УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року
Справа № 174844/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді: Гулида Р.М.
суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 27.02.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач 05.08.2011 року звернувся з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі-УПФУ) та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до ст.99 КАС України.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії, йому призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у сумі 10,50 грн. щомісячно. Не відповідає також вимогам ч.2 ст.51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 27.02.2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії неправомірними. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за вказаний період на підставі положень ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Відповідно до вимог ч.2 ст.51 цього Закону особам, віднесеним до 3 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначалась розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.
Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 27.02.2012 року у справі №0309/2378/2012- без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий : Гулид Р.М.
Судді : Кузьмич С.М.
Улицький В.З.
