ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/15043/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Копитової О.С.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представників ТОВ "Інтер вей капітал" адвоката Рудь Г.І., адвоката Суденка Р.В.,
представника ТОВ "Комплекс Агромарс" адвоката Герасименка М.В.,
генерального директора ТОВ "Комплекс Агромарс" Зазулі І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 17.01.2024 (повний текст складено 07.02.2024, суддя Мандичев Д.В.)
у справі № 910/15043/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (код 30160757)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/15043/21, окрім іншого, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 147593045,49 грн; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 146758853,78 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" звернулось до Північного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 в частині відмови товариству у визнанні кредитором боржника на суму 147593045,49 грн та відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 146758853,78 грн. В цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" кредитором боржника на суму 147593045,49 грн та на суму 146758853,78 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15043/21, з суду першої інстанції витребувані матеріали справи.
19.03.2024 до суду надійшли матеріали справи № 910/15043/21, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність призначити справу до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 розгляд справи № 910/15043/21 призначено на 23.04.2024.
Боржник подав відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодився з доводами апелянта, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Інтер вей капітал" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні ТОВ "Інтер вей капітал" кредитором боржника на суму 147 593 045,49 грн та на суму 146 758 853,78 грн; ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/15043/21 в частині відмови у визнанні ТОВ "Інтер вей капітал" кредитором боржника на суму 147 593 045,49 грн та на суму 146 758 853,78 грн залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 1 КУзПБ визначено:
грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов`язань визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 45 КУзПБ встановлено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно з ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Абзацом 3 ч. 8 ст. 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Виходячи із спеціальних норм КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок надавати правовий аналіз заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Кредитори, заявляючи вимоги до боржника, повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов`язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.
Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2021 року ініціюючий кредитор звернувся в господарський суд із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 відкрито провадження у справі №910/15043/21 про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"; визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора; уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів; уведена процедура розпорядження майном боржника; призначено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сердюк Марину Миколаївну.
13.10.2021 оприлюднене оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
22 грудня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" звернулось із заявою про збільшення розміру грошових вимог до боржника на загальну суму 146758853,78 грн.
Заява обґрунтована тим, що ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023 були визнані грошові вимоги до боржника, які виникли із кредитних договорів в іноземній валюті (долар США), обраховані в національній валюті за курсом 26,0575 грн за 1 долар США, встановлений Національним банком України на 11.11.2021, тобто станом на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
За твердженням кредитора, внаслідок зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют за період перебування боржника у процедурі розпорядження майном виникла курсова різниця в сумі 146758853,78 грн (між розміром вимог кредитора, визначеним станом на 11.11.2021, та розміром, обрахованим станом на 22.12.2023), у зв`язку з чим належить внести додаткові вимоги до реєстру кредиторів у зазначеному розмірі.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у визнанні грошових вимог із посиланням на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів після відкриття провадження у справі про банкрутство, визнання у попередньому засіданні грошових вимог у національній валюті за курсом станом на день звернення кредитора із заявою про грошові вимоги до боржника відповідно до ч. 2 ст. 45 КУзПБ, дійшов висновку, що судом вже встановлено і фактично затверджено остаточний, виражений у національній валюті, розмір дійсних вимог до боржника на момент звернення кредитора із заявою про кредиторські вимоги, а двозначність щодо розуміння суті та розміру грошових зобов`язань до боржника за основним зобов`язанням відсутня. При цьому суд першої інстанції зазначив, що перегляд кредиторських вимог з урахуванням курсової різниці чинним законодавством не передбачено, а кредитор всупереч частині 3 статті 41 КУзПБ здійснив нарахування курсової різниці за період після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки не відповідають нормам матеріального права, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі №910/15043/21 в частині грошових вимог ТОВ "Інтер вей капітал" підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 визнано кредитором у справі №910/15043/21 по відношенню до боржника, зокрема, ТОВ "Інтер вей капітал" з грошовими вимогами на суму 617042831,27 грн, з яких 4540 грн - вимоги першої черги, 158431646,45 грн - вимоги, забезпечені заставою боржника, 335382832,58 грн - вимоги четвертої черги, 123223812,24 грн - вимоги шостої черги.
Грошові вимоги були обраховані та заявлені до визнання станом на 11.11.2021 виходячи із курсу іноземних валют, встановлений НБУ, наступним чином:
- за Кредитним Договором № 114-КД від 16.08.2010 станом на 11.11.2021 (за курсом НБУ 1 дол. США=26,0575 грн.) у сумі 247 563 173,27 грн, а саме:
142624028,00 грн за тілом кредиту, наданому у національній валюті гривні,
2599999,98 дол. США, що станом на 11.11.2021 еквівалентно 67749499,48 грн, заборгованості за тілом кредиту, наданому в валюті долар США;
177 450 дол. США, що станом на 11.11.2021 еквівалентно 4 623 903,38 грн, процентів за користування кредитом (наданим у валюті долар США);
проценти за користування кредитом (наданим у національній валюті гривня) у розмірі 16 940 962,67 грн;
3% річних від простроченої суми боргу (наданої у валюті долар США) у розмірі 51376,86 дол. США, що станом на 11.11.2021 еквівалентно 1 338 752,53 грн;
3% річних від простроченої суми боргу (наданої в національній валюті гривня) у розмірі 3 703 324,33 грн;
інфляційні втрати за порушення строків повернення кредиту (наданого у національній валюті гривня) у розмірі 10 582 702,88 грн;
- за Кредитним Договором № НК 857 від 30.11.2015 та за Договором застави № Т09.09.2014 І 2507 від 30.11.2015 у розмірі:
133019,65 дол. США, що станом на 11.11.2021 еквівалентно 3466159,53 грн (за курсом НБУ 1 дол. США=26,0575 грн) процентів за користування кредитом, нарахованих до 10.03.2021;
988930,16 грн процентів за користування кредитом, нарахованих з 11.03.2021 до 12.10.2021;
195944,81 дол. США, що станом на 11.11.2021 еквівалентно 5105831,89 грн. (за курсом НБУ 1 дол. США=26,0575 грн.) трьох процентів річних, нарахованих на тіло кредиту,
що в сукупному розмірі зі заборгованістю за тілом кредиту становить 206198922,55 грн;
- за Генеральним договором про здійснення кредитування № 103 від 20.06.2014 у розмірі 72475,49 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 11.11.2021 становить 1888530,08 грн заборгованості за тілом кредиту та 47489,01 грн трьох процентів річних;
- за Договором про відкриття кредитної лінії № 135-6010/16-КЮ від 22.07.2016 станом на 11.11.2021 у сумі 38116364,12 грн, з якої: 1244874,04 євро, що еквівалентно 37493863,26 грн, заборгованість зі сплати кредиту; 20668,32 євро, що еквівалентно 622500,86 грн 3% річних, нарахованих за період з 25.03.2021 до 12.10.2021.
Станом на 22.12.2023 офіційний курс Національного банку України гривні до долара США становив 37,5964 грн за 1 долар США, а офіційний курс Національного банку України гривні до євро становив 41,2846 грн за 1 євро, у зв`язку з чим виникла курсова різниця на загальну суму 146758853,78 грн, з вимогою про визнання якої ТОВ "Інтер вей капітал" і звернулося до суду.
Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193 зі змінами та доповненнями.
Згідно з п. 4 НП(С)БО 21 курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.
Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу (п.п. "а" п. 7 НП(С)БО 21).
Отже, юридична особа може визначити курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку та включити до складу доходів.
Відповідно до частини 2 статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
Частиною 3 статті 41 КУзПБ встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Заявлений розмір кредиторських вимог за своєю правовою природою не є новим зобов`язанням, оскільки саме зобов`язання виражене у іноземній валюті та виникло до відкриття провадження у справи про банкрутство на підставі кредитного договору, укладеного між боржником та кредитором.
Одночасно, сума курсової різниці не є ні інфляційним збільшенням суми боргу, ні відсотками чи іншими платежами та не змінює суті первісного зобов`язання (позики/кредиту), вираженого в іноземній валюті.
Відтак, посилання суду першої інстанції на ст. 41 КУзПБ щодо розповсюдження дії мораторію на задоволення вимог кредиторів на таку курсову різницю належить визнати безпідставним.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Разом із цим, КУзПБ не містить заборони подавати декілька заяв з кредиторськими вимогами, в тому числі їх уточнювати, оскільки існують випадки коли кредитор з тих чи інших причин не заявив свої вимоги у визначений строк.
Єдиний наслідок прострочення звернення із заявою про грошові вимоги до боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто конкурсних вимог, встановлений частиною 4 статті 45 КУзПБ, а саме - такі вимоги не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
В той же час, у відповідності до ч. 6 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Заявлені грошові вимоги до боржника виражені в іноземній валюті, а станом на момент подачі заяви (11.11.2021) курс гривні до долара США становив 26,0575 грн.
Ухвалою попереднього засідання від 20.03.2023 ці грошові вимоги ТОВ "Інтер вей капітал визнані судом.
Для визначення кількості голосів для участі в комітеті кредиторів вимоги до боржника становлять розмір, визначений в ухвалі.
У період із 11.11.2021 по 20.03.2023 виникла курсова різниця між заявленими та визнаними судом грошовими вимогами в національній валюті та дійсною заборгованістю боржника, що виражена в іноземній валюті.
Так, станом на 20.03.2023 курс валют становив 36,5686 грн за один долар США, відтак, курсова різниця між визнаним розміром зобов`язання та існуючим станом на 20.03.2023 становить 142746800,77 грн.
У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 зроблено наступний висновок.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц суд вказав, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.
У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті і кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 533 ЦК України (постанова Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №523/9078/16-ц).
Колегія суддів, вирішуючи спірне питання, враховує також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 921/542/20 висновок про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17. Такий висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того, цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20.
Таким чином, можна дійти висновку, якщо грошове зобов`язання було виражене у іноземній валюті, то при його виконанні необхідно здійснювати перерахунок у гривні на момент виконання, а не момент заявлення вимоги.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти є грошима в національній або іноземній валюті.
У статтях 47 та 49 вказаного Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Грошове зобов`язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Виходячи із практики Верховного Суду (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 27.03.2019 у справі №766/10137/17, від 03.04.2019 у справах №370/1034/15-ц і №370/1288/15, від 12.06.2019 у справі №370/1547/17, від 21.08.2019 у справі №381/2126/18) щодо питання виконання грошового зобов`язання, вираженого в іноземній валюті, яка полягаєте в тому, що коли між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов`язання і заборгованість за кредитним договором стягнута судом в іноземній валюті - доларах США, то погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.
По суті в попередньому засіданні затверджується розмір вимог кредитора, який має бути задоволений за наслідками судових процедур банкрутства, а тому можна стверджувати про те, що коли вимоги кредитора ґрунтуються на зобов`язанні, вираженому в іноземній валюті, то визначення їх гривневого еквіваленту при формуванні реєстру вимог кредитора (тобто визначенні сум коштів, які мають бути погашені в рамках процедур банкрутства боржника) має здійснюватися саме виходячи із курсу валют на момент їх затвердження у попередньому засіданні, а не на момент заявлення відповідних вимог.
Обмеження ж права кредитора дозаявити грошові вимоги у розмірі, обумовленому курсовою різницею, яка може виникнути, як в даному випадку, у зв`язку із тривалим строком (понад один рік і 5 місяців) між відкриттям справи про банкрутство та завершенням попереднього засідання із затвердженням за його результатами реєстру вимог кредиторів, може свідчити про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, адже позбавляють кредитора права власності на його майно у не встановлений законом спосіб (ні норми ЦК України, ні інші нормативно-правові акти не містять такої підстави для припинення зобов`язання як момент звернення з вимогою до боржника у справі про банкрутство).
Позаяк, чинне законодавство України, яке врегульовує судові процедури банкрутства, не містить заборони нараховувати та заявляти до боржника грошові вимоги у вигляді курсової різниці, яка виникла протягом строку формування та затвердження реєстру вимог кредиторів, в той час як первісне визначення вимог кредитора в гривневому еквіваленті на момент звернення з грошовими вимогами здійснюється виключно з метою дотримання правила щодо ведення реєстру та обліку вимог кредиторів у національній валюті, норми щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на встановлення курсової різниці, то будь-яка заборона для визнання додаткових вимог кредитора, обґрунтованих зміною курсу гривні до іноземних валют, відсутня. При цьому такі вимоги хоч і є конкурсними, поза як випливають із основного зобов`язання, втім не мають вирішального голосу на зборах кредиторів, оскільки можуть бути заявлені кредитором лише зі спливом 30-ти денного строку, встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ.
Відтак, відсутні підстави для відхилення грошових вимог боржника, виходячи із курсу валюти станом на день завершення попереднього засідання, тобто станом на 20.03.2023.
За таких обставин, ухвала місцевого господарського суду від 17.01.2024 в частині відмови у визнанні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" до боржника на суму 146 758 853,78 грн є помилковою та підлягає скасуванню в цій частині із ухваленням нового рішення про визнання заявлених грошових вимог.
Отже, до визнання підлягають грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" в сумі 146758853,78 грн - вимоги четвертої черги задоволення, які не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" звернулося 08.11.2023 до суду із заявою про грошові вимоги до боржника на суму 147 598 413 грн.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що 12.11.2020 між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Комплекс Агромарс" укладено Генеральний кредитний договір № 407/2020/КОД-КБ-ГКД, з подальшими змінами та доповненнями, згідно з яким Позичальнику відкрито кредитні лінії з загальним лімітом кредитування 250000000 (двісті п`ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок, на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення та цільового використання, строком користування по 11 листопада 2025 року (включно).
12.11.2020 між Банком та ТОВ "Комплекс Агромарс" укладено Додатковий договір № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-ТКЛ1 до ГКД, відповідно до якого (п. 1) Банк на умовах ГКД та цього договору відкриває відновлювану кредитну лінію (траншеву) з лімітом: 230000000 грн терміном з 12.11.2020 по 30.09.2021; 153333333 грн терміном з 01.10.2021 по 31.10.2021; 76666666 грн терміном з 01.11.2021 по 11.11.2021 в межах встановленого загального ліміту за ГКД, а Позичальник зобов`язується повернути кредит в межах строку кредитування, встановленого п. 2 цього Додаткового договору, та сплатити плату за Кредитом на умовах та в строки (терміни), визначені ГКД та Додатковим договором.
В забезпечення виконання зобов`язань боржника за Генеральним кредитним договором № 407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 та Додатковим договором між Банком та ТОВ "Комплекс Агромарс" укладено низку договорів застави/іпотеки та поруки.
Також, 12.11.2020 між Банком (Кредитор) та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (Поручитель) укладено Договір поруки № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-П3, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником зобов`язань по ГКД (а також договорів про внесення змін та додаткових договорів до нього), укладеному Кредитором з Позичальником.
Крім того, між АБ "Укргазбанк" і ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" було укладено низку договорів застави/іпотеки, які забезпечують всі вимоги Банку, що випливають з Генерального кредитного договору № 407/2020/ КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 і додаткових договорів до нього, укладених між Банком та ТОВ "Комплекс Агромарс", зокрема:
- за Договором наступної застави №407/2020/КОД-КБ-ГКД-31 укладеним між Заставодержателем та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (надалі - Заставодавець 1), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 12.11.2020, за реєстровим номером 4815 (надалі - Договір застави 1);
- за Договором наступної застави №407/2020/КОД-КБ-ГКД-32 укладеним між Заставодержателем та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (надалі - Заставодавець 1), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 12.11.2020, за реєстровим номером 4814 (надалі - Договір застави 2);
- за Договором застави №407/КОД-КБ-ГКД-33 від 12/11/2020, укладеним між Заставодержателем та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 42362447) (надалі - Заставодавець 1), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 12.11.2020, за реєстровим номером 4813 (надалі - Договір застави 3);
- за Договором застави №407/2020/КОД-КБ-ГКД-З4 від 12/11/2020, укладеним між Заставодержателем та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 42362447) (надалі - Заставодавець 1), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 12.11.2020, за реєстровим номером 4812 (надалі - Договір застави 4);
- за договором наступної іпотеки № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-11 без оформлення заставної від 12.11.2020, предметом якого є комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 24826,6 кв. м.
У зв`язку із неналежним виконанням Позичальником ТОВ "Комплекс Агромарс" своїх грошових зобов`язань, загальна заборгованість ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" як поручителя відповідно до Генерального кредитного договору № 407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 і додаткових договорів та Договору поруки № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-П3 від 12.11.2020, становила 258532628,05 грн, з яких:
заборгованість за кредитом прострочена - 229999999,99 грн;
заборгованість за процентами прострочена - 10733333,35 грн;
заборгованість по пені за несвоєчасну сплату кредиту - 13176825,69 грн;
заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 358638,62 грн;
заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (3% річних) - 2597205,13 грн;
сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків - 1666625,27 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2022 у справі №911/2794/21 замінено кредитора АБ "Укргазбанк" на нового кредитора ТОВ "Інтер вей капітал".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2022 здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 911/2794/21 шляхом заміни кредитора ТОВ "Інтер вей капітал" на правонаступника ТОВ "Олімп фінанс груп" щодо кредиторських вимог до боржника ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" у сумах: 4540,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 12798988,05 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів; 245733640,00 грн - позачергово, як забезпечені.
11.10.2022 Господарським судом Київської області ухвалою у справі №911/2794/21 надано дозвіл на погашення вимог забезпеченого кредитора ТОВ "Олімп фінанс груп" за рахунок нерухомого та рухомого майна боржника ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", що є предметом забезпечення.
Постановою Господарського суду Київської області від 08.11.2022 у справі №911/2794/21 задоволено клопотання ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" та зобов`язано ТОВ "Олімп фінанс груп" надати суду інформацію за результатами звернення стягнення за Договором наступної іпотеки №407/2020/КОД-КБ-ГКД-11 від 12.11.2020 та погашення вимог забезпеченого кредитора ТОВ "Олімп фінанс груп" за рахунок рухомого та нерухомого майна боржника; визнано банкрутом ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" арбітражного керуючого Гамана Олександра Миколайовича та вирішено інші процедурні питання.
ТОВ "Олімп фінанс груп" задовольнило забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, про що 14.10.2022 приватним нотаріусом Теплюк Галиною Михайлівною вчинено реєстраційну дію щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ТОВ "Олімп Фінанс Груп", реєстраційний номер 1891369232105; адреса: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 46; земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер: 3210500000:04:019:0001, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа: 7,061 га.
Відповідно до Звіту №01/11/22 про оцінку вартості майна, затвердженого 13.10.2022, вартість нерухомого майна: комплексу, що розташований за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Привокзальна, 46, складає 139 947 544 грн без ПДВ.
Також ТОВ "Олімп фінанс груп" звернуло стягнення на рухоме майно шляхом прийняття рухомого майна на баланс за Договором наступної застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-З1 від 12.11.2020, укладеним між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", за Договором наступної застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-З2 від 12.11.2020, укладеним між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", за Договором застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-З4 від 12.11.2020, укладеним між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".
Відповідно до звіту № АЖ-24/11-1 про оцінку вартості майна, затвердженого 30.10.2022, вартість нерухомого майна визначеного в Додатку №1 до Договору наступної застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-31 від 12.11.2012, складає 4 726 118,96 грн без ПДВ.
Відповідно до звіту № АЖ-24/11-2 про оцінку вартості майна, затвердженого 30.10.2022, вартість нерухомого майна визначеного в Додатку №1 до Договору наступної застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-32 від 12.11.2012, складає 2 867 283,19 грн. без ПДВ.
Відповідно до звіту № АЖ-24/11-3 про оцінку вартості майна, затвердженого 30.10.2022, вартість нерухомого майна визначеного в Додатку №1 до Договору наступної застави № 407/2020/КОД-КБ-ГКД-34 від 12.11.2012 складає 52 099,34 грн без ПДВ.
Отже, загальна вартість рухомого та нерухомого майна, право власності на яке набуте ТОВ "Олімп фінанс груп" шляхом звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" складає 147 593 045,49 грн.
Зазначені вище обставини встановлені судовими рішеннями у справі Господарського суду Київської області №911/2794/21 про банкрутство ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод".
Таким чином, у ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" виникло право регреса щодо стягнення коштів з ТОВ "Комплекс Агромарс" внаслідок часткового погашення заборгованості за Генеральним кредитним договором № 407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 на суму 147593045,49 грн за рахунок майна ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", як майнового поручителя.
11.10.2023 проведено Перший повторний електронний аукціон № BRD001-UA-20230930-28212 від 11.10.2023 з продажу майна боржника - Лот 42362447-1, а саме: дебіторської заборгованості ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" у загальному розмірі 194 679 661,93 грн. Предмет аукціону: дебіторська заборгованість у загальному розмірі 194 679 661,93 грн, у тому числі до ТОВ "Комплекс Агромарс".
Переможцем торгів визнано ТОВ "Інтер вей капітал"; ціна продажу майна становила: 38 935 932,38 грн без ПДВ; оплата послуг біржи (винагорода оператора): 778 718,65 грн, що сплачені ТОВ "Інтер вей капітал" у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2023 у справі №911/2794/21 задоволено заяву ТОВ "Олімп фінанс груп" про зменшення кредиторських вимог до ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" до розміру 4 540 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 12798988,05 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів; 98140594,51 грн - позачергово, як забезпечені.
Відтак, звернувшись із заявою кредитора, ТОВ "Інтер вей капітал" просило визнати грошові вимоги до боржника на суму 147593045,49 грн, що перейшли від ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" як права вимоги за дебіторською заборгованістю до ТОВ "Комплекс Агромарс".
Заперечуючи проти задоволення вимог кредитора, боржник погодився, що ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" набуло право зворотної вимоги до ТОВ "Комплекс Агромарс" у сумі 147 593 045,49 грн, втім не став кредитором за Генеральним кредитним договором 407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020, оскільки заборгованість була погашена лише частково. Крім того, грошові вимоги ТОВ "Інтер вей капітал", як правонаступника зворотної вимоги ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", є поточними, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс".
Розпорядник майна вимоги кредитора визнав, однак вважає їх конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Як було встановлено вище, 11.10.2023 ТОВ "Інтер вей капітал" стало переможцем першого повторного електронного аукціону No BRD001-UA-20230930-28212 з продажу майна боржника ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" за лотом 42362447-1, а саме: дебіторської заборгованості боржника у загальному розмірі 194 679 661,93 грн., у тому числі до ТОВ "Комплекс Агромарс" на суму 147 593 045,49 грн.
Провадження у справі № 910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" відкрито на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.10.2021, тобто ТОВ "Інтер вей капітал" набуло відповідне право вимоги до боржника вже після відкриття провадження у справі про його банкрутство.
Місцевий господарський суд відхиляючи грошові вимоги дійшов висновку, що грошові вимоги є поточними, а відтак заявлені передчасно до введення ліквідаційної процедури.
Частиною першою статті 546 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" та статей 572, 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Слід зауважити, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного основного зобов`язання (частини перша і друга статті 7 Закону України "Про іпотеку").
Положеннями статті 11 "Про іпотеку" встановлено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша).
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша).
При цьому положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга).
Частиною третьою статті 35 Закону України "Про іпотеку" визначено зокрема, що майновий поручитель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним.
Цією нормою також передбачено, що майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Із наведених положень Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі виконання майновим поручителем зобов`язання у відповідній частині, він має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Аналіз положень статей 11 та 42 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що ці норми визначають правові наслідки різних ситуацій - задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки (стаття 11) і добровільного повного або часткового виконання майновим поручителем обов`язку боржника (стаття 42).
Тобто, якщо основне зобов`язання припиняється внаслідок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, то відбувається заміна особи в зобов`язанні (суброгація), і майновий поручитель набуває всіх прав кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України "Про іпотеку").
Разом з тим, якщо майновий поручитель добровільно виконав повністю або частково забезпечене основне зобов`язання і при цьому не відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки, то майновий поручитель вправі вимагати у боржника стягнення раніше сплаченої суми; це право виникає в силу статті 42 Закону України "Про іпотеку", і його правова природа є регресною.
Відтак критерієм розмежування прав майнового поручителя, який виконав забезпечене основне зобов`язання, є добровільність такого виконання (регресна природа вимог майнового поручителя) або примусовість виконання (суброгація).
Більше того, положення статті 42 Закону України "Про іпотеку" врегульовують наслідки виконання основного зобов`язання до моменту реалізації предмета іпотеки, тобто добровільне виконання основного зобов`язання, чого не мало місця у цій справі.
В даному випадку мала місце примусова реалізація предмета застави (іпотеки), за наслідками якої відбулося задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, у ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" не виникло власних нових вимог до ТОВ "Комплекс Агромарс", а до нього перейшли права кредитора за Генеральним кредитним договором №407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 на суму 146758853,78 грн.
Відповідно, і ТОВ "Інтер вей капітал" набуло за договором купівлі-продажу за результатами аукціону права кредитора за Генеральним кредитним договором №407/2020/КОД-КБ-ГКД від 12.11.2020 на суму 146 758 853,78 грн, а не регресні вимоги.
Поряд з цим, поточні вимоги у кредиторів можуть виникнути в період з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника і до моменту прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом.
Таким чином, належить погодитись із доводами апеляційної скарги, що заявлені ТОВ "Інтер вей капітал" грошові вимоги виникли у нього як правонаступника іпотекодавця - ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод", який в свою чергу набув прав кредитора за основним зобов`язанням (кредитним), що виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс", а відтак не є поточним в розумінні приписів статей 1, 59 КУзПБ.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги є поточними, з огляду на набуття права вимоги ТОВ "Інтер вей капітал" за ними до боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки саме грошове зобов`язання боржника з повернення кредиту (борг) виникло до дня відкриття провадження у справі, а відтак грошові вимоги є конкурсними. При цьому, в даному випадку, первісне зобов`язання не припинялось, зокрема, ані у зв`язку з його виконанням, ані шляхом новації, фактично відбулась суброгація, тобто уступка права, яка полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної перед первісним кредитором.
З огляду на зазначене вище, належить дійти висновку про наявність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "Інтер вей капітал" на суму 146758853,78 грн - вимоги четвертої черги задоволення без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Підставами згідно з частиною 1 статті 277 ГПК України для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абз. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, що має наслідком її задоволення, оскаржувану ухвалу належить скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 147593045,49 грн та відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 146758853,78 грн із прийняттям нового рішення про визнання заявлених грошових вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки скаржник не ставив відповідне питання у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/15043/21 скасувати в частині пунктів 15, 16 резолютивної частини (щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 147593045,49 грн та відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" у визнанні кредитором боржника на суму 146758853,78 грн).
3. Прийняти в цій частині нове рішення.
4. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" до боржника в сумі 147598413,49 грн, з яких 5368 грн - вимоги першої черги, 147598413,49 грн - вимоги четвертої черги.
5. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер вей капітал" до боржника в сумі 146758853,78 грн - вимоги четвертої черги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.05.2024.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Є.Ю. Шаптала
О.С. Копитова
