СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2019 р. Справа № 910/22858/17
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий:
ОСОБА_1 (доповідач),
судді:
ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання:
ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача:
ОСОБА_5, довіреність №40 від 24.01.2019р.
від відповідача:
ОСОБА_6, довіреність б/н від 02.08.2018р.
від третьої особи:
ОСОБА_7, довіреність №3924 від 31.10.2018р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ (вх.№500 Д/3 від 24.10.2018р.)
на рішення господарського суду
Донецької області
ухвалене
24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р. у м.Харкові)
у справі
№910/22858/17 (суддя Паляниця Ю.О.)
за позовом
Акціонерного товариства "Сбербанк", м.Київ
до
Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
про
стягнення 68139502,01 доларів США, що еквівалентно 1857993189,66грн.
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», м.Київ (ухвалою господарського суду Донецької області від 23.05.2018р. змінено найменування на Акціонерне товариство «Сбербанк»), позивач, звернулося до господарського суду міста Києва (ухвалою від 17.01.2018р. справу №910/22858/17 скеровано за підсудністю до господарського суду Донецької області) з позовом до відповідача, Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості за основною сумою кредитної лінії за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. у розмірі 68139502,01 доларів США, з яких 54945202,05 доларів США - заборгованість за основною сумою кредитної лінії, 13194299,96 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. в частині повернення кредитних коштів та сплати нарахованих процентів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.03.2018р. до участі у розгляді справи №910/22858/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі 910/22858/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. В основу рішення покладено висновок про доведеність матеріалами справи факту наявності у Державного підприємства «Донецька залізниця» заборгованості перед Акціонерним товариством «Сбербанк» за основною сумою кредитної лінії у розмірі 54945202,05 доларів США та за процентами за користування кредитними коштами в сумі 13194299,96 доларів США.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначає, що позивачем не підтверджено позовні вимоги, а рішення винесене із порушенням норм процесуального права, зокрема, судом не досліджено та не з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надано належну оцінку всім доказам. Так, за твердженнями скаржника, підставами для скасування рішення є сукупність наступних обставин:
- твердження суду щодо отримання інформації відносно власних операцій за банківськими рахунками в порядку ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є передчасними, оскільки в даному випадку виписки надавалися позивачем, який є зацікавленою стороною, що є порушенням основних засад господарського судочинства, зокрема, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України)) та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- господарський суд Донецької області в порушення статей 76-79, 86, 99 ГПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача, яке було підтримано третьою особою, про призначення у справі судової економічної експертизи;
- з виписки №20696073000233 за операціями по рахунку виявлено наявність банківських операцій з перерахування грошових коштів у межах договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. з призначенням платежу: згідно договору про відступлення права вимоги №15-1/5 від 28.08.2015р., договору про відступлення права вимоги №15-1/8 від 30.10.2015р., однак зазначені договори, які можуть свідчити про відсутність у позивача права звернення до суду щодо стягнення спірної суми заборгованості, не досліджувалися судом першої інстанції;
- господарським судом Донецької області задоволено позовні вимоги за відсутності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують заявлені грошові вимоги банку;
- позивачем не зазначено про наявність оригіналу договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., що є порушенням ч.4 ст.91, п.8 ч.3 ст.162 ГПК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2018р. для розгляду справи №910/22858/17 сформовано склад колегії суддів Донецького апеляційного господарського суду: головуючий суддя (доповідач) Москальова І.В., судді Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17; встановлено позивачу та відповідачу строк до 07.08.2018р. для подання відзиву на апеляційну скаргу; встановлено учасникам справи строк до 07.08.2018р. для подання (у разі наявності) заяв, клопотань і заперечень, пов’язаних з розглядом апеляційної скарги.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 06.08.2018р. від Державного підприємства “Донецька залізниця” надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), за змістом якого відповідач наголошує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, доводи, викладені у рішенні, є безпідставними та необґрунтованими, не було враховано всі фактичні обставини справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з’ясовано не в повному обсязі, у зв’язку з чим просить задовольнити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Крім того, через канцелярію суду апеляційної інстанції 06.08.2018р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи.
Від Акціонерного товариства "Сбербанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу Донецького апеляційного господарського суду 06.08.2018р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов відзив), тобто у межах визначеного судом строку на подання відзиву. Згідно короткого змістом відзиву позивач зауважує, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №870/2018 від 15.08.2018р., у зв’язку зі звільненням з посади у відставку судді Москальової І.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018р. сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Склярук О.І., судді Геза Т.Д., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.08.2018р. названою колегією суддів призначено розгляд справи №910/22858/17 на 13.09.2018р. об 11:45год. у приміщенні Донецького апеляційного господарського суду.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №1177/2018 від 12.09.2018р., у зв’язку з перебуванням у відпустках суддів-членів колегії ОСОБА_8, ОСОБА_3, з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду апеляційної скарги, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2018р. сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя (доповідач) Склярук О.І., судді Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.
Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 13.09.2018р. від Акціонерного товариства "Сбербанк" отримано заперечення на відзив відповідача.
За результатами судового засідання Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2018р., з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія дійшла висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 02.10.2018р. о 10:00год. Судове засідання призначене у приміщенні Донецького апеляційного господарського суду за адресою: м.Харків, пр.Науки, 5, перший поверх, зал №2 (каб.107).
У зв’язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом на підставі Указів Президента України від 29.12.2017р. №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” та від 28.09.2018р. №295/2018 “Про переведення суддів”, з метою дотримання вимог ч.5 ст.31 ГПК України, враховуючи приписи ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі розпорядження Донецького апеляційного господарського суду “Про передачу судових справ до Східного та Центрального апеляційних господарських судів”, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17 передана на розгляд Східного апеляційного господарського суду, повідомлення про початок роботи якого оприлюднено в газеті “Голос України” №185 (6940) від 03.10.2018р.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018р. у справі №910/22858/17 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий (суддя-доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. названою колегією суддів прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні 21.11.2018р.
Через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли додаткові пояснення по справі №910/22858/17, за змістом яких з посиланням на постанову ОСОБА_9 Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, третя особа наголошує, що після настання строку виконання зобов’язання, обумовленого договором кредитування та визначеного датою 28.12.2014р., позивач позбавлений права нараховувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором. Зазначені пояснення прийняті судовою колегією та враховані при розгляді справи.
За результатами судового засідання, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018р., у зв’язку із надходженням касаційної скарги Державного підприємства “Донецька залізниця” на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. (про залишення без руху заяви відповідача про приєднання до апеляційної скарги третьої особи), та необхідністю скерування матеріалів справи до суду касаційної інстанції, зупинене апеляційне провадження у справі №910/22858/17 до закінчення розгляду вищевказаної касаційної скарги Верховним Судом та повернення матеріалів справи на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2018р., на підставі п.1 ч.1 ст.293 ГПК України відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №910/22858/17 за касаційною скаргою Державного підприємства "Донецька залізниця" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р.
Після повернення на адресу Східного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/22858/17, ухвалою від 21.01.2019р. поновлено апеляційне провадження у справі №910/22858/17, розгляд справи призначено на 23.01.2019р.
23.01.2019р. через канцелярію суду від Акціонерного товариства "Сбербанк" отримано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване відсутністю у позивача можливості завчасно дізнатися про розгляд справи та, відповідно, належним чином підготуватися до судового засідання.
У судовому засіданні 23.01.2019р. представник позивача підтримав вищевказане клопотання та просив відкласти розгляд справи. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи відсутність у матеріалах справи відомостей щодо повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце судового засідання, задовольняючи клопотання позивача, судова колегія дійшла висновку про відкладення розгляду справи у межах визначеного законодавством строку розгляду апеляційної скарги на 25.01.2019р. о 10:00год.
Через канцелярію суду 25.01.2019р. від Акціонерного товариства "Сбербанк" отримано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 25.01.2019р. представник Державного підприємства “Донецька залізниця” та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підтримали вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Крім того, у судовому засіданні преставник позивача усно просив залишити без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, що безпосередньо відображено у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.
У судовому засіданні 25.01.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви на неї, заперечення на відзив, додаткові пояснення, заслухавши пояснення представникі учасників справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_10 Сбербанку Росії» (нині – Акціонерне товариство «Сбербанк», далі - банк) та Державним підприємством “Донецька залізниця” (далі - позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО (далі – договір).
За умовами п.1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується «кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (далі – кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п.1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.
Відповідно до п.п.1.2, 1.4, 1.5 договору ліміт кредитної лінії складає 55000000,00 доларів США. Останній день дії кредитної лінії - 28.12.2014р. Кредит надається для рефінансування діючих кредитів та капітальних інвестицій.
У день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту (п.4.1).
Згідно з п.4.2 банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити: розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії; строк надання і повернення траншу кредиту; реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у п.9.2 цього договору.
Протягом строк дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з п.4.2 цього договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України (п.4.3).
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що після укладення додаткової угоди згідно з п.4.2 цього договору банк здійснює кредитування позичальника за умови, що: заява позичальника про надання кредиту оформлена відповідно до вимог цього договору; виконані умови, передбачені п.4.4 цього договору та відсутні обставини, які відповідно до п.8.3 цього договору надають право банку в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, а також інші права, передбачені законодавством України та/або цим договором та/або договорами забезпечення.
Банк зобов’язаний надавати позичальнику кредитні кошти на підставі його заяви не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві. Заява подається в банк в письмовому вигляді або передається в електронному вигляді засобами системи «Клієнт-Банк» з використанням електронних підписів у порядку та на умовах, передбачених відповідним договором, укладеним позичальником з банком.
За приписами п.6.1 – п.6.3 договору позичальник зобов'язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 365 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховуються при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 цього договору, позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під «періодом» сторони в цій ст.6 розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір (реквізит договору «дата», вказаний у верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).
За умовами п.8.1 договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до п.11.3 цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов'язання по ньому виникають після погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.
Матеріали справи містять наступні заяви Державного підприємства «Донецька залізниця» до банку щодо видачі кредитних коштів згідно договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. шляхом перерахування на позичковий рахунок №26003013000233 (840) в Акціонерному товаристві «Сбербанк Росії»: №НЗЕ-10/647 від 16.03.2012р. про надання 19.03.2012р. кредиту у розмірі 6292394 доларів США; №НЗЕ-10/657 від 19.03.2012р. про надання 19.03.2012р. кредиту у розмірі 13707606 доларів США; №НЗЕ-10/662 від 20.03.2012р. про надання 20.03.2012р. кредиту у розмірі 17500000 доларів США; №НЗЕ-10/728 від 23.03.2012р. про надання 23.03.2012р. кредиту у розмірі 17500000 доларів США.
На виконання умов кредитного договору між сторонами були підписані додаткові договори №1 від 19.03.2012р., №2 від 19.03.2012р., №3 від 20.03.2012р., №4 від 23.03.2012р., за умовами п.1 яких банк, відповідно до умов кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту:
- у сумі 6292394 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №1 від 19.03.2012р.);
- у сумі 13707606 доларів США на строк з 19.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №2 від 19.03.2012р.);
- у сумі 17500000 доларів США на строк з 20.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №3 від 20.03.2012р.);
- у сумі 17500000 доларів США на строк з 23.03.2012р. по 28.12.2014р. (додатковий договір №4 від 23.03.2012р.).
Відповідно до п.2, 3 вищевказаних додаткових договорів сторони визначили розмір процентів за користування кредитом на рівні 10,65% річних. Позичальник зобов’язується повернути банку кредит, наданий на умовах цих додаткових договорів, не пізніше 28.12.2014р.
Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
На підтвердження виконання Акціонерним товариством «Сбербанк» зобов’язань з видачі Державному підприємству “Донецька залізниця” кредитних коштів за кредитним договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. до матеріалів справи долучені меморіальні валютні ордери: №7932927 від 19.03.2012р. на суму 6292394 доларів США; №7951444 від 19.03.2012р. на суму 13707606 доларів США; №8090012 від 20.03.2012р. на суму 17500000 доларів США; №8584856 від 23.03.2012р. на суму 17500000 доларів США.
Невиконання, за твердженнями Акціонерного товариства "Сбербанк", Державним підприємством “Донецька залізниця” обов’язку щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та у передбачений договором строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 54945202,05 доларів США, та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13194299,96 доларів США, стали підставою звернення Акціонерного товариства "Сбербанк" з розглядуваним позовом до суду.
Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Стаття 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дослідивши договір №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором.
З огляду на приписи ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.2 ст.345 ГК України у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Акціонерним товариством «Сбербанк» належним чином виконано зобов'язання в частині перерахування Державному підприємству «Донецька залізниця» кредитних коштів на підставі договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. Зазначений факт, разом з іншим, відповідачем не оспорюється.
Як зазначалось раніше, умовами п.8.1 договору №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. сторони погодили обов’язок позичальника повертати банку кожен із траншів кредиту у термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору. При цьому, відповідно до п.1.4 договору та п.3 додаткових угод, кредитні кошти мають бути повернуті не пізніше 28.12.2014р.
За таких обставин, господарський суд Донецької області дійшов правомірного висновку про настання строку повернення Державним підприємством «Донецька залізниця» кредитних коштів за договором №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р.
Частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як зазначалося вище, розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначені сторонами в договорі та в додаткових договорах до нього.
Враховуючи приписи п.6.1-6.3 кредитного договору, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що строк внесення позичальником процентів за користування кредитними коштами, що були нараховані банком за період з 29.08.2015р. по 13.12.2017р. (включно), також настав.
Згідно змісту банківських виписок Акціонерного товариства «Сбербанк» по рахункам №20634013000233, №20686801000233, №20696073000233, які відображають кредитні операції та облік заборгованості за спірним кредитним договором, станом на 13.12.2017р. у Державного підприємства “Донецька залізниця” обліковується заборгованість по кредиту в сумі 54945202,05 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом - у розмірі 13194299,96 доларів США. Крім того, з наданих виписок вбачається, що відповідачем протягом дії кредитного договору частково виконувались зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначає, що банківські виписки надавалися позивачем, який є зацікавленою стороною, що є порушенням основних засад господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін (ч.3 ст.2 ГПК України) та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, судова колегія вважає доречним посилання суду першої інстанції на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у відповідності до яких належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
При цьому, згідно статті 1 названого Закону, бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
До того ж, внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є також вимогою положення «Про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління Національного Банку України №254 від 18.06.2003р.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про правомірність прийняття судом першої інстанції виписок банку в якості належних та допустимих доказів наявності спірної заборгованості за кредитом та відсотками станом на 13.12.2017р., що в свою чергу спростовує твердження апелянта про прийняття господарським судом Донецької області рішення за відсутності первинних бухгалтерських документів, які підтверджують заявлені грошові вимоги банку
Східний апеляційний господарський суд також зауважує, що за приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
При цьому, матеріали справи не містять наданих відповідачем або третьою особою належних та допустимих, у контексті наведених приписів процесуального законодавства, доказів спростування наявності заборгованості або невідповідності її фактичного розміру. Так, останніми не надано виписок по поточному рахунку позичальника, які б спростовували факт перерахування кредитних коштів на рахунки відповідача, не надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, який би спростовував правомірність заявленої вимоги позивача, а також докази сплати заборгованості за кредитним договором.
Судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача та третьої особи про неможливість надання доказів через проведення на території місцезнаходження Державного підприємства «Донецька залізниця» (м.Донецьк) антитерористичної операції і втрати доступу до фінансової, бухгалтерської та податкової документації, оскільки сам факт проведення антитерористичної операції не позбавляє відповідача права на отримання інформації щодо власних операцій за банківськими рахунками за будь-який проміжок часу та без встановлення обмежень щодо обсягу.
З посиланням на постанову ОСОБА_9 Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №444/9519/12, третя особа наголошує, що позивачем безпідставно нараховано проценти за користування кредитними коштами за межами строку кредитування. Так, на переконання апелянта, після настання строку виконання зобов’язання, обумовленого договором кредитування та визначеного датою 28.12.2014р., позивач позбавлений права нараховувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі, встановленому договором.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що правовідносини сторін у названій постанові ОСОБА_9 Верховного Суду не є тотожними правовідносинам сторін у справі №910/22858/17, а твердження третьої особи щодо строків нарахування процентів за кредитом спростовується умовами договору кредитування.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що в контексті умов договору вбачається розмежування понять «строк кредитної лінії», який визначений 28.12.2014р. та з настанням якого зобов’язання банку з надання позичальнику кредиту на умовах цього договору припиняються, та поняття «строк договору», який визначений до повного виконання зобов’язань позичальником по договору.
Твердження відповідача та третьої особи щодо порушення черговості зарахування коштів, сплачених позичальником на погашення кредитної заборгованості за спірним договором кредитної лінії, є безпідставними. Так, грошові кошти, які були сплачені Державним підприємством «Донецька залізниця» 31.01.2013р. у сумі 536236,30 доларів США, 02.04.2014р. у сумі 464926,73 доларів США, 04.09.2015р. у сумі 3851733,41 доларів США були зараховані банком у відповідності до визначеного безпосередньо позичальником призначення платежу та у відповідності до умов п.9.4 кредитного договору.
В обґрунтування апеляційної скарги третя особа, разом з іншим, зазначає, що з виписки №20696073000233 за операціями по рахунку виявлено наявність банківських операцій з перерахування грошових коштів у межах договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. з призначенням платежу: згідно договору про відступлення права вимоги №15-1/5 від 28.08.2015р., договору про відступлення права вимоги №15-1/8 від 30.10.2015р. На переконання скаржника, зазначені договори можуть свідчити про відсутність у позивача права звернення до суду щодо стягнення спірної суми заборгованості. Разом з тим, такі твердження скаржника є виключно припущеннями, які не базуються на жодних належних та допустимих доказах.
Твердження апелянта про те, що господарський суд Донецької області в порушення статей 76-79, 86, 99 ГПК України безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача, яке було підтримано третьою особою, про призначення у справі судової економічної експертизи, спростовується позицією Східного апеляційного господарського суду, викладеною в ухвалі від 25.01.2019р., якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення такої експертизи.
У свою чергу, посилання апелянта на те, що позивачем не зазначено про наявність оригіналу договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р., що є порушенням ч.4 ст.91, п.8 ч.3 ст.162 ГПК України, суперечить фактичним обставинам справи.
З огляду на сукупність викладених вище обставин, враховуючи умови договору про відкриття кредитної лінії №70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011р. та укладених на виконання вказаного правочину додаткових договорів, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про те, що Акціонерним товариством «Сбербанк» доведено наявність у Державного підприємства «Донецька залізниця» заборгованості за основною сумою кредитної лінії у розмірі 54945202,05 доларів США та за процентами за користування кредитними коштами в сумі 13194299,96 доларів США.
У свою чергу, враховуючи приписи ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.533 ЦК України, особливий статус національної валюти дає право кредитору отримувати виконання в валюті України за будь-якими грошовими зобов’язаннями, у тому числі, визначеним в іноземній валюті, але із застосуванням офіційного курсу національної валюти до валюти, в якій виражено зобов’язання.
Відтак, місцевий господарський суд правомірно зауважив, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Враховуючи офіційний курс національної валюти до доларів США, встановлений на дату прийняття рішення, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 1433055100,46грн., що еквівалентно 54945202,05 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р., та заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 344127569,82грн., що еквівалентно 13194299,96 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 24.05.2018р. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, характер правовідносин, які склались між сторонами, та прийняте в межах цієї справи рішення, не позбавляє позивача права, у випадку збільшення офіційного курсу іноземної валюти до національної валюти на дату фактичного виконання відповідачем зобов’язань, вимагати додаткового стягнення курсової різниці, яка склалась у зв’язку із коливанням курсу.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовані матеріалами справи та викладеними вище висновками господарських судів, а також не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Донецької області рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17 – залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 24.05.2018р. (повний текст підписано 04.06.2018р.) у справі №910/22858/17 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 25.01.2019р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2019р.
Головуючий суддя І.В. Зубченко
Суддя О.О. Радіонова
Суддя Л.Ф. Чернота
