ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 р.
Справа № 130857/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
ВСТАНОВИВ :
28 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ України в Надвірнянському районі) щодо перерахунку її пенсії протиправною та зобов'язати відповідача починаючи з 01 січня 2006 року нараховувати та виплачувати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2011 року позовні вимоги позивачки у частині перерахунку і виплати їй спірної доплати до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 27 жовтня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 16 травня 2011 року, прийнятою у порядку скороченого провадження, вищевказаний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Надвірнянському районі щодо ненарахування та невиплати позивачці передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії та зобов'язано відповідача починаючи з 28 жовтня 2010 року нараховувати та виплачувати їй таке підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вирішено, що постанова підлягає негайному виконанню.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Надвірнянському районі просить зазначену постанову скасувати, і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були взяті до уваги положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Також наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
За таких обставин апеляційний суд приходить до переконання про підставність вимог позивачки у частині визнання протиправною відмови відповідача у підвищенні розміру її пенсії, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 28 жовтня 2010 року та правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Крім того, оскільки органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування такого підвищення до втрати позивачкою права на нього, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість визначення у рішенні кінцевої дати проведення його перерахунку.
Враховуючи те, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, відповідний обов'язок правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі апеляційний суд не вбачає.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії як на причину невиконання покладених на державу зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Разом із тим, відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, хоча системний аналіз положень ч. 1 та 2 ст. 256 КАС України вказує на можливість негайного виконання судових рішень у справах цієї категорії виключно у межах суми стягнення за один місяць.
Тому у цій частині оскаржувану постанову необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-2378/11 в частині її допущення до негайного виконання змінити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.10 ст. 183-2 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
В.В.Клюба
