-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа №592/881/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/891/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Сексуальне насильство
УХВАЛА
Іменем України
12 липня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5
розглянула у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/881/21 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25.05.2021, якою відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та продовжено строк дії обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника адвоката ОСОБА_9
установила:
В поданих апеляційних скаргах:
- захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою без визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт із застосуванням електронного контролю місця його перебування, поклавши на нього обов`язки відповідно ст. 194 КПК, оскільки ухвала постановлена без урахування обставин, які мають суттєве значення для справи, без надання оцінки усім обставинам у справі. Крім того, відсутні підстави для розгляду клопотання прокурора суддею одноособово в порядку п. 20-5 Перехідних положень КПК, оскільки така можливість передбачена лише для випадку хвороби судді зі складу колегії суддів на COVID-19, а перебування суддів у нарадчій кімнаті не пов`язана з карантинними обмеженнями, а є наслідком звичайних процесуальних обставин, які є перешкодою для розгляду суддею інших справ, що перебувають у нього на розгляді. Суддя безпідставно обрав обвинуваченому найсуворіший запобіжний захід з огляду на відсутність ризиків заявлених стороною обвинувачення;
- обвинувачений ОСОБА_12 також просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, застосувати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю. Вважає, що заявлені прокурором під час застосування запобіжного заходу ризики не зменшились, а всі посилання про їх наявність є лише припущенням, він має позитивну репутацію, соціально-трудові зв`язки, вищу освіту, активну соціальну позицію, волонтерство в благодійних організаціях, участь в благодійності, наявність постійного місця проживання, проживає разом з батьками похилого віку, які потребують його догляду та підтримки, має ряд хронічних захворювань та потребує медичного обстеження. Вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, дозволить довести свою репутацію, належну поведінку та спростувати припущення прокурора.
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.05.2021 обвинуваченому ОСОБА_8 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 28 травня 2021 року включно без визначення розміру застави.
На час апеляційного розгляду судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції не завершений та прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою у зв`язку з тим, що ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, існують та не зменшилися.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25.05.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 у зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт та продовжено строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 23 липня 2021 року включно без визначення розміру застави. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що ЗУ від 13.04.2020 року № 558- ІХ «Про внесення змін до п. 20-5 розділу ХІ» Перехідні положення КПК щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) передбачено, зокрема, що розгляд окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально. Будь-яких застережень чи умов, за яких можливе застосування вищезазначених Перехідних положень не містить ані Закон України, ані сам п. 20-5. Також рішення обґрунтоване наявністю ризиків переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих та свідків а також враховуючи кількість епізодів та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_8 , обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, та недостатністю застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які просили скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, доводи прокурора ОСОБА_10 про залишення ухвали суду без змін, а апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а згідно ч. 2 цієї статті вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою продовжує дію запобіжного заходу на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу (ч. 3 ст. 331 КПК).
Відповідно абз. 1 п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, а згідно абз. 5 цього пункту у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абз. 6 цього пункту.
Продовжуючи ОСОБА_8 строк тримання під вартою суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК ризиків переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, а також неможливість запобігання ним шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Відповідно установленої практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення також має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.
Колегія суддів, вирішуючи питання про обґрунтованість продовження строку ув`язнення ОСОБА_8 враховує і наявність об`єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
ОСОБА_8 є обвинуваченим у кримінальному провадженні і обґрунтованість пред`явленого обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, яким закінчується кримінальне провадження, а тому колегія суддів не уповноважена надавати оцінку доказам і може вирішувати питання тільки щодо наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від суду не зменшився, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, а саме те, що останній навчався в м. Харкові, працював у м. Комсомольськ Полтавської області та переважно в м. Києві, тобто не прив`язаний до певного одного місця мешкання, активна соціальна позиція обвинуваченого, навпаки, маючи тісні зв`язки з відомими людьми в сфері освіти та культури України, існування ризику переховуватись від суду має місце. Також про такий ризик засвідчила і додана в судовому засіданні вирізка з газети зі статтею «Украина без границ», з якої убачається, що обвинувачений подорожував, активно користуючись автостопом, для чого не потрібні, а ні паспорт, а ні грошові кошти.
Згідно з практикою ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Суд вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави вважати, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, не зменшився і є актуальним.
При встановленні ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
Враховуючи кількість епізодів та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_8 , обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Доводи захисника та обвинуваченого про те, що ОСОБА_8 має батьків похилого віку, які в силу свого здоров`я потребують догляду та підтримки, а також щодо стану його здоров`я не підтверджені належними доказами та не є безумовною підставою для застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
Твердження обвинуваченого та його захисника про необхідність звільнення ОСОБА_8 з-під варти є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об`єктивно свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.
Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність підстав для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в порядку п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК, то вони є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких застережень, у тому числі і щодо випадків виключно хвороби судді зі складу колегії суддів на COVID-19 або ж перебування суді у нарадчій кімнаті, ця норма закону не містить.
Вказаним пунктом, зокрема, встановлено, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абз. 6 цього пункту.
Таким чином, кримінальним процесуальним законом передбачена можливість розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою головуючим-суддею у разі неможливості розглянути клопотання у визначений КПК строк колегією суддів. При цьому єдиною підставою, яка повинна бути на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою це дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України хвороби СОVID-2019.
За змістом п. 20-5 розділу ХІ Перехідних положень КПК можливість розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою головуючим-суддею встановлена як особливість судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України хвороби СОVID-2019.
Оскільки така можливість встановлена законом, то колегія суддів вважає такими, що не відповідають вимогам закону доводи апеляційної скарги захисника про те, що неможливість проведення судового засідання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 в колегіальному складі не була викликана дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-2019).
На підставі викладеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України
постановила:
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 25.05.2021 року відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
скопійовано
-
скопійовано
-
