Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1287/24
Справа № 522/17059/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор» апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500002895 від 15 жовтня 2018 року, -
установив
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.03.2024 року задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України продовжений строк тримання під вартою до 30.04.2024 року включно.
Також оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання клопотань захисників обвинуваченго ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що судове рішення про продовження строку тримання під вартою необгрунтоване та незаконне.
У даному кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Крім того, суд не взяв до уваги наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, зокрема те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_11 , має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної інстанції не з`явився, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення не подавав, а тому, з урахуванням вимог ст.422-1 КПК УКраїни, розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі прокурора.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі з доповненнями, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Приморському райсуді м. Одеси перебуває кримінальне провадження№ 12018161500002895 від 15.10.2018 рокуза обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 15ч.1 ст. 115 КК України.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції:1)ухвалупро обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою абопро продовження строку тримання під вартою;2)клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметомбезпосереднього дослідження суду,крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.ст. 3 та 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, яке визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та за його вчинення, у разі доведеності вини ОСОБА_7 , з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, йому може бути призначено реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Водночас, апеляційний суд також приймає до уваги, що обвинувачений перебував у розшуку, а тому вважає, що у вказаному провадження є доведеним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду.
Окрім того характер та обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину свідчать про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може впливати на свідків, які ще не допитані під час судового розгляду.
Що стосується посилання обвинуваченого відносно того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має сім`ю та позитивно характеризується за місцем проживання, апеляційний суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що вказані обставини не зменшують наявних ризиків та не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на зазначені вище обставини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, судом 1-ої інстанції прийняте обґрунтоване рішення, а стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 на теперішній час неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційним судом обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Істотних порушень нормКПК України,які могли б стати підставою для скасування або зміни ухвали місцевого суду колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, оскільки доводи, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Доводи обвинуваченого щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою, апеляційний суд приймає до уваги та зазначає наступне.
Апеляційний суд звертає особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно доч.4ст.28КПК України,кримінальнепровадження щодоособи,яка тримаєтьсяпід вартою,неповнолітньої особимає бутиздійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , доводів сторони захисту, свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду першої інстанції тривалий час, протягом якого обвинувачений тримається під вартою, але судовий розгляд не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути увагу районного суду на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - звлишити без задоволення.
Ухвалу Приморськогорайонного судум.Одеси від01.03.2024року пропродовження строкутримання підвартою ОСОБА_7 ,обвинуваченого увчиненні злочину,передбаченого ч.2ст.15,ч.1ст.115КК України,у кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за№12018161500002895від 15жовтня 2018року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання приписів ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК про здійснення судового розгляду вказаного кримінального провадження протягом розумного строку .
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
