Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/5301/16-ц
провадження № 61-28746св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнє підприємство «ВМС-Вотер Куін Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Гончарука В. П., та ухвалу Апеляційного суду
м. Києва від 16 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог позовом
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Рапала ВМС Корпорейшн, дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куїн Україна» про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі пропонують споживачам акустичні (звукові) риболовні приманки.
Проте, існують нарікання риболовів, які скаржаться на те, що акустичні приманки не дозволяють з очевидністю ловити більшу кількість риби у порівнянні із звичайними приманками (без акустичного пристрою). Випробовування придбаних позивачем акустичних приманок також не підтверджують їх задекларованих переваг. Таким чином, задекларовані переваги акустичних риболовних приманок потребують свого підтвердження. Крім того, не існує жодної інформації щодо допустимого впливу звуків акустичних риболовних приманок компанії Рапала на екологію риб та інших водних тварин, тобто щодо допустимого рівня акустичного забруднення водного середовища цими приманками.
Позивач вказував, що його спроби шляхом перемовин отримати від компанії Рапала достовірну інформацію про акустичні риболовні приманки та довести невідповідність їх властивостей описам не досягли успіху. Експертне дослідження «Українського центру судових експертиз» № 1-29/05
від 29 травня 2015 року встановило, що у зв`язку з ненаданням йому достовірної інформації про продукцію та продаж продукції, споживчі властивості якої не відповідають її описам та рекламі, компанія Рапала завдала йому моральної шкоди.
За таких обставин позивач просив суд:
- зобов`язати Рапала ВМС Корпорейшн (Фінляндія) та дочірнє підприємство ВМС Вотер Куїн Україна (Україна), надати йому у двотижневий строк достовірну інформацію про продукцію, а саме про риболовні приманки з акустичним пристроєм, у вигляді протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що риболовні приманки з акустичним пристроєм приваблюють рибу і, таким чином, дозволяють ловити більшу кількість риби, ніж аналогічні риболовні приманки без такого пристрою; протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що рівень звукових шумів, які продукуються риболовними приманками з акустичним пристроєм, не перевищує допустимі рівні для риб та інших водних тварин (хребетних та безхребетних);
- у разі ненадання достовірної інформації про риболовні приманки з акустичним пристроєм або відмови від надання такої інформації зобов`язати відповідача: зняти вказану продукцію з продажу протягом одного тижня від кінцевої дати надання достовірної інформації або дати відмови від її надання до приведення інформації про продукцію у відповідність; у публічних пропозиціях укласти договір купівлі-продажу, звернений до невизначеного кола осіб, замінити недостовірну інформацію про риболовні приманки з акустичним пристроєм на достовірну інформацію про них; доручити центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, зробити відповідні приписи відповідачам, призупинити реалізацію та виробництво продукції, що не відповідає вимогам, або вчинити більш суворі заходи у відповідності до чинного законодавства;
- стягнути з дочірнього підприємства ВМС Вотер Куїн Україна на його користь грошові кошти, витрачені ним на купівлю акустичних приманок неналежної якості компанії Рапала на суму 123 грн, плату за відмову в реалізації прав споживача у сумі 1 230 грн, плату через ненадання достовірної інформації про продукцію у сумі 85 грн та витрати на проведення судової експертизи у сумі 3 030 грн, а усього 4 468 грн;
- стягнути з відповідачів у рівних частинах на його користь грошові кошти на відшкодування завданої моральної шкоди у сумі
1 748 933,76 грн, яка має бути перерахована до поточного обмінного курсу євро щодо гривні, встановлених Національним банком України.
У грудні 2016 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в частині надання достовірної інформації про продукцію, в якій просив:
- зобов`язати Рапала ВМС Корпорейшн (Фінляндія) та дочірнє підприємство ВМС Вотер Куїн Україна (Україна) надати йому у двотижневий строк достовірну інформацію про продукцію з феромонами, у вигляді протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що риболовні приманки з феромонами є вибірковими щодо виду риб і приваблюють рибу на відстані, дозволяючи, таким чином, ловити більшу кількість риби, ніж приманки без феромонів; протоколів експертиз, дослідницьких звітів та інших офіційних та публічних документів, які на підставі об`єктивних даних, отриманих методами біологічної статистики, підтверджують, що приманки з феромонами не впливають негативно на фізіологію і поведінку риб та інших водних тварин (хребетних та безхребетних);
- у разі ненадання достовірної інформації про продукцію з феромонами або відмови від надання такої інформації зобов`язати відповідачів вилучити із продажів неякісну продукцію з феромонами, яка пропонується під брендами Trigger X, Ultrabite та CEFAS.
У грудні 2016 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог в якій просив:
- зобов`язати відповідачів вилучити із продажу неякісні та екологічно небезпечні харчові риболовні приманки, прикормки, гранули та атрактанти, які пропонуються відповідачами під брендами Dynamite Baits, Carp Spirit та Carp Expert з ненаданням достовірної та необхідної інформації про вказану продукцію;
- у січні та лютому 2017 року позивач подав до суду заяви про збільшення позовних вимог майнового характеру, в яких просив зобов`язати відповідачів відшкодувати упущену вигоду у сумі
650 416 євро; відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі
71 988 євро; розподілити суми відшкодування упущеної вигоди і завданої моральної шкоди у розмірі 90 процентів за рахунок відповідача Рапала ВМС Корпорейшн і 10 процентів за рахунок відповідача дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куїн Україна», оскільки неправомірні дії останнього є похідними і залежними від неправомірних дій першого;
- залишити суми відшкодування завданої майнової та моральної шкоди в іноземній валюті на підставі положень Закону України «Про режим іноземного інвестування» або визначити ці суми у національній валюті з урахуванням обмінного курсу євро до гривні на момент винесення остаточного судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вину відповідача у завданні йому майнової та моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Дніпровського районного суду
м. Києва від 13 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказування позивачем своїх вимог у даній справі побудовані виключно на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2017 рокуі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 755/5301/16-ц з Дніпровського районного суду м. Києва.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-УІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
05 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 755/5301/16-ц передано судді- доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неповним з`ясуванням судами обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення та порушенням норм процесуального права.
Зокрема ОСОБА_1 просив врахувати, що після пред`явлення первісного позову він неодноразово подавав до суду першої інстанції заяви про збільшення позовних вимог, які суд по суті не розглянув та більшу частину наданих ним доказів не дослідив.
Апеляційний суд вказаних порушень не усунув і також не дослідив надані ним докази.
Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва
від 06 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною першою
статті 189 КК України за фактом вимагання грошових коштів у Дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куїн Україна» та призначено ОСОБА_1 покарання у виді 1 року обмеження волі з іспитовим строком.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»
(далі - Закон) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити зокрема: дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання; гарантійні зобов`язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій тощо.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу він у разі укладення договору має право відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди
(частина третя статті 700 ЦК України).
У разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків (підпункт 1 частини сьомої
статті 15 Закону).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною третьою статті 10 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи (далі - ЦПК України 2004 року) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У частині другій статті 59 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).
Встановивши, що позивачем не надано доказів, якими підтверджується порушення відповідачами його прав як споживача та існування між сторонами договірних правовідносини в результаті порушення яких йому завдано збитків, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Проте із вказаними висновками судів попередніх інстанцій на даний час погодитись неможливо, оскільки вони є передчасними та зроблені із порушенням норм процесуального права.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 заявив вимоги про надання достовірної інформації про продукцію та відшкодування шкоди.
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово змінював та збільшував позовні вимоги, як майнового так і немайнового характеру.
Суд першої інстанції, визначаючи обсяг позовних вимог ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення вважав, що позивач остаточно просив зобов`язати відповідачів відшкодувати упущену вигоду у сумі 650 416 євро; відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 71 988 євро; розподілити суми відшкодування упущеної вигоди і завданої моральної шкоди у розмірі
90 процентів за рахунок відповідача Рапала ВМС Корпорейшн і 10 процентів за рахунок відповідача дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куїн Україна», оскільки неправомірні дії останнього є похідними і залежними від неправомірних дій першого; залишити суми відшкодування завданої майнової та моральної шкоди в іноземній валюті на підставі положень Закону України «Про режим іноземного інвестування» або визначити ці суми у національній валюті з урахуванням обмінного курсу євро до гривні на момент винесення остаточного судового рішення.
Проте судом першої інстанції та апеляційним судом не враховано, що протягом судового розгляду ОСОБА_1 не відмовлявся від позову в частині вимог немайнового характеру не просив залишити ці вимоги без розгляду і відповідні ухвали судом постановлені не були.
Отже, суди попередніх інстанцій фактично не розглянули позов
ОСОБА_1 в межах заявлених ним вимог.
Крім того за змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 215 ЦПК України
2004 року в описовій та мотивувальній частині рішення суду зазначаються у тому числі докази досліджені судом та мотиви, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази.
Натомість рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року із досліджених доказів містить посилання лише на наданий відповідачем вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року та мотиви відхилення наданого позивачем висновку № 1-29/05
від 29 травня 2015 року висновку фахівця-психолога.
Натомість сторони надавали суду й інші докази, у тому числі позивач на підтвердження придбання певної продукції виробником, якої він вважав відповідачів, а ДП «ВМС-Вотер Куін Україна» на підтвердження якості продукції та її походження в Україні.
Однак про вказані докази, які можуть мати значення для правильного вирішення справи, не зазначено в оскаржених судових рішеннях, не наведені мотиви з яких суд бере їх до уваги або відхиляє.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Враховуючи допущені судами порушення норм процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за статтею 411 ЦПК України.
Під час нового розгляду справи судам належить врахувати викладене, визначити межі заявлених позивачем вимог та вирішити справу в межах таких вимог, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, надати їм належну оцінку та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович
