Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1029/25
Справа № 522/17059/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 на ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 27.11.2024 якою в межах к/п №12018161500002895 від 15.10.2018 відносно:
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.01.2025, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою Приморського райсудум.Одеси від27.11.2024,було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою із утриманням в ДУ "Одеський слідчий ізолятор" до 26.01.2025, без визначення застави відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.15,ч.1ст.115 КК України.
Зазначеною ухвалою також було відмовлено у задоволенні клопотання захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну йому запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи ухвалу, суд 1-ої інстанції врахував тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_10 злочину, відомості про його особу та констатував, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись із оскаржуваною ухвалою, захисник ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що вона є необґрунтованою, зв`язку з чим просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 .
У подальшому, на адресу апеляційного суду надійшли доповнення від захисника ОСОБА_7 до апеляційної скарги, в якій він вказує на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою з огляду на наступні обставини:
- матеріали провадження не містять доказів того, що ОСОБА_10 переховувався або якимось чином уникав виконання своїх процесуальних обов`язків та не містять доказів того, що він будь-яким чином викликався слідчим або прокурором для проведення слідчих процесуальних дій. До затримання ОСОБА_10 ні від кого не переховувався, займався підприємницькою діяльністю. ОСОБА_10 було повідомлено про підозру 11.11.2022 та з цього періоду він перебуває під вартою. Із тверджень прокурора випливає, що ОСОБА_10 перебуваючи під вартою, був оголошений у розшук. Однак, з урахуванням того, що матеріали провадження не містять інформації про обізнаність ОСОБА_10 про наявність кримінального провадження та з огляду на відсутність викликів для проведення слідчий дій у порядку, передбаченому ст. 135 КПК України підстав вважати, що він ухилявся або буде ухилятися від суду немає;
- обвинувачений ОСОБА_10 має міцні соціальні зв`язки, перебуває у фактичних шлюбних відносинах та отримали у суді дозвіл на укладення шлюбу, має доньку, має місце проживання, гарну репутацію, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;
- клопотання прокурора містять недостовірні відомості відносно того, що потерпіла на теперішній час не допитана, оскільки вона була допитана судом та надала пояснення, протилежні тим, яка надавала під час досудового розслідування, обставини, викладені у обвинувальному акті не підтвердила. Окрім того, потерпіла зловживала спиртними напоями та іншими речовинами, є психічно неврівноваженою особою.
- обвинувачений тривалий час утримується під вартою, що у відповідності до практики ЄСПЛ є порушенням його прав та розумних строків розгляду кримінального провадження;
- судом не була розглянута можливість визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу;
-апеляційним судомнеодноразово зверталасяувага суду1-оїінстанції напорушення розумнихстроків розглядук/пзаобвинуваченням ОСОБА_10 , водночас судові засідання фактично зводяться до вирішення питання про продовження запобіжного заходу.
За таких обставин, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Приморського райсуду м. Одеси від 27.11.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, натомість прокурор та представник потерпілої заперечували проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси перебуває к/п № 12018161500002895 від 15.10.2018, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з приписів п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідженнясуду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення.
Водночас, зважаючи на можливу міру покарання, яка може загрожувати обвинуваченому ОСОБА_10 , у разі визнання його винуватим, зокрема у вигляді позбавлення на строк від 7 до 10 років позбавленням волі, суспільну небезпеку інкримінованого злочину, який посягає на життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки виходячи з цього є підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Наведена обставина, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджує існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи захисника про відсутність продовження існування ризиків, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що ОСОБА_10 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Апеляційний суд приймає до уваги аргументи захисника з приводу того, що потерпіла вже допитана, однак враховує, що потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , окрім того, надання нею пояснень у судовому засіданні безумовно не нівелює ризик незаконного на неї впливу з боку обвинуваченого.
Окрім того, у судовому засіданні представник потерпілої повідомила, що сторона захисту в ході судових засідань здійснює систематичний психологічний вплив на потерпілу.
Апеляційний суд також враховує, що не всі свідки у вказаному провадженні допитані судом, що свідчить про існування ризику незаконного впливу на них з боку обвинуваченого.
Що стосується аргументів захисника відносно того, що ОСОБА_10 раніше не судимий, має сім`ю та позитивно характеризується за місцем проживання, апеляційний суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що вказані обставини не є безумовною підставою для застосування менш суворого запобіжного заходу з огляду на зазначені вище обставини.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Апеляційний суд враховує, що можливість визначення альтернативного запобіжного заходу відноситься до дискреційних повноважень суду, однак з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, його специфіку та поведінку обвинуваченого, колегія суддів погоджується із висновками суду відносно того. що на теперішній час відсутні підстави для визначення застави.
Колегія суддів враховує посилання сторони захисту на те, що розгляд зазначеного кримінального провадження відбувається на протязі значного часу, в той же час вважає за необхідне зазначити наступне.
Приписами ст. 28 КПК України регламентовано, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, судовий розгляд зазначеного кримінального провадження здійснюється з грудня 2022.
Однак, упродовж 2023 року неодноразово змінювався склад судових колегій у зазначеному кримінальному провадженні зв`язку із задоволенням заявлених стороною захисту відводів суддям та із задоволенням заявлених суддями самовідводів.
Окрім того, упродовж розгляду справи колегією суддів у складі суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стороною захисту також неодноразово заявлялися відводи суддям, секретарю судового засідання та прокурору. Востаннє, відвід колегії суддів був заявлений 18.12.2024, однак не був розглянутий у зв`язку із неявкою одного із захисників у судове засідання.
Разом з тим, судові засіданні неодноразово відкладалися у зв`язку із тим. що стороною захисту заявлялися клопотання про ознайомлення із матеріалами судового провадження, а також із матеріалами, які перебувають у прокурора.
Діючим кримінальним процесуальнимкодексом України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами. однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.
У цьому контексті, апеляційний суд також звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Окрім того, у рішенні ЄСПЛ «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено про недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом».
Таким чином, зважаючи на вказані обставини, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 не суперечить ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після скоєння злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно нього залишенню без змін як законна, обґрунтована та вмотивована.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Водночас,апеляційний суд,керуючись ст.8Конституції України,ст.318КПК України,ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод вважає за необхідне повторно звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття невідкладних заходів, щодо дотримання розумних строків розгляду зазначеного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 183, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 якою стосовно ОСОБА_10 обвинуваченого увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.15,ч.1ст.115КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26.01.2025, без визначення застави залишити без змін.
Рекомендувати суду 1-ої інстанції вжити термінових та дієвих заходів задля дотримання розумних строків передбачених ст.28 КПК України для судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
