УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2013 р.
Справа № 133834/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії,
В С Т А Н О В И В :
1 березня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про перерахунок та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії.
Позивачка посилалася на те, що їй як особі, яка віднесена до 3 категорії осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у відповідності до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинна проводитись доплата до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком. Однак, як вказує позивачка, відповідач такі виплати проводив у значно меншому розмірі.
Позивачка просила зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 2-ох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.04.2011 року, яка прийнята в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні гарантованого добровільного відселення підвищення до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1.09.2010 року по 1.03.2011 року з врахуванням виплачених сум.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області не є розпорядником бюджетних коштів, тому нарахування та виплата позивачці пенсії здійснювались в межах виділених на це коштів та згідно чинного на момент проведення виплати бюджетного законодавства. Крім цього, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно до спірних правовідносин застосував положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт просить скасувати постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.04.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Оскільки, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, тому, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, а тому відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату їй пенсії відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії та проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. N 106, знаходиться в зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 3 призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Згідно зі ст. 39 цього Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони гарантованого добровільного відселення, підвищуються на дві мінімальні заробітні плати.
Враховуючи наведені положення Закону, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на отримання додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних плат за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Із матеріалів справи видно, що відповідач дані виплати позивачці здійснював у значно меншому розмірі, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та зобов'язання його здійснити нарахування та виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії у розмірі 2 мінімальних заробітних, в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Також, суд першої інстанції правильно вказав, що нарахування та виплату позивачці додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідачу слід проводи з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, а фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться із державного бюджету, оскільки відсутність фінансування з державного бюджету коштів на витрати пов'язані із виплатою позивачу передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, не може бути підставою для невиконання вимог Закону.
Дана правова позиція суду, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 08.11.2005 року в справі «Кечко проти України» зазначив, що держава самостійно визначає, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому немає підстав для скасування оскарженої постанови.
Керуючись ст.ст. 195, 197 ч.1, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18.04.2011 року по справі №2а-2378/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П. Кушнерик
Д.М. Старунський
