заяви суду надано не було, а тому його посилання у заяві на виконання ним ст.42 ПК України (порядок вручення рішень платнику податків) є безпідставним.
3.4.2.Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Водночас, до матеріалів заяви ДПС не долучивактів перевірки чи інших доказів, на підставі яких можливобуло б установитимомент виникнення узгодженого податкового зобов`язання та/або момент (день виявлення порушення та/або день його вчинення), з якого у боржниканастає фінансова відповідальність у зв`язку з порушенням ним вимог податкового (валютного) законодавства.
Неможливість встановити зазначені обставини унеможливлює подальше встановлення судом: дотримання/порушення податковим органом строків давності, визначених, зокрема,ст.102 ПК України, та наявність/відсутність наслідків його закінчення (спливу); характер грошових вимог (конкурсні чи поточні); період, за який нараховуються штрафні санкції, ураховуючи те, що 06.09.2018було порушено провадження у справі про банкрутства боржника та у порядку ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинний до 20.10.2019, з 21.10.2019 ст.41 Кодексу) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
4. Відповідно до ч.6 ст.45 Кодексу вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність у боржника грошових вимог у заявленому ним розмірі, а тому останні відхиляються у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 45, 59, 61 Кодексу, ст.ст. 12, 74, 76-80, 234-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву Головного управління ДПС у Київській області №9578/10-36-13-04 від 08.11.2023 (вх. №21294/23 від 13.11.2023) про визнання грошових вимог залишити без задоволення.
Кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» у розмірі 142 978,19грн відхилити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 11.01.2024 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Ухвалу підписано 09.02.2024
