ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
24.05.2018р. Справа №910/22858/17
за позовом: Акціонерного товариства «Сбербанк», м.Київ, код ЄДРПОУ 25959784
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815
про стягнення 68139502,01 доларів США, що еквівалентно 1857993189,66 грн
Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження
Суддя : Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
У засіданні суду брали участь:
від позивача: ОСОБА_1 – за дов.
від відповідача: ОСОБА_2 – за дов., ОСОБА_3 – за дов.
від третьої особи: ОСОБА_4 – заступ. нач. юр. служ., ОСОБА_5 – гол. юрисконс.
Згідно із ст.216 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась перерва з 15.05.2018р. 24.05.2018р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач , Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. у розмірі 68139502,01 доларів США, з яких 54945202,05 доларів США – заборгованість за основною сумою кредитної лінії, 13194299,96 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/22858/17 за правилами загального позовного провадження, а у відповідності до ухвали від 17.01.2018р. справу №910/22858/17 скеровано за підсудністю до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.02.2018р. прийнято зазначену справу до провадження.
Згідно з ухвалою суду від 23.05.2018р. змінено найменування позивача у справі №910/22858/17 з Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» на Акціонерне товариство «Сбербанк».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. в частині повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів.
Відповідач у відзиві №6/2022/910/22858/17 від 14.05.2018р. проти задоволення позовних вимог заперечив з посиланням на те, що банком не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитом та відсотками за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. Крім того, Державне підприємство «Донецька залізниця» зазначало, що первинна документація по спірних правовідносинах знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, з огляду на що, у останнього відсутня можливість провести самостійний розрахунок заборгованості.
У доповненні б/н від 22.05.2018р. відповідач вказував на порушення черговості зарахування коштів, сплачених позичальником на погашення кредитної заборгованості за спірним договором кредитної лінії.
Згідно з ухвалою від 15.03.2018р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ.
У письмових поясненнях б/н від 02.05.2018р. третя особа вказувала, що у Державного підприємства «Донецька залізниця» та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні правові можливості належного захисту своїх прав та інтересів, а саме відсутні докази видачі кредитних коштів та спірний кредитний договір в силу збройного військового конфлікту на території Донецької області.
Крім того, третя особа зазначала, що на теперішній час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не стало правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», оскільки процедура реорганізації відповідача призупинена в силу приписів постанови №604 від 12.11.2014р. Кабінету Міністрів України «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.345 Господарського кодексу України встановлено, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
29.12.2011р. між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) був підписаний договір про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО, за змістом п.1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього Договору.
За приписами п.п.1.2, 1.4, 1.5 кредитного договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. ліміт кредитної лінії складає 55000000 доларів США. Останній день дії кредитної лінії - 28.12.2014р. Кредит надається для рефінансування діючих кредитів та капітальних інвестицій.
За умовами п.п.4.1, 4.2 спірного кредитного договору в день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту. Банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити:
- розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії;
- строк надання і повернення траншу кредиту;
- реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.
Відповідно до п.4.3 договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. протягом строк дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з п.4.2 цього договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України.
Після укладення додаткової угоди згідно з п.4.2 цього договору банк здійснює кредитування позичальника за умови, що:
- заява позичальника про надання кредиту оформлена відповідно до вимог цього договору;
- виконані умови, передбачені п.4.4 цього договору та відсутні обставини, які відповідно до п.8.3 цього договору надають право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення. Банк зобов’язаний надавати позичальнику кредитні кошти на підставі його заяви не пізніше 3 робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві заява подається в банк в письмовому вигляді або передається в електронному вигляді засобами системи «клієнт-банк» з використанням електронних підписів у порядку та на умовах передбачених відповідним договором, укладеним позичальником з банком (п.4.5 договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р.).
Згідно із п.8.1 спірного кредитного договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов'язання по ньому виникають після погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору (п.11.3 укладеного сторонами правочину).
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Донецька залізниця» зверталось до банку із наступними заявами щодо видачі кредитних коштів:
- №НЗЕ-10/647 від 16.03.2012р. про надання 19.03.2012р. кредиту у розмірі 6292394 доларів США згідно договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії»;
- №НЗЕ-10/657 від 19.03.2012р. про надання 19.03.2012р. кредиту у розмірі 13707606 доларів США згідно договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії»;
- №НЗЕ-10/662 від 20.03.2012р. про надання 20.03.2012р. кредиту у розмірі 17500000 доларів США згідно договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії»;
- №НЗЕ-10/728 від 23.03.2012р. про надання 23.03.2012р. кредиту у розмірі 17500000 доларів США згідно договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії».
У подальшому, на виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., між банком та позичальником були укладені додаткові договори №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р., за змістом п.1 яких банк, відповідно до умов кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту:
- в сумі 6292394 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №1 від 19.03.2012р.);
- в сумі 13707606 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №2 від 19.03.2012р.);
- в сумі 17500000 доларів США на строк з 20.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №3 від 20.03.2012р.);
- в сумі 17500000 доларів США на строк з 23.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №4 від 23.03.2012р.).
За змістом укладених банком та позичальником додаткових договорів, останніми визначено розмір процентів за користування кредитом на рівні 10,65% річних, строк повернення банку кредитних коштів, наданих на умовах цих додаткових договорів – не пізніше 28.12.2014р. (п.п.2, 3 додаткових договорів №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р.).
Вказані додаткові угоди підписані уповноваженими представниками банку і позичальника та скріплені печатками обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Сбербанк» було виконано зобов’язання з видачі кредитних коштів за кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними валютними ордерами №7932927 від 19.03.2012р. на суму 6292394 доларів США, №7951444 від 19.03.2012р. на суму 13707606 доларів США, №8090012 від 20.03.2012р. на суму 17500000 доларів США, №8584856 від 23.03.2012р. на суму 17500000 доларів США.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством «Сбербанк» було належним чином виконано свої зобов'язання в частині перерахування Державному підприємству «Донецька залізниця» кредитних коштів на підставі договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р.
Як зазначає позивач, відповідач встановлений спірним кредитним договором обов’язок щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та у передбачений угодою строк не виконав, внаслідок чого у Державного підприємства «Донецька залізниця» утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 54945202,05 доларів США.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За приписами п.п.6.1 – 6.3 договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 365 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховуються при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 – 6.2 цього договору, позичальник зобов?язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під «періодом» сторони розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір, і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).
Як вказувалось, п.2 додаткових договорів №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р. до договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. сторонами погоджено розмір процентної ставки на рівні 10,65% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, за користування кредитними коштами, наданими в межах спірної кредитної угоди, позивачем були нараховані проценти за період з 29.08.2015р. по 13.12.2017р. у розмірі 13194299,96 доларів США.
Проте, за твердженнями позивача, позичальником нараховані за вказаний вище період користування кредитом проценти сплачено не було.
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось, згідно з п.8.1 кредитного договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.
За змістом п.1.4 укладеного сторонами правочину та п.3 додаткових договорів №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р. сторони узгодили, що кредитні кошти мають бути повернуті не пізніше 28.12.2014р.
Відтак, господарським судом встановлено, що строк повернення кредитних коштів за кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. з урахуванням вказаних додаткових договорів настав.
Водночас, з огляду на приписи п.п.6.1 – 6.3 договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., судом встановлено, що строк внесення Державним підприємством «Донецька залізниця» процентів за користування кредитними коштами, що були нараховані банком за період з 29.08.2015р. по 13.12.2017р. (включно), також настав.
Однак, за твердженнями позивача, позичальником грошові кошти, які було отримано за спірним кредитним договором, у встановлений строк та у повному обсязі повернуто не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Донецька залізниця» утворилась заборгованість за кредитом в сумі 54945202,05 доларів США грн, заборгованість по процентам у розмірі 13194299,96 доларів США.
Як вбачається зі змісту банківських виписок Акціонерного товариства «Сбербанк» по рахункам №20634013000233, №20686801000233, №20696073000233, які відображають кредитні операції та облік заборгованості за спірним кредитним правочином, станом на 13.12.2017р. у відповідача обліковується заборгованість по кредиту у сумі 54945202,05 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 13194299,96 доларів США.
У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст.9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою №254 від 18.06.2003р. Правління Національного Банку України.
За таких обставин, суд приймає наведені вище виписки банку як належні та допустимі докази підтвердження спірної заборгованості за кредитом та відсотками станом на 13.12.2017р.
В ході дослідження наданих виписок, судом встановлено, що відповідачем протягом дії кредитного договору частково виконувались зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків.
В той же час, належних та допустимих доказів в розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Сбербанк», відповідачем під час розгляду вказаної справи не представлено.
При цьому, твердження відповідача, які викладені у доповненнях від 22.05.2018р., та підтриманні представником третьої особи у судовому засіданні 24.05.2018р., щодо порушення черговості зарахування коштів, сплачених позичальником на погашення кредитної заборгованості за спірним договором кредитної лінії до уваги судом не приймаються з огляду на те, що грошові кошти, які були сплачені Державним підприємством «Донецька залізниця» 31.01.2013р. – 536236,30 доларів США, 02.04.2014р. – 464926,73 доларів США, 04.09.2015р. – 3851733,41 доларів США були зараховані банком у відповідності до визначеного безпосередньо позичальником призначення платежу та у відповідності з п.9.4 договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Підтверджуючи наявність заборгованості за кредитом та відсотками за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., позивачем надані до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, які свідчать про надання кредитних коштів в межах дії кредитного договору, докази перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, з виписок по особовим рахункам вбачаються строки користування кредитними коштами, обсяг та час нарахування відсотків, часткове виконання відповідачем зобов’язань по сплаті заборгованості за кредитом, а також відсутність повного погашення заборгованості, яка утворилась за відсотками та кредитом. Проте, заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача, обґрунтованості нарахування відсотків, відповідач не довів належними доказами безпідставність зазначених вимог. Так, ним не надано виписок по власних поточних рахунках, які б спростовували факт перерахування кредитних коштів на його рахунки, не надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, який би спростовував правомірність заявленої вимоги позивача, а також докази сплати заборгованості за кредитним договором.
Суд критично ставиться до позиції відповідача та третьої особи, викладених у відзиві та письмових поясненнях про неможливість надання доказів через проведення на території місцезнаходження Державного підприємства «Донецька залізниця» (м.Донецьк) антитерористичної операції і нібито втрати доступу до фінансової, бухгалтерської та податкової документації. Запровадження антитерористичної операції не позбавляє суб’єктів господарювання у відповідності до ст.60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» отримувати інформацію щодо власних операцій за банківськими рахунками за будь-який проміжок часу та без встановлення обмежень щодо обсягу.
Згідно із ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Керуючись викладеним, суд зазначає про доведеність заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. в обсязі та на умовах, визначених в позовній заяві та відсутність переконливих доводів та доказів, якими спростовуються обставини, встановлені судом.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі наявні в матеріалах справи документи, з огляду на умови договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. та укладених на виконання вказаного правочину додаткових договорів, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у Державного підприємства «Донецька залізниця» перед Акціонерним товариством «Сбербанк» заборгованості за основною сумою кредитної лінії у розмірі 54945202,05 доларів США, за процентами за користування кредитними коштами в сумі 13194299,96 доларів США.
Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим декретом, іншими актами валютного законодавства України, що кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
За змістом ст.533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Особливий статус національної валюти, визначений Конституцією України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», ст.533 Цивільного кодексу України дає право кредитору отримувати виконання в валюті України за будь-якими грошовими зобов’язаннями, у тому числі, визначеним в іноземній валюті, але із застосуванням офіційного курсу національної валюти до валюти, в якій виражено зобов’язання.
Відтак, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Перевіривши офіційний курс національної валюти до доларів США, встановлений на дату прийняття рішення, судом з’ясовано, що він становить за 1 долар США 26,08153300 грн, у зв’язку з чим заборгованість за кредитом становить 1433055100,46 грн, що еквівалентно 54945202,05 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами складає 344127569,82 грн, що еквівалентно 13194299,96 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р.
Суд також зазначає, що характер правовідносин, які склались між сторонами, та прийняте в межах цієї справи рішення, не позбавляє позивача права, у випадку збільшення офіційного курсу іноземної валюти до національної валюти на дату фактичного виконання відповідачем зобов’язань, вимагати додаткового стягнення курсової різниці, яка склалась у зв’язку із коливанням курсу.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сбербанк» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. у розмірі 68139502,01 доларів США, з яких 54945202,05 доларів США – заборгованість за основною сумою кредитної лінії, 13194299,96 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 240000 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, керуючись ст.ст.46, 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, Донецька обл., м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м.Київ, вул.Володимирська, буд.46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за основною сумою кредитної лінії – 54945202,05 доларів США, що становить еквівалент 1433055100,46 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами – 13194299,96 доларів США, що становить еквівалент 344127569,82 грн за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., а також судовий збір у розмірі 240000 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 24.05.2018р.
Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2018р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця
