Ухвала
30 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 755/5301/16-ц
провадження № 61-5129ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О.М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куін Україна» про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно компанії Рапала ВМС Корпорейшн та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо зміни чинного статусу та стану цього майна.
Заява обґрунтована тим, що підставами для забезпечення позову є відверто криміногенна діяльність керівників компанії Рапала та директора Середи із сукупністю вчинених злочинів. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. Саме по собі накладення арешту на нерухоме майно компанії Рапала не перешкоджає господарській та іншій діяльності компанії, а також не порушує права та інтереси інших осіб, але протидіє відчуженню майна з метою уникнення його конфіскації за кримінальним провадження та майнової відповідальності.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове судове рішення щодо задоволення його заяви про забезпечення позову.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
У пункті 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правовий висновок про те, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін.
Викладений вище висновок не протирічить постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), якою частково відступили від висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)
Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду апеляційної інстанції за наявності для цього підстав.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куін Україна» про зобов`язання надати достовірну інформацію про продукцію, вилучення із продажу неякісної продукції, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів відмовити.
Копію цієї ухвали та разом з доданими до скарги матеріалами направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
