Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 592/881/21
Провадження № 1-кп/591/189/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у закритому судовому засіданні заяву про відвід колегії суддів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Від захисника ОСОБА_8 надійшла вказана заява про відвід, мотивована тим, що судом апеляційної інстанції тричі скасовувались ухвали Зарічного районного суду м.Суми у даній справі з підстав істотного порушення вимог КПК, що свідчить про те, що колегія суддів та головуючий суддя ОСОБА_1 систематично порушують принцип рівності та право на розгляд справи справедливим та неупередженим судом, процедуру розгляду відводів, відмовляють обвинуваченому у доступі до процедур судочинства і застосування належної правової процедури, що перешкоджає ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, тому існують інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості колегії суддів.
Крім того, вказувала, з посиланням на ряд рішень ЄСПЛ, про порушення процедур розгляду відводів, зокрема принципу «ніхто не може бути суддею у власній справі», у зв`язку з чим вважала неможливим розглядати даний відвід колегією, якій він заявлений, та просила передати заяву про відвід на авторозподіл для розгляду іншим складом суду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 заяву про відвід підтримали. Прокурор просила розглянути заяву про відвід відповідно до вимог КПК.
Заслухавши учасників провадження, суд вважає, що заявлений відвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Положення ч.ч.4, 5 ст. 9 КПК, на які вказує захисник, не спростовують обов`язку суду застосовувати вимоги КПК, згідно яких відвід, якщо він заявлений колегії суддів, розглядається цією ж колегією, а лише передбачають врахування практики ЄСПЛ при застосуванні кримінального процесуального законодавства та у випадку суперечності норм КПК міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана ВРУ застосування норм міжнародного договору, тоді як в даній ситуації не йдеться про суперечність будь-якого міжнародного договору нормам КПК України.
Отже, відповідно до ст.81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду, тому підстав для передачі заяви про відвід на авторозподіл колегія суддів не вбачає.
Статтями 75 та 76 Кримінального процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді (слідчого судді), а сам відвід повинен бути вмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).
Так, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України встановлено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для забезпечення неупередженості суду у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.
Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).
Із заявлених підстав для відводу суддів вбачається, що захисник не погоджується з процесуальними рішеннями та діями головуючого судді та колегії суддів, скасування судом вищої інстанції попередніх судових рішень з підстав порушення процесуальних положень КПК, що жодним чином не свідчить про упередженість чи необ`єктивність суддів, також враховуючи і прийняття колегією суддів апеляційного суду по суті аналогічного рішення про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу.
Перевіривши наведені заявником на обґрунтування заяви про відвід доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки зміст поданої заяви про відвід фактично зводиться до незгоди з прийнятими рішеннями у справі, застосуванням та тлумаченням законодавства та судової практики ЄСПЛ. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді справ.
Процесуальна діяльність суду та судові рішення підлягають оскарженню в передбаченому процесуальним законодавством порядку та захисником реалізовано таке право.
Європейський суд з прав людини зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Незалежність суддів передбачає цілковиту неупередженість зі сторони судді. Розглядаючи спір між сторонами, судді не повинні мати будь-які зв`язки, схильності чи упередження, які впливають або можуть бути сприйняті як такі, що впливають на його чи її здатність прийняти незалежне рішення. З цієї точки зору, незалежність суддів це підтвердження базового принципу «ніхто не може бути суддею у своїй власній справі».
Цей вказаний основоположний принцип полягає в тому, що ніхто не може бути суддею у власній справі. Цей принцип, розроблений судами, має два надзвичайно схожі, але не ідентичні наслідки. По-перше, його можна застосовувати буквально: якщо суддя є фактично стороною у справі або фінансово зацікавлений у певному її вирішенні, тоді він або вона справді виступає суддею у власній справі. Це слугує достатньою підставою для відводу судді. По-друге, цей принцип можна також застосовувати у випадках, коли суддя не є стороною у справі та не має фінансової зацікавленості в результатах розгляду, однак поводить себе таким чином, що це дає підстави для підозри у його/її необ`єктивності, наприклад через дружні стосунки з однією зі сторін.
Водночас, будь-яких конкретних аргументів зі сторони захисника ОСОБА_8 щодо можливості застосування вказаного принципу для відводу судді чи колегії у заяві не наведено.
Доводи заявника щодо необхідності відводу суддів саме з підстав незгоди з їх правовою позицією прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Таким чином, незгода заявника з судовими рішеннями та діями в процесі судового розгляду справи, не може бути підставою для відводу. Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів ним не зазначено.
Отже, обставини, що визначені у п.4 ст. 75 КПК України та які виключають участь судді в кримінальному провадженні, не встановлені, жодних доказів упередженості не надано, а наведені заявником обставини не є тими обставинами, які викликають сумнів в неупередженості суду, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, сам по собі факт скасування апеляційним судом ухвали колегії суддів у справі не свідчить про упереджене ставлення суду до обвинуваченого чи іншої зацікавленості у розгляді даної справи, а тому підстав для задоволення заяви про відвід суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 75-81 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви захисника ОСОБА_8 про відвід колегії суддів у справі відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
