АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Дука В.В.
розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рапала ВМС Корпорейшн, Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна» про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування шкоди в якій, з урахуванням уточнень, просив зобов'язати відповідачів відшкодувати позивачу упущену вигоду у сумі 650 416 євро; Зобов'язати відповідачів відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 71 988 євро; Розподілити суми відшкодування упущеної вигоди і завданої моральної шкоди у розмірі 90 відсотків за рахунок відповідача Рапала ВМС Корпорейшн і 10 відсотків за рахунок відповідача Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна», оскільки неправомірні дії останнього є похідними і залежними від неправомірних дій першого; Залишити суми відшкодування завданої майнової та моральної шкоди в іноземній валюті на підставі положень Закону України «Про режим іноземного інвестування» або визначити ці суми у національній валюті з урахуванням обмінного курсу Національного банку України євро щодо гривні на момент винесення остаточного судового рішення.
Справа № 755/5301/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7441/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачі пропонують споживачам так звані акустичні (звукові) риболовні приманки. Проте, існують нарікання риболовів, які скаржаться на те, що акустичні приманки не дозволяють з очевидністю ловити більшу кількість риби у порівнянні із звичайними приманками (без акустичного пристрою). Випробовування придбаних позивачем акустичних приманок також не підтверджують їх задекларованих переваг. Таким чином, задекларовані переваги акустичних риболовних приманок потребують свого підтвердження. Крім того, не існує жодної інформації щодо допустимого впливу звуків акустичних риболовних приманок компанії Рапала на екологію риб і інших водних тварин, тобто щодо допустимого рівня акустичного забруднення водного середовища цими приманками.
Спроби позивача отримати від компанії Рапала достовірну інформацію про акустичні риболовні приманки та довести невідповідність їх властивостей описам шляхом перемовин не досягли успіху. Експертне дослідження «Українського центру судових експертиз» № 1-29/05 від 29.05.2015 встановило, що через ненадання ОСОБА_1 достовірної інформації про продукцію та продаж продукції, споживчі властивості якої не відповідають її описам та рекламі, компанія Рапала завдала позивачу моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просив рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, не взяв до уваги усіх наведених ним доводів для задоволення позову.
Також апелянт посилається на грубі порушення судом норм процесуального законодавства, при розгляді справи.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вину відповідача у завданні йому матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів та в межах заявлених вимог і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, не взяв до уваги усіх наведених ним доводів для задоволення позову, виходячи з наступного.
Так, суд першої інстанції правильно встановив та вказав, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд правильно критично поставився до доводів позивача про його співпрацю з відповідачем Дочірнім підприємством «ВМС Вотер Куїн Україна», вірно взяв до уваги, що згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, що підтверджує факт вимагання позивачем грошових коштів злочинним шляхом у відповідача Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куїн Україна», (а.с. 202-205 Т.1).
Правильно суд відмовив і у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про стягнення збитків за завдану матеріальну шкоду.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З викладених норм права вбачається, що кожна сторонами сама обирає стратегію захисту своїх прав, а суд розглядає справи тільки в межах заявлений сторонами вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно розглянув справу, з урахуванням тих вимог, які були заявлені позивачем.
Доказування позивачу у даній справі побудовані виключно на його припущеннях та не підтверджуються жодними належними та достовірними доказами.
Судовою колегією приймаються до уваги доводи апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення (ч.3 ст.309 ЦПК України).
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року є обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням норм законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
