ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2013 р.
Справа № 129090/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Ліщинського А.М.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач 04.05.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни.
Вимоги мотивовані тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07 2007 року та надалі.
Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області позов в частині позовних вимог залишено без розгляду в зв'язку з пропуском строку позовної давності на підставі ст. 100 КАС України.
Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року позов задоволено. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області протиправною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 04.11.2010 року виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.
Суд виходив з того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 позивачу повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Покликання маються на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.
Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Оскільки позивач звернувся до суду 04.05.2011 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду суд першої інстанції правильно залишив без розгляду позовні вимоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачці нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Такі ж норми містить Закон України «Про Державний бюджет на 2010 рік». Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, оскільки позивач звернувся до суду 04.05.2011 року, позовні вимоги підлягають задоволенню в межах піврічного строку звернення до суду з 04.11.2010 року.
Враховуючи , що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже , судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 183-2 ч. 10, 195, 197, 198 п. 1 ч. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 10 травня 2011 року по адміністративній справі №2а-2378/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.М. Ліщинський
Судді О.І. Довга
І.І. Запотічний
