ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 48/340
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фонду "Susanne Kempf Stiftung"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду (головуючий Ю.Б. Михальська, судді Т.І. Разіна, А.І. Тищенко) від 24.10.2018
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
та Міністерства охорони здоров'я України
до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
та Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота"
та Благодійної організації "Центр реабілітації соціальнонезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег"
про визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна.
Короткий зміст позовних вимог
1. 03.08.2011 Заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Позивач 1) та Міністерства охорони здоров'я України (далі - Позивач 2) позовну заяву про визнання недійсним з моменту укладення договору № 8000109/2002-24 купівлі-продажу будівель другого відділення дочірнього підприємства "Санаторій ім. Першого травня" на вул. Гамарника, 40 у місті Києві загальною площею 2 732,2 кв. м та вартістю 1 915 200 грн 00 коп. (далі - Нерухоме майно), укладеного 30.08.2002 (далі - Договір) між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" та Всеукраїнським громадським благодійним фондом "Батьківська турбота" (далі - Відповідач 2) і Благодійною організацією "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег" (далі - Відповідач 3); витребування у власність держави в особі Позивача 1 з незаконного володіння Відповідача 2 Нерухомого майна (за переліком згідно з актом приймання-передачі від 04.09.2002 за Договором).
2. Позовна заява мотивована відчуженням Нерухомого майна за Договором з порушенням норм чинного законодавства та незаконністю Договору з огляду на те, що Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", далі -Відповідач 1) не мало права розпоряджатись Нерухомим майном та відчужувати його за Договором без згоди на це Позивача 1, оскільки Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" не є власником цього майна, так як основні і оборотні фонди (у складі якого до відчуження за спірним Договором було і Нерухоме майно), що увійшли до статутного фонду Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" при його створенні, які є вкладом Федерації професійних спілок України і вартість яких становить 751 234 350 грн. 00 коп., що становить 92,92 % розміру статутного фонду, є державною власністю, а основні і оборотні фонди передано лише у відання, а не у власність профспілковим організаціям та під час передачі як вклад до статутного фонду це майно державної форми власності не змінювало. Підставою для представництва інтересів держави Прокурором у цій справі є захист права державної власності, оскільки в результаті укладення оспорюваної угоди відбулось незаконне відчуження державного майна.
3. 17.08.2011 Прокурор подав заяву про зміну позовних вимог, в якій доповнив позовні вимоги вимогами про визнання права власності держави в особі Позивача 1 на Нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. 19.09.2011 Господарський суд міста Києва вирішив позов Прокурора задовольнити повністю: витребувати у власність держави в особі Позивача 1 Нерухоме майно, що розташоване за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40 на земельній ділянці площею 3,8741 га, визнати недійсним Договір та визнати право власності держави Україна в особі Позивача 1 на Нерухоме майно, що розташоване за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40 на земельній ділянці площею 3,8741 га.
5. Рішення мотивоване тим, що Нерухоме майно є державним майном, вибуло з володіння держави без її волі, оскільки відсутній правочин, за яким власник чи особа, якій власник делегував право розпорядження Нерухомим майном, передав це майно у власність продавця за Договором - Відповідача 1, а тому укладення оспорюваного правочину - Договору з відчуження Нерухомого майна відбулось без згоди держави в особі Позивача 1 та порушує охоронювані законом інтереси держави в особі Позивача 1. Встановлюючи обставини щодо державної форми власності Нерухомого майна, суд виходив з того, що на момент передачі Нерухомого майна до сфери управління Міністерства охорони здоров'я УРСР та в безоплатне відання Української республіканської ради профспілок законодавство (Конституція УРСР 1937 року) не передбачало існування такої форми власності як право власності профспілок, яке з'явилось у 1964 році, а після 1964 року власник (держава) не вчиняла дій, спрямованих на передачу Нерухомого майна, та встановлюючи нову форму власності - власність профспілок, чинне на той час законодавство не містило норм щодо автоматичного набуття профспілками у власність раніше одержаного у безоплатне відання державного майна. Відсутність запису в реєстрі державного майна щодо обліку в цьому реєстрі Нерухомого майна не має наслідком припинення права державної власності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Фонд "Susanne Kempf Stiftung" з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 Фонду "Susanne Kempf Stiftung" відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.
8. Апеляційний суд, пославшись на ліквідацію Київського апеляційного господарського суду та припинення здійснення правосуддя цим судом, та утворення Північного апеляційного господарського суду, який забезпечує здійснення правосуддя в апеляційному окрузі, та передачу справи № 48/340 до Північного апеляційного господарського суду, дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонд "Susanne Kempf Stiftung", оскільки скаржником не доведено, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки, так як відсутній очевидний та безумовний зв'язок між доводами в апеляційній скарзі про наявність його порушеного права та викладеними в оскаржуваному рішенні висновками. Також суд виходив з того, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах оскаржуваного судового рішення першої інстанції не вирішувався спір у правовідносинах, учасником яких є скаржник, це рішення не містить жодних суджень про права та інтереси цієї особи. Апеляційний суд не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що згідно з Протоколом телефонної конференції Ради Фонду "Susanne Kempf Stiftung" від 19 і 20 серпня 2002 було прийнято рішення надати матеріальну підтримку Відповідачу 2 для придбання нерухомого майна в місті Києві, яка була надана на умовах довгострокової безвідсоткової позики, забезпеченням повернення якої стало Нерухоме майно, придбане за Договором, а представнику скаржника, як зазначено в апеляційній скарзі, лише зараз (разом з укладенням договору про надання правової допомоги у цій справі) надані повноваження укласти в інтересах Фонду "Susanne Kempf Stiftung" договір застави Нерухомого майна, яке придбано за рахунок коштів, наданих Відповідачу 2.
9. При цьому апеляційним судом встановлено, що:
постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 скасоване та прийняте нове рішення - про відмову в позові;
постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2014 задоволено касаційну скаргу Прокурора, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва 19.09.2011 залишено в силі;
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2015 (залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 09.12.0215) у задоволенні заяви Відповідача 2 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 за нововиявленими обставинами відмовлено, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 08.11.2018 Фонд "Susanne Kempf Stiftung" подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Апеляційний суд відмовив Фонду "Susanne Kempf Stiftung" в доступі до правосуддя, оскільки оскаржуване судове рішення першої інстанції безпосередньо вплинуло та впливає на права Фонд "Susanne Kempf Stiftung", так як визнання оскаржуваним рішенням за державою України права власності на Нерухоме майно позбавляє скаржника можливості виконати умови надання Відповідачу 2 позики та укласти з Відповідачем договір застави Нерухомого майна.
12. З'ясування існування правового зв'язку між скаржником (який не учасником провадження у справі, не брав участі у справі, і вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки) та сторонами у справі повинно здійснюватись у межах повноцінного судового засідання, оскільки в протилежному випадку не виконуються завдання господарського судочинства.
13. Апеляційний суд послався на судову практику Верховного Суду, неправильно врахувавши висновки, викладені у відповідній постанові цього суду (від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16).
Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Пунктом 1 частини 2 статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Частиною 1 статті 272 ГПК України визначено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Зі змісту наведених норм Суд доходить висновку, що апеляційна скарга на судове рішення суду першої інстанції може бути подана після закінчення апеляційного розгляду справи особою, яка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, стаття 272 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи, а до цих осіб належать особи, які не брали участі у справі (не повідомлені про розгляд справи або не залучені до участі в ній), якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
За змістом статей 17, 254, 272 ГПК України особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку цих статей ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
Отже, зважаючи на вимоги статей 254, 261, 272 ГПК України особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто судом апеляційної та касаційної інстанції і залишено без змін, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
15. Частиною 3 статті 254 ГПК України встановлено, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Пункт 4 частини 3 статті 277 ГПК України визначає, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі. Встановивши ці обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки це порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.
16. Суд у зв'язку з цим звертається до правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 та від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16.
17. У справі, що розглядається, встановивши до відкриття провадження за апеляційною скаргою Фонду "Susanne Kempf Stiftung", що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 19.09.2011 не стосується безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків Фонду "Susanne Kempf Stiftung", апеляційний суд всупереч наведеним вимогам ГПК України, дійшов передчасного висновку про існування підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Дійшовши наведеного висновку, Суд частково погоджується із аргументами скаржника (пункти 12, 13).
18. Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
19. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та частини 6 статті 310 ГПК України, Суд вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду - для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Фонду "Susanne Kempf Stiftung" задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 48/340 скасувати. Справу направити до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду "Susanne Kempf Stiftung" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2011.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
