УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2013 року
№ 144758/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.
суддів: Хобор Р.Б., Яворського І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
23.05.2011року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2011 р., а також нараховувати і виплачувати у такому ж розмірі в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач є дитиною війни, а тому у відповідності до ст. 6 даного Закону останньому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога не виплачувалась в повному обсязі.
Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.11 року з врахуванням проведених виплат.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального й процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.
Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2011 році, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2011 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, зокрема і нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у період до 23.07.2011 року не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».
Проте, на виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з дня опублікування такої в Урядовому кур'єрі, 2011, 23.07.2011 № 133 - 23.07.2011р. Даною постановою змінено розміри належних деяким категоріям громадян, зокрема «дітям війни», виплат і такі зміни визнані конституційними.
Отже, нарахування та виплата у 2011 році та по 22.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вимоги позивача задоволені судом першої інстанції в межах строку звернення до суду з адміністративним позовом.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії з 01.01.2011 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на час виникнення спірних правовідносин були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги без законних на те підстав.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2011 року у справі № 2а-2378/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі , є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя :
Сапіга В.П.
Судді :
Хобор Р.Б.
Яворський І.О.
