Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" травня 2024 р. Справа№ 910/15043/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представників ТОВ Інтер вей капітал адвоката Рудь Г.І., адвоката Суденка Р.В.,
представника ТОВ Олімп фінанс груп адвоката Рудь Г.І.,
представника ТОВ Комплекс Агромарс адвоката Канюка Я.Ю.,
арбітражного керуючого Сердюк М.М.,
представника ОСОБА_1 адвоката Новака А.І.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 08.03.2024 (повний текст складено 15.03.2024, суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/15043/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Буддевелопмент Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (код 30160757)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21, окрім іншого, відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором боржника на суму 27987786 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 ; постановити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 27987786 грн та внести зміни до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про спрямування заяви ОСОБА_1 із кредиторськими вимогами на перегляд судом вимог кредитора, відхилених у чинному судовому рішенні, через її подання після затвердження реєстру вимог кредиторів, є безпідставним та суперечить гарантованому праву подавати відповідні заяви після спливу строку, встановленого для їх подання.
На переконання скаржника, повторне звернення із кредиторськими вимогами, враховуючи факт долучення до заяви нових доказів, відповідає завданню процедури банкрутства та не свідчить про намагання переглянути остаточне рішення.
ОСОБА_1 звертає увагу, що неподання витягу, який засвідчував би факт відчуження квартири, не скасовує того, що відповідне стягнення мало місце, а заявниця набула грошові вимоги до ТОВ Комплекс Агромарс, а тому й звернення до суду із заявою із грошовими вимогами до боржника є єдиним механізмом юридичного захисту її прав.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15043/21, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.05.2024.
Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Сердюк М.М. подала письмові пояснення щодо апеляційної скарги, у яких заперечила доводи скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором на суму 27987786 грн залишити без змін.
За доводами розпорядника майна, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 заява ОСОБА_1 була частково задоволена, визнано кредитором ОСОБА_1 по відношенню до боржника на суму 11 112 062 грн та відмовлено у визнанні кредитором на суму 76 915 366 грн, в тому числі за вимогою на суму 27 987 786 грн.
Отже, на даний час існує рішення суду, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні кредитором на суму 27987786 грн за Договором фінансового кредиту №30/04/21 від 30.04.2021, Договором іпотеки від 30.04.2021.
А повторне звернення до господарського суду із заявою про визнання кредитором з тих самих підстав та з того самого предмету суперечить принципу остаточності рішень, юридичної визначеності та верховенства права.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законодавчими актами України.
За визначеннями ст. 1 КУзПБ грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
За положеннями частини 2 статті 45 КУзПБ кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс.
16.01.2024 ОСОБА_1 звернулася із заявою про грошові вимоги до боржника (заявою про збільшення розміру кредиторських вимог) на суму 27987786 грн.
Грошові вимоги обґрунтовані тим, що 30.04.2021 між ТОВ ФК Геліос (Кредитодавець) та ТОВ Комплекс Агромарс (Позичальник) укладено Договір фінансового кредиту № 30/04/21, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти у сумі 15000000 грн, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити процент за користування кредитом.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ ФК Геліос (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 30.04.2021, за умовами п. 1.1. якого з метою забезпечення належного виконання Основного зобов`язання, передбаченого п. 1.2. цього Договору іпотеки, Іпотекодавець надає Іпотекодержателю у іпотеку належне йому нерухоме майно, зазначене у п. 2.1. цього Договору іпотеки, що надалі іменується Предмет іпотеки, а Іпотекодержатель приймає це майно в іпотеку.
Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки від 30.04.2021 Предметом іпотеки за цим Договором іпотеки є: квартира АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності.
У розділі 6 Договору іпотеки міститься застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Також у договорі міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі.
З метою погашення заборгованості за кредитним договором Кредитодавець та Іпотекодержатель звернув стягнення на Предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 277 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 467853780000.
Відтак у відповідності до ст. 544 Цивільного кодексу України до ОСОБА_1 як солідарного боржника перейшло право зворотної вимоги до Позичальника за Кредитним договором.
Як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 вже зверталася до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 88 022 466 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 визнано з грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 11 112 062 грн, з яких: 4962 грн - вимоги першої черги, 11 107 100 грн - вимоги четвертої черги, відмовлено у визнанні грошових вимог на суму 76 915 366 грн.
Як встановив Господарський суд міста Києва суд в ухвалі від 20.03.2023, кредитором не надано доказів звернення стягнення ТОВ ФК Геліос на передане за договором іпотеки від 30.04.2021 майно в рахунок погашення боргу ТОВ Комплекс Агромарс за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021, у зв`язку з чим посилання іпотекодавця ОСОБА_1 на перехід до неї права вимоги до ТОВ Комплекс Агромарс за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021 у сумі 27987786 грн є безпідставним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15043/21 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 910/15043/21 в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні кредитором по відношенню до боржника залишено без змін.
Звертаючись із даною заявою із кредиторськими вимогами до боржника, ОСОБА_1 подала відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2023, згідно з якими право власності на предмет іпотеки зареєстровано 06.01.2022 за ТОВ ФК Геліос, оскільки відмова в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у визнанні вимог кредитора на суму 27 987 786 грн мотивована судом відсутністю доказів на підтвердження фактичної реалізації іпотекодержателем ТОВ ФК Геліос права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, кредитор просила визнати вимоги до боржника на суму 27 987 786 грн, що становить ринкову вартість предмета іпотеки, на який звернуто стягнення ТОВ ФК Геліос у рахунок погашення боргу ТОВ Комплекс Агромарс за Договором фінансового кредиту № 30/04/21 від 30.04.2021.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЧ у справі "Брумареску проти Румуні" від 28.11.1999).
Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення ЄСПЧ у справі "Рябих проти Росії" від 09.11.2004).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.
Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Відтак належить погодитись з доводами розпорядника майна, що повторне звернення до господарського суду із заявою про визнання кредитором з тих самих підстав та з того самого предмету, з якої вже ухвалене остаточне рішення, оскільки переглядалось в апеляційному та касаційному порядку, буде суперечити принципам остаточності судових рішень, юридичної визначеності та верховенства права.
Також, належить погодитись із висновком суду першої інстанції про відхилення доводів ОСОБА_1 про необхідність застосування в даному випадку аналогії права, а саме норм цивільного процесуального законодавства та висновку у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, за яким відмова в задоволенні клопотань не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду, якщо при цьому немає зловживання процесуальними правами. Суд вправі при вирішенні повторного клопотання з урахуванням зміни обставин у ході розгляду справи постановити іншу ухвалу по суті заявленого клопотання.
На переконання колегії суддів, аналогію в даному випадку застосовувати не має підстав, оскільки заява з грошовими вимогами до боржника по своїй правовій природі є заявою по суті справи, а не заявою з процесуальних питань, про можливість множинного заявлення яких наголошував Верховний Суд України у постанові Пленуму, втім за відповідної зміни обставин. В даному ж випадку, кредитор при первісному заявленні грошових вимог обґрунтував їх обставинами набуття права зворотної вимоги до боржника у зв`язку з виконанням солідарного обов`язку, що виник з кредитного та забезпечувального договорів, втім не надав достатніх доказів виникнення такого права. Повторна заява обґрунтована тими самими вимогами (предметом) та тими самими підставами із наданням додаткового доказу. При цьому, подання нового доказу не може бути розцінене як зміна обставин чи підстав звернення.
Слід зазначити, що Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає права кредитора повторно заявляти грошові вимоги, які вже були предметом розгляду суду та у визнанні яких вже було відмовлено ухвалою суду, як і не передбачає наслідків таких дій особи, яка вважає себе кредитором боржника. Відсутні і дискреційні повноваження у суду в разі такого звернення особи. Можливість переглянути остаточне судове рішення передбачена лише за нововиявленими або виключними обставинами в порядку глави 3 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, які в даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 на суму 27987786 грн.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аргументи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За вказаних обставин справи, колегія суддів вважає відхиляє апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін в оскарженій частині.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 у справі № 910/15043/21 залишити без змін в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 на суму 27 987 786 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 23.05.2024.
Головуючий суддяС.В. Сотніков
СуддіЄ.Ю. Шаптала
О.С. Копитова
