Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/902/23
Справа № 522/17059/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500002895 від 15 жовтня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року було задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України продовжений строк тримання під вартою до 04 квітня 2023 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою.
Крім того захисник просив повторно дослідити докази сторони обвинувачення та сторони захисту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в основу оскарженого судового рішення покладено обставини іншого кримінального провадження та завідомо недостовірна інформація про неспроможність обвинуваченого надати відповідь на запитання про місце свого проживання.
ОСОБА_8 був безпідставно оголошений у розшук, оскільки будь-яких повісток про необхідність з`явитися до органу досудового розслідування він не отримував.
Крім того в судовому засідання сторона захисту надала докази наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання, проте вказані докази залишились поза увагою суду першої інстанції.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржену ухвалу без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Частиною 4 ст.422-1 КПК України передбачено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За таких обставин апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 без його участі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, захисника, прокурора, дослідивши виділені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст.422-1 КПК України передбаченого порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як убачається з матеріалів провадження, на розгляді Приморського районного суду м. Одеси в знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018161500002895 від 15 жовтня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як, дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції, клопотання прокурора та копію журналу судового засідання щодо застосування запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Крім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 лютого 2023 року обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500002895 від 15 жовтня 2018 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Разом з тим, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, яке, згідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується також тим, що обвинувачений ОСОБА_8 з 18 жовтня 2018 року переховувався від органу досудового розслідування та перебував у розшуку, що було встановлено судом першої інстанції.
Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно не прийняв доводи сторони захисту щодо не законності постанови про оголошення ОСОБА_8 у розшук, оскільки як зазначив сам захисник, на теперішній час вказана постанова не скасована.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_8 , який у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.
Аналізуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з позбавлення волі останній може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд залишив поза увагою докази сторони захисту про наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до змісту оскарженої ухвали, суд першої інстанції зазначив, що захисниками надані характеристики на обвинуваченого від 20.12.2022 року від ОСОБА_9 , яка, як зазначив сам обвинувачений є його цивільною дружиною, у зв`язку із чим суд критично віднісся до відомостей, зазначених близькою особою.
Крім того, суд першої інстанції критично оцінив доводи сторони захисту щодо договору оренди житла, оскільки він має виправлення у даті його укладення, а орендатором вказаний не обвинувачений, та характеристик сусідів з місця проживання ОСОБА_8 , оскільки вони не є його сусідами, у зв`язку з тим, що відповідно до зазначених адрес зареєстровані не за місцем мешкання обвинуваченого.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність встановлених ризиків, а саме: переховування від суду; незаконно впливу на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто наявність ризиків передбачених п.1, 3, 4, 5) ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_7 про недоведеність існування ризиків, які є підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_10 та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що в основу оскарженої ухвали покладені іншого кримінального провадження, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.
Так, відповідно до абзацу першого, мотивувальної частини ухвали, убачається, що суд першої інстанції зазначив невірний номер кримінального провадження №12022162510001185, від 24.10.2022 року, замість вірного №12018161500002895 від 15.10.2018 року.
Апеляційний суд зазначає, що неправильне зазначення судом першої інстанції номеру кримінального провадження та дати його внесення до ЄРДР є опискою.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань речей, предметів, майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може ускладнити виконання судового рішення в цілому.
Апеляційний суд вважає, що вищевикладена описка є технічною та будь-яким чином не впливає на суть прийнятого судом рішення, разом з тим відповідно до положень ч.1 ст.379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
З огляду на викладене, апеляційний суд позбавлений можливості виправити допущену судом першої інстанції описку та вважає за необхідне рекомендувати суду першої інстанції виправити описку в мотивувальній частині оскарженої ухвали, стосовно номеру кримінального провадження та дати його внесення до ЄРДР.
За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_11 про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора є необґрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2023 року, якою ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, продовжений строк тримання під вартою, до 04 квітня 2023 року включно залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
