Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 592/881/21
Провадження № 1-кп/591/189/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2024 року колегія суддів Зарічного районного суду м. Суми у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12020170110001155 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час існують та не зменшилися, судовий розгляд кримінального провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не може бути завершений, а більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки ризик впливу на потерпілих відсутній з огляду на відсутність претензій у потерплих до обвинуваченого, ризик впливу на свідків є абстрактним, речові докази зберігаються в камері зберігання речових доказів, переховування як на території України так і за її межами неможливе з огляду на введений воєнний стан у країні. Зазначив, що ОСОБА_6 заінтересований у розгляді справи, оскільки сторона захисту має докази його невинуватості.
Обвинувачений підтримав позицію захисника, просив обрати домашній арешт або визначити розмір застави.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно усталеної судової практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Що стосується існування ризиків, то ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, при встановленні існування ризику переховування від суду слід врахувати встановлені при обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 ті обставини, що останній не має офіційних та стабільних джерел доходів, міцних сімейних чи соціальних зв`язків, не мав усталеного способу життя до затримання, у кримінальному провадженні подані цивільні позови на загальну суму 2 млн грн, йдеться про обвинувачення у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх потерпілих.
До цього ж, суд бере до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
При встановленні актуальності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від таких осіб шляхом безпосереднього їх допиту судом, тоді як на даний час судом встановлено порядок дослідження доказів, згідно якого відбувається стадія дослідження письмових доказів, після чого визначено допит потерпілих та свідків. У випадку зміни запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з утриманням особи під вартою, у особи з`являється можливість вільного спілкування зі свідками та потерпілими в різний спосіб, тобто підвищується вірогідність настання ризику впливу на свідків та потерпілих, оскільки обвинувачений може вдатися до такого пошуку спроб спілкування з особами, покази яких мають цінність у справі та певне доказове значення, з огляду на характер обвинувачення, до моменту їх допиту судом безпосередньо. Крім того, суд враховує і повідомлену прокурором раніше інформацію про здійснення впливу на законного представника потерпілої ОСОБА_8 , про що були внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування.
При цьому, доводи захисника про відсутність претензій з боку потерпілих до обвинуваченого та їх письмові пояснення про те, що ОСОБА_6 незаконних дій щодо них не вчиняв, можуть бути враховані судом за їх безпосереднього допиту в судовому засіданні.
Враховуючи кількість епізодів та наведений в обвинувальному акті спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_6 , обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу відповідно до клопотання прокурора, суд приходить до переконання, що прокурором доведена актуальність та тривалість існування передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , а також неможливість запобігання визначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про обґрунтованість продовження строку ув`язнення ОСОБА_6 суд враховує і наявність об`єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Розумність строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному конкретному випадку в залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи вищевикладене, суд бере до уваги, що в даному конкретному провадженні не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків або їх відсутність взагалі, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Початкова стадія судового розгляду, з огляду на час перебування справи в суді зумовлена, в більшій мірі, поведінкою сторони захисту та захисників зокрема, які тривалий період часу допускали зриви судових засідань, не прибували в судові засідання без поважних причин, нехтуючи вимогами ч.4 ст. 28 КПК України, не демонстрували готовність брати участь в судовому розгляді справи, не цікавились перебігом справи в суді, блокуючи тим самим стадію дослідження доказів, оскільки участь захисника у даній кримінальній справі є обов`язковою в силу положень ст. 52 КПК України.
Такі обставини позбавляють суд під час кожного наступного продовження строку дії запобіжного заходу враховувати перебіг розгляду справи та просування у дослідженні доказів, що в свою чергу могло б свідчити про певне зменшення ризиків чи їх нівелювання взагалі та у зв`язку з цим відповідно вирішувати доцільність продовження тримання особи під вартою та можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище конкретні обставини даної справи виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, бо в даному провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовано саме з метою уникнення спроб переховування від суду, учинення нових кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків та потерпілих.
Відповідно ст. 183 КПК, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 червня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення її копії.
Судді
