ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про відстрочення виконання судового рішення
м. Київ
21.06.2018
Справа №48/340
За заявою
Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота"
про
відстрочку виконання рішення суду
у справі
№48/340
за позовом
Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Фонду державного майна України 2. Міністерства охорони здоров'я України
до
1. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 2. Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" 3. Благодійної організації "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні
відповідачів -
1. Федерації професійних спілок України 2. Санаторію імені 1-го травня 3. Фонду соціального страхування України
про
визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна
Суддя Бойко Р.В.
при секретарі судового засідання Бариновій О.І.
Представники учасників справи:
від прокуратури:
не з'явився
від позивача-1:
не з'явився
від позивача-2:
не з'явився
від відповідача-1:
не з'явився
від відповідача-2:
Філатова О.Б., Зімін М.В.
від відповідача-3:
не з'явився
від третьої особи-1:
не з'явився
від третьої особи-2:
не з'явився
від третьої особи-3:
Бурлаченко Ю.М.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №48/340 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" та Благодійної організації "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег" про визнання права власності, визнання недійсним договору та повернення майна.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Міністерства охорони здоров'я України задоволено повністю.
Витребувано у власність держави України в особі Фонду державного майна України з володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель (споруд, приміщень) шляхом викупу № 8000109/2002-24, укладений 30.08.2002 р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Всеукраїнським громадським благодійним фондом "Батьківська турбота" та Благодійною організацією "Центр реабілітації соціальнодезадаптованих дітей, підлітків та молоді "Ковчег".
Визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно загальною площею 2 732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 вказане рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким повністю відмовлено Заступнику прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду держмайна України та Міністерства охорони здоров'я України в задоволенні його позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі №48/340 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва - задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі №48/340 - скасовано, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у даній справі залишено без змін,
07.11.2014 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 було видано відповідні накази.
За наслідками перегляду вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 залишене без змін.
25.05.2018 через відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 в частині витребування у власність держави України в особі Фонду державного майна України з володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2018 призначено до розгляду вказану заяву Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" про відстрочку виконання судового рішення на 05.06.2018.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2018 в судовому засіданні з розгляду заяви Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" оголошено перерву до 21.06.2018.
У судове засідання 21.06.2018 представники відповідача-2 та третьої особи-3 з'явились. Представники відповідача-2 заяву про відстрочення виконання судового рішення підтримали та просили її задовольнити, а представник третьої особи-3 проти задоволення заяви відповідача-2 не заперечував.
Представники прокуратури, позивачів, відповідачів 1 та 3, третіх осіб 1 та 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відміткою суду про відправлення від 06.06.2018 на зворотному боці ухвали суду від 05.06.2018 та наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суд відзначає, що з огляду на наявність доказів належного та своєчасного повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду відповідної заяви відповідача-2, встановлені ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду заяв про відстрочення виконання судового рішення правові підстави для відкладення розгляду заяви Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" у зв'язку із неявкою представників прокуратури, позивачів, відповідачів 1 та 3, третіх осіб 1 та 2 відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява відповідача-2 про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 в частині витребування у власність держави України в особі Фонду державного майна України з володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухомого майна загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га, мотивована тим, що у вказаних будівлях проживають та перебувають на утриманні діти, які з різних причин залишилися без батьків, та яких боржник (заявник) не має змоги перемістити до інших дитячих закладів.
З огляду на наведене, заявник просить відстрочити виконання даного рішення суду до 30.05.2019, оскільки, на його думку, виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 може призвести до порушення прав та інтересів дітей, які мають забезпечуватися та охоронятися державою, що є пріоритетом над іншим.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення від15.10.2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції").
У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи на виконання даного рішення суду на спірні обєкти нерухомості зареєстровано право власності держави України в особі Фонду державного майна України.
Водночас, стягувач не скористався своїм правом на надання пояснень/заперечень щодо неможливості чи недоцільності відстрочення виконання судового рішення, як цього просить заявник, а також двічі не з'явився в судові засідання з розгляду даної заяви, що може свідчити про втрату ним інтересу щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 в цій частині.
При цьому, судом враховується, що в судових засіданнях, щодо розгляду тотожних заяв боржника про відстрочення виконання судового рішення, які розглядались, в тому числі на початку 2018 року, представник стягувача, на запитання суду щодо можливості передачі йому боржником частини будівель, які не використовуються, відповів, що передання частини будівель у власність держави України в особі Фонду державного майна України є недоречною, та останньому необхідний об'єкт в цілому, а не його частина. Крім того, представник стягувача не заперечував проти відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 в цій частині (згідно ухвали господарського суду міста Києва від 01.20.2018 у справі №48/340).
З огляду на наведене та зважаючи на те, що стягувач фактично не заперечує проти відстрочення передання вказаних будівель, натомість виконання рішення суду в цій частині може зумовити негативні наслідки та завдасть шкоди інтересам дітей, які проживають та здобувають освіту у спірних будівлях, суд не вбачає підстав вважати, що задоволення заяви відповідача-2 про відстрочення виконання судового рішення буде мати наслідком завдання шкоди стягувачу невиконанням остаточного рішення суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" про відстрочення виконання судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" про відстрочення виконання рішення суду задовольнити.
2. Відстрочити до 30.05.2019 виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2011 у справі №48/340 в частині витребування у власність держави України в особі Фонду державного майна України з володіння Всеукраїнського громадського благодійного фонду "Батьківська турбота" нерухоме майно загальною площею 2732,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 40, а саме: спальний корпус №1 (літера Р), загальною площею 682,50 кв.м., спальний корпус №2 (літера Н), загальною площею 213,80 кв.м., спальний корпус №3 (літера И), загальною площею 248,80 кв.м., спальний корпус (літера К), загальною площею 385,00 кв.м., лікувальний корпус (літера З), загальною площею 225,10 кв.м., клуб-їдальню (літера О), загальною площею 741,20 кв.м., лабораторію (літера Л), загальною площею 105,80 кв.м., бібліотеку (літера М), загальною площею 130,00 кв.м., а також, споруди, передавальні пристрої та елементи благоустрою, що знаходяться за адресою: Україна, Київ, Пуща-Водиця, вул. Гамарника, 40, на земельній ділянці площею 3,8741 га.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (21.06.2018) та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст ухвали складено 23.06.2018.
Суддя Р.В. Бойко
