ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
25.03.2021р. Справа №910/22858/17
за скаргою: б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:
за позовом: Акціонерного товариства «Сбербанк», м.Київ
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк (якого замінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ на підставі ухвали суду від 27.07.2020р.)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ
про стягнення 68139502,01 доларів США, що еквівалентно 1857993189,66 грн
за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання Клименко Ю.О.
У засіданні брали участь:
від позивача (стягувача): Гапон В.С. адв.
від відповідача (боржника, скаржника) та третьої особи: Пономаренко М.А. адв.
від органу примусового виконання рішень: Іванова Т.О. гол. спец.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. позовні вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. у розмірі 68139502,01 доларів США задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредитної лінії 54945202,05 доларів США, що становить еквівалент 1433055100,46 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13194299,96 доларів США, що становить еквівалент 344127569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., а також судовий збір у розмірі 240000 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019р. рішення місцевого суду залишено без змін.
06.02.2019р. на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
Згідно з постановою суду касаційної інстанції від 14.05.2019р. рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2019р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019р. у справі №910/22858/17 залишено без змін.
Ухвалою суду від 27.07.2020р., залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020р., замінено сторону виконавчого провадження, боржника Державне підприємство «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957, місцезнаходження: 83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, 68) на правонаступника Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Ґедройця, 5) у виконавчому провадженні №59296433 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.02.2019р. №910/22858/17 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованості за основною сумою кредитної лінії 54945202,05 доларів США, що становить еквівалент 1433055100,46 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13194299,96 доларів США, що становить еквівалент 344127569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., а також судового збору у розмірі 240000 грн.
Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №910/22858/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.07.2020р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020р.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до господарського суду зі скаргою б/н від 09.02.2021р. на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просило суд:
- визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у не зупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59296433, яке відкрито на підставі наказу суду у справі №910/22858/17;
- усунути порушення права Акціонерного товариства «Українська залізниця» шляхом зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №59296433, яке відкрито на підставі наказу суду у справі №910/22858/17.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилався на те, що 17.02.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», за змістом якого до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та затвердження передавального акту цього майна Акціонерному товариству «Укрзалізниця» як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Акціонерного товариства «Укрзалізниця» за зобов`язаннями таких підприємств, в тому числі і за зобов`язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця», у зв`язку з чим бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у тому, що державним виконавцем не зупинено виконавче провадження №59296433, суперечать вимогам п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно наявності підстав для застосування спеціальних норм щодо мораторію скаржник посилався на п.63 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі №910/5953/17 та стверджував, що цей мораторій не пов`язаний з неможливістю звернути стягнення на майно таких підприємств, оскільки воно знаходиться на непідконтрольній органам державної влади території, а спрямований на захист майнових інтересів Акціонерного товариства «Укрзалізниця» як стратегічно важливого підприємства державного сектору економіки, що обумовлюється можливістю приведення Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до банкрутства через виконання значного обсягу зобов`язань Державного підприємства «Донецька залізниця» без фактичного отримання його активів.
Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли пояснення №09-18/21 від 23.02.2021р., за змістом яких державний виконавець проти задоволення скарги заперечував з посиланням на наступне:
-за боржником зареєстрована значна кількість нерухомого майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території, внаслідок чого обставини, визначені ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення вчинення виконавчих дій на теперішній час відсутні. Наразі, на території Донецької області працюють залізничні вокзали та здійснюється господарська діяльність Акціонерного товариства «Укрзалізниця» і скаржник фактично отримав та використовує частину активів Держаного підприємства «Донецька залізниця»;
-з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачена можливість звернення стягнення на конкретні види майна підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
-обмеження щодо здійснення виконавчих дій стосуються лише майна боржника, яке розташовано на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та жодним чином не впливають на питання звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах та не обмежені у вільному доступі.
Стягувач надав пояснення без номеру та дати, які надійшли до суду 02.03.2021р., у яких проти задоволення скарги заперечував і зазначав, що не все майно боржника, на яке може бути здійснено примусове стягнення, знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
22.02.2021р. та 23.03.2021р. від залізниці, 02.03.2021р. від банку на електронну пошту суду надходили клопотання та пояснення, згідно з якими до матеріалів справи долучено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо суб`єкта, на підтвердження знаходження майна Держаного підприємства «Донецька залізниця» на території здійснення АТО та на території, що підконтрольна українській владі.
Ухвалою суду від 12.02.2021р. скаргу б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» було прийнято до розгляду.
Згідно з ухвалою суду від 23.02.2021р. розгляд скарги було відкладено на 03.03.2021р.
Відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України в засіданнях суду оголошувались перерви з 03.03.2021р. до 11.03.2021р., з 11.03.2021р. до 25.03.2021р.
Представники учасників розгляду скарги у судове засідання 25.03.2021р. з`явились.
Представник скаржника наполягав на задоволенні скарги.
Представники стягувача та виконавчої служби проти задоволення скарги заперечували.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
З огляду на наведене, скарга б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» розглянута судом протягом розумного строку.
В силу норм ч.ч.1, 2 ст.341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У скарзі заявник зазначав, що залізниця дізналась про незаконну бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №59296433 09.02.2021р., коли довідалась, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень залишився незмінним стан «примусове виконання», незважаючи на те, що 05.02.2021р. Акціонерним товариством «Українська залізниця» була подана заява про зупинення вчинення виконавчих дій.
З огляду на наведене, враховуючи, що скаргу було подано Акціонерним товариством «Українська залізниця» до господарського суду 09.02.2021р., приймаючи до уваги, що предметом оскарження у цьому випадку є бездіяльність державного виконавця, за висновками суду, стягувачем дотримано вимоги ч.1 ст.341 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як зазначалось, рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2018р., залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. у розмірі 68139502,01 доларів США задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредитної лінії 54945202,05 доларів США, що становить еквівалент 1433055100,46 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами 13194299,96 доларів США, що становить еквівалент 344127569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., а також судовий збір у розмірі 240000 грн.
06.02.2019р. на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
Ухвалою суду від 27.07.2020р., залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020р., замінено сторону виконавчого провадження, боржника Державне підприємство «Донецька залізниця» на правонаступника Акціонерне товариство «Українська залізниця» у виконавчому провадженні №59296433 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.02.2019р. №910/22858/17.
Виконавче провадження №59296433, відкрите за наказом від 06.02.2019р., перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до державного виконавця з заявою б/н від 05.02.2021р. про зупинення вчинення виконавчих дій з посиланням на мораторій на звернення стягнення на активи Акціонерного товариства «Українська залізниця» за зобов`язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця».
Проте, вказана заява виконавцем задоволена не була, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень актуальний стан виконавчого провадження №59296433 «примусове виконання», чим, на думку заявника, порушуються його права.
В силу норм ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003р. у справі «Ясюнієне проти Литви», заява №41510/98, п.27).
Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005р. у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, п.84).
Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява №35382/97, п.23, ECHR 2000-IV).
Наразі, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
20.10.2019р. набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі Закон №145-ІХ).
Відповідно до п.3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №145-ІХ, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, системний аналіз змісту цієї норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
Аналогічні висновки щодо застосування п.3 Розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону №145-ІХ викладені в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі №910/13346/18 та від 29.04.2020р. у справі №910/6948/19, у яких суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій стосовно Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо стягнення грошових коштів.
Пунктом 11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для зупинення виконавчого провадження у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно з п.5-1 розділу 3 Перехідні та Прикінцеві положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
Відповідно до п.5-2 розділу 3 Перехідні та Прикінцеві положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Розділ 3 Перехідних та Прикінцевих положень цього Закону доповнений пунктами 5-1 та 5-2 згідно із Законом №1787-VIII від 20.12.2016р. та викладений в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону №2604-VIII від 18.10.2018р.
Закон №2604-VIII від 18.10.2018р. набрав чинності 12.01.2019р., а, як зазначено вище, Закон №145-ІХ набрав чинності 20.10.2019р., тобто, хронологічно пізніше.
Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації Акціонерного товариства «Укрзалізниця» - 21.10.2015р.; саме такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі №910/5953/17.
Таким чином, за правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, при закріпленні законодавцем можливості звернення стягнення на грошові кошти державних підприємств, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», враховані й інші заборони та мораторії на звернення стягнення на майно боржників, в т.ч. який встановлений по відношенню до Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Разом з тим, майно первісного боржника (Державного підприємства «Донецька залізниця»), на яке може бути здійснено примусове стягнення, знаходиться як на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, так і на території, що підконтрольна українській владі.
Також, слід зазначити, що саме поняття дії «проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту» чи відсилки до відповідного нормативно-правового акту, де б містилось роз`яснення цього поняття у Законі України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» відсутнє, як відсутній і строк проведення такої дії.
Таким чином, зазначена норма стосується лише майна боржника, яке розташовано на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та жодним чином не впливає на питання звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах та не обмежені у вільному обороті.
Посилання скаржника на п.63 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі № 910/5953/17 як на підставу неможливості звернення стягнення на грошові кошти Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та, як наслідок, виконання рішення суду у даній справі, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке:
- по-перше, цей висновок стосується питання правонаступництва Акціонерним товариством «Укрзалізниця» прав та обов`язків Державного підприємства «Донецька залізниця»;
- по-друге, сама по собі констатація наявності мораторію не спростовує висновку суду в контексті висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, про можливість примусового стягнення грошових коштів з боржників державних підприємств за наявності інших заборон та мораторіїв, які були чинними на момент прийняття та набрання чинності Законом №145-ІХ.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у не зупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59296433, що відкрито на підставі наказу суду у справі №910/22858/17. Оскільки порушення прав Акціонерного товариства «Українська залізниця» в межах розгляду цієї скарги судом не встановлено, то і підстави для зобов`язання державного виконавця усунути порушення у будь-який спосіб відсутні.
В силу норм ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовити.
Вступну та резолютивну частини ухвали складено 25.03.2021р.
Повний текст ухвали складено 30.03.2021р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.О.Паляниця
