Справа № 592/881/21
Провадження № 1-кп/591/189/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді - ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу,
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження №12020170110001155 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст.155, ч.2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 153 КК України.
Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час існують та не зменшилися, кримінальне провадження до закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою не може бути завершене, а більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_6 зазначив про відсутність підстав для розгляду клопотання одноособово, оскільки пункт Перехідних положень КПК пов`язує таку можливість виключно з коронавірусною хворобою, тоді як суддя ОСОБА_7 перебуває на навчанні, а суддя Клімашевська здійснює правосуддя. Крім того вказував на те, що прокурор допускає висловлювання про винуватість ОСОБА_4 . Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на домашній арешт через необґрунтованість клопотання та недоведеність ризиків. Так, зазначив, що ризик переховування від суду обґрунтовується лише тяжкістю покарання, що не відповідає практиці ЄСПЛ та нівелюється введеним режимом воєнного стану та посиленою перевіркою документів у осіб. Крім того, стороною обвинувачення штучно завищені кваліфікації злочинів для створення підстав тримання під вартою. Крім того, сторона захисту подавала докази наявності місцяпроживання в м.Суми та домовленостей щодо працевлаштування. Також вказував на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 , наявність матері, яка є особою з інвалідністю та пенсіонером і потребує підтримки сина. Зазначав про відсутність тиску на потерпілих та свідків, доводи прокурора про здійснення тиску на ОСОБА_8 є штучно створеними. Вказував на те, що судом порядок дослідження доказів визначений таким чином, щоб ризик впливу на потерпілих та свідків існував якомога довше. Вважає, що на теперішній час ризики значно зменшилися з огляду на час, що минув з моменту затримання, а прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений підтримав позицію захисника та зазначив про відсутність намірів переховування, впливу на учасників справи, враховуючи і те, що протягом двох місяців в умовах СІЗО створена можливість користування мережею інтернет без будь-яких обмежень. Має незадовільний стан здоров`я, тоді як в СІЗО неможливо проводити діагностику та лікування, що є катуванням особи.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
Законом України від 13 квітня 2020 року N 558-IX «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачено, зокрема, що розгляд окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Будь-яких застережень чи умов, за яких можливе застосування вищезазначених Перехідних положень не містить ані Закон України, ані сам п.20-5.
З огляду на викладене, є необґрунтованими доводи захисника щодо відсутності підстав для розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу головуючим колегії суддів.
Слід зазначити, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наразі розглядається одноособово головуючим суддею, оскільки станом на 06.04.2023 суддя ОСОБА_7 проходить підготовку для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів (з 03.04.2023 до 07.04.2023), визначити іншу дату для розгляду клопотання прокурора неможливо з огляду на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 06.04.2023, а розгляд клопотання у складі двох професійних суддів КПК не передбачено.
При цьому, клопотання прокурора надійшло до суду 21.03.2023 та судом вживались додаткові заходи для організації судового засідання для розгляду цього клопотання колегією суддів до закінчення строку дії попередньої ухвали, однак судове засідання 21.03.2023 звелося, враховуючи, в тому числі, час підключення захисника ОСОБА_9 до ВКЗ із тривалим запізненням, до розгляду заяви про відвід колегії суддів; 24.03.2023 судове засідання було відкладено та зобов`язано прокурора повторно надіслати клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу від 21.03.2023 захиснику ОСОБА_9 . Іншої дати, до 03.04.2023, для можливості розглянути клопотання прокурора у складі колегії суддів, захисником ОСОБА_9 погоджено не було. 03.04.2023 та 05.04.2023 судове засідання відклалось у зв`язку з заявленими відводами.
В судове засідання 06.04.2023 на 11-00 захисники за договором не прибули, тому був залучений захисник на окрему процесуальну дію. Під час ознайомлення цього захисника з матеріалами справи, до суду прибув захисник ОСОБА_5 , який продовжив участь в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_9 , маючи активний статус в системі Ізікон, не приймала запрошення від Зарічного районного суду м.Суми для приєднання до ВКЗ в судове засідання 06.04.2023, тому враховуючи, що цей день є останнім днем строку дії ухвали, суд вважає за необхідне в силу ст. 331 КПК України продовжити розгляд клопотання за участі захисника ОСОБА_5 .
Повертаючись до предмету розгляду, суд зазначає, що прокурором доведено існування передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , а також неможливість запобігання визначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Відповідно усталеної судової практики ЄСПЛ висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, при встановленні існування ризику переховування від суду слід врахувати встановлені при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 ті обставини, що останній не має офіційних та стабільних джерел доходів, достатньо міцних сімейних чи соціальних зв`язків, у справі подані цивільні позови, йдеться про обвинувачення у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх потерпілих, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
При цьому, суд бере до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.».
Введення воєнного стану у країні не зменшує даного ризику як і наявність родинних зв`язків з матір`ю та трудових договорів про наміри.
При встановленні актуальності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від таких осіб шляхом безпосереднього їх допиту судом, тоді як на даний час судом встановлено порядок дослідження доказів, згідно якого відбувається стадія дослідження письмових доказів, після чого визначено допит потерпілих та свідків. Стосовно доводів захисника в цій частині щодо визначеного порядку дослідження доказів, то сторона захисту не позбавлена можливості звернутися з клопотанням про зміну порядку дослідження доказів, навівши відповідне обґрунтування цьому.
Враховуючи кількість епізодів та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину ОСОБА_4 , обґрунтованим є і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Вирішуючи питання про обґрунтованість продовження строку ув`язнення ОСОБА_4 враховує і наявність об`єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. При цьому згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює ЄСПЛ вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то суд враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де Суд зазначив, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку в залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
Крім того, суд бере до уваги, що в даному конкретному провадженні не досліджено обставин обвинувачення настільки, що можна було б судити про істотне зменшення ризиків або їх відсутність взагалі, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно незадовільного стану здоров`я обвинуваченого та неможливості проведення діагностування та відповідного лікування в СІЗО, що на думку сторони захисту становить ознаки катування особи, суд зазначає наступне.
З наданої СІЗО довідки, яка вже була предметом оцінки, вбачається, що ОСОБА_4 оглядався рядом лікарів, та йому було призначено відповідне лікування, яке він отримує, але продовжує скаржитися на стан здоров`я. Також в довідці зазначено, що виконання певних аналізів є неможливим з огляду на відсутність укладеної з сімейним лікарем декларації, однак обвинувачений не позбавлений можливості укласти відповідну декларацію, отримати відповідні електронні направлення та виконати необхідні обстеження. Водночас, з довідки не вбачається наявність у ОСОБА_4 захворювань, за яких його перебування в СІЗО є неможливим.
З огляду на вищевикладене, залишаються актуальними та тривалими встановлені раніше ризики, тоді як будь-які інші запобіжні заходи на даний час для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого не будуть дієвими.
Відповідно ст. 183 КПК, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 331 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 червня 2023 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення її копії.
Головуючий суддя
